Буття 34

¹ Раз вийшла Діна, дочка Лії, що її породила вона Яковові, подивитися на дочок країни.

² Побачив її Сихем, син Хамора хіввія, князя того краю, вхопив її, ліг з нею й знасилував її.

³ І серце його прив’язалося до Діни, дочки Якова, і він покохав дівчину та й утішав її.

⁴ Каже Сихем до Хамора, свого батька: візьми мені це дівча за жінку.

⁵ Довідавсь Яків, що Сихем збезчестив Діну, його дочку, однак, через те що сини його були з худобою в полі, він мовчав, поки вони не повернулись.

⁶ Хамор, батько Сихема, прийшов до Якова поговорити з ним.

⁷ Тим часом надійшли Яковові сини з поля. Коли зачули, що сталося, досада пойняла їх і запалали вони великим гнівом, що Сихем заподіяв безчестя супроти Ізраїля, лігши з дочкою Якова, а того ж не можна чинити.

⁸ Хамор став говорити з ним, кажучи: Сихем — мій син, серце ж його закохалося в вашу дочку. Віддайте, будь ласка, її йому за жінку.

⁹ Та й своячтесь з нами: дочок ваших віддавайте нам і беріть собі наших.

¹⁰ Тоді ви житимете з нами. Бо країна перед вами (відкрита): осідайте, промишляйте, набувайте майна в ній.

¹¹ А Сихем каже до її батька та братів: Якби ж то я знайшов ласку в очах ваших! Я дам, що забажаєте від мене.

¹² Накладіть на мене хоч яку високу ціну (посагу) і дарунки, — дам скільки скажете мені, тільки дайте мені дівча за жінку.

¹³ Сини ж Якова відповіли Сихемові й Хаморові, його батькові, говоривши нещиро, — він бо збезчестив Діну, їхню сестру.

¹⁴ Сказали вони до них: Не можна нам зробити того — віддати сестру нашу необрізаному; це для нас ганьба.

¹⁵ Ми лиш тоді пристанемо на ваше, коли ви будете, як ми: обріжете в себе всіх чоловічої статі.

¹⁶ Тоді будемо видавати за вас наших дочок, а брати собі ваших дочок, і житимемо з вами та й станемо одним народом.

¹⁷ Коли ж ви не послухаєте нас і не обріжетеся, то ми заберемо нашу дочку й підемо геть.

¹⁸ Сподобалися їхні слова Хаморові та Сихемові, синові Хамора,

¹⁹ і юнак не завагався зробити те, бо був закоханий у дочку Якова. Був же він найбільше поважаний з усього дому свого батька.

²⁰ Оттоді Хамор і Сихем, його син, прийшли до воріт свого міста й промовили до громадян ось так:

²¹ Ці люди — прихильні нам. Нехай оселюються в країні і промишляють у ній; країна бо широка перед ними доволі. Дочок їх братимемо собі за жінок, а наших дочок віддаватимем за них.

²² Однак ті люди згоджуються осісти з нами й зробитися одним народом лише тоді, коли кожне чоловічої статі між нами буде обрізане, як вони самі.

²³ Стада їхні, майно їхнє та всяка їхня скотина — хіба ж не наші вони? Пристаньмо тільки на їхню умову, і вони осядуться з нами.

²⁴ І послухали Хамора та Сихема, його сина, всі, що вийшли до воріт свого міста, й пообрізувалось кожне чоловічої статі (принаймні ті, що вийшли до брами міста).

²⁵ Було ж то на третій день, як вони розхворілись, тоді два сини Якова, Симеон та Леві, брати Діни, взяли кожен свого меча та й увійшли непомітно в місто й повбивали всіх мужчин.

²⁶ Хамора та Сихема, його сина, стяли мечем та й забрали з Сихемового дому Діну й пішли геть.

²⁷ Інші сини Якова напали на ранених і розграбували місто, бо збезчещено сестру їхню.

²⁸ Овець їхніх, товар їхній, ослів їхніх і те, що було в місті та що було на полі, позабирали.

²⁹ А все майно їхнє, усіх їхніх дітей та жінок їхніх побрали у бран та й розграбували все, що було по домах.

³⁰ На те вони відповіли: Хіба смів він поводитися з нашою сестрою як з повією?