Евангелие от Матфея 26

Torna indietro

Библия Синодальный перевод	Біблія
¹ Когда Иисус окончил все слова сии, то сказал ученикам Своим:	¹ Якже Ісус скінчив усі ці слова, сказав до своїх учнів:
² вы знаете, что через два дня будет Пасха, и Сын Человеческий предан будет на распятие.	² «Ви знаєте, що через два дні буде Пасха й Син Чоловічий буде виданий на розп’яття.»
³ Тогда собрались первосвященники и книжники и старейшины народа во двор первосвященника, по имени Каиафы,	³ Тоді зібралися первосвященики і старші народу в палаці первосвященика, що звався Каяфа,
⁴ и положили в совете взять Иисуса хитростью и убить;	⁴ і радились, як би то підступом схопити Ісуса й убити.
⁵ но говорили: только не в праздник, чтобы не сделалось возмущения в народе.
⁶ Когда же Иисус был в Вифании, в доме Симона прокаженного,	⁶ І от коли Ісус був у Витанії в домі Симона прокаженого,
⁷ приступила к Нему женщина с алавастровым сосудом мира драгоценного и возливала Ему возлежащему на голову.	⁷ підійшла до нього одна жінка з алябастровою плящиною, повною вельми дорогого мира, і вилляла його йому на голову, як він сидів при столі.
⁸ Увидев это, ученики Его вознегодовали и говорили: к чему такая трата?	⁸ Побачивши це учні, нарікали й казали: «Навіщо таке марнотратство?
⁹ Ибо можно было бы продать это миро за большую цену и дать нищим.	⁹ Це можна б було дорого продати й — дати бідним!»
¹⁰ Но Иисус, уразумев сие, сказал им: что смущаете женщину? она доброе дело сделала для Меня:	¹⁰ Ісус зауважив це й сказав їм: «Чому ви докучаєте цій жінці? Вона зробила добре діло для мене.
¹¹ ибо нищих всегда имеете с собою, а Меня не всегда имеете;	¹¹ Завжди бо бідних маєте з собою; мене ж не завжди маєте.
¹² возлив миро сие на тело Мое, она приготовила Меня к погребению;	¹² Виливши це миро на моє тіло, вона вчинила те на похорон мій.
¹³ истинно говорю вам: где ни будет проповедано Евангелие сие в целом мире, сказано будет в память ее и о том, что она сделала.	¹³ Істинно кажу вам: Де тільки буде проповідуватись ця Євангелія по всьому світі, оповідатиметься і про те, що вона зробила, їй на спомин.»
¹⁴ Тогда один из двенадцати, называемый Иуда Искариот, пошел к первосвященникам	¹⁴ Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників
¹⁵ и сказал: что вы дадите мне, и я вам предам Его? Они предложили ему тридцать сребренников;	¹⁵ і каже: «Що хочете мені дати, і я вам його видам?» Ті відважили йому тридцять срібняків.
¹⁶ и с того времени он искал удобного случая предать Его.	¹⁶ І з того часу він шукав доброї нагоди, щоб його видати.
¹⁷ В первый же день опресночный приступили ученики к Иисусу и сказали Ему: где велишь нам приготовить Тебе пасху?	¹⁷ Першого дня Опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: «Де хочеш, щоб ми приготовили тобі їсти Пасху?»
¹⁸ Он сказал: пойдите в город к такому-то и скажите ему: Учитель говорит: время Мое близко; у тебя совершу пасху с учениками Моими.	¹⁸ Він відповів їм: «Ідіть до такого ось одного в місто й скажіть йому: Учитель каже: Час мій близько, тож у тебе споряджу Пасху з учнями моїми.»
¹⁹ Ученики сделали, как повелел им Иисус, и приготовили пасху.	¹⁹ Учні зробили так, як їм звелів Ісус, і приготовили Пасху.
²⁰ Когда же настал вечер, Он возлег с двенадцатью учениками;	²⁰ Коли ж настав вечір, сів він до столу з дванадцятьма учнями,
²¹ и когда они ели, сказал: истинно говорю вам, что один из вас предаст Меня.	²¹ і коли вони їли, він промовив: «Істинно, кажу вам: Один з вас мене зрадить.»
²² Они весьма опечалились, и начали говорить Ему, каждый из них: не я ли, Господи?	²² Засмучені глибоко, почали кожний з них запитувати його: «Чи то часом не я, Господи?»
²³ Он же сказал в ответ: опустивший со Мною руку в блюдо, этот предаст Меня;	²³ Він відповів: «Хто вклав зо мною руку в миску, той мене зрадить.
²⁴ впрочем Сын Человеческий идет, как писано о Нем, но горе тому человеку, которым Сын Человеческий предается: лучше было бы этому человеку не родиться.	²⁴ Син Чоловічий іде, як написано про нього, та горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого! Ліпше було б тому чоловікові не народитись!»
²⁵ При сем и Иуда, предающий Его, сказал: не я ли, Равви? [Иисус] говорит ему: ты сказал.	²⁵ А Юда, зрадник його, і собі озвався: «Чи то часом не я, Учителю?» Каже Ісус до нього: «Ти мовив.»
²⁶ И когда они ели, Иисус взял хлеб и, благословив, преломил и, раздавая ученикам, сказал: приимите, ядите: сие есть Тело Мое.	²⁶ Якже вони їли, Ісус узяв хліб, поблагословив, розламав і дав учням, кажучи: «Беріть, їжте: це моє тіло.»
²⁷ И, взяв чашу и благодарив, подал им и сказал: пейте из нее все,	²⁷ Потім узяв чашу, воздав хвалу і подав їм, кажучи: «Пийте з неї всі,
²⁸ ибо сие есть Кровь Моя Нового Завета, за многих изливаемая во оставление грехов.	²⁸ бо це кров моя (Нового) Завіту, яка за багатьох проливається на відпущення гріхів.
²⁹ Сказываю же вам, что отныне не буду пить от плода сего виноградного до того дня, когда буду пить с вами новое [вино] в Царстве Отца Моего.	²⁹ Кажу вам: Не питиму віднині з цього виноградного плоду аж до дня того, як питиму його новим з вами в Царстві Отця мого.»
³⁰ И, воспев, пошли на гору Елеонскую.	³⁰ І відспівавши, вийшли вони на Оливну гору.
³¹ Тогда говорит им Иисус: все вы соблазнитесь о Мне в эту ночь, ибо написано: поражу пастыря, и рассеются овцы стада;	³¹ Тоді Ісус сказав їм: «Усі ви зневіритесь у мені цієї ночі. Написано бо: Ударю пастиря, і розбіжаться вівці стада.
³² по воскресении же Моем предварю вас в Галилее.	³² А після мого воскресіння я випереджу вас у Галилеї.»
³³ Петр сказал Ему в ответ: если и все соблазнятся о Тебе, я никогда не соблазнюсь.	³³ Озвався тоді Петро й каже йому: «Навіть якби всі зневірились у тобі, я не зневірюся ніколи.»
³⁴ Иисус сказал ему: истинно говорю тебе, что в эту ночь, прежде нежели пропоет петух, трижды отречешься от Меня.	³⁴ Ісус же мовив до нього: «Істинно кажу тобі: Цієї ще ночі, перше, ніж заспіває півень, ти тричі мене відречешся.»
³⁵ Говорит Ему Петр: хотя бы надлежало мне и умереть с Тобою, не отрекусь от Тебя. Подобное говорили и все ученики.	³⁵ Каже йому Петро: «Навіть якби я мав з тобою вмерти, не відречуся тебе!» Так само мовили всі учні.
³⁶ Потом приходит с ними Иисус на место, называемое Гефсимания, и говорит ученикам: посидите тут, пока Я пойду, помолюсь там.	³⁶ Тоді Ісус приходить з ними на місце, зване Гетсиманія, і каже до учнів: «Посидьте тут, поки піду та помолюся там.»
³⁷ И, взяв с Собою Петра и обоих сыновей Зеведеевых, начал скорбеть и тосковать.	³⁷ І взяв Петра з собою і двох синів Заведея, і почав скорбіти та тужити.
³⁸ Тогда говорит им Иисус: душа Моя скорбит смертельно; побудьте здесь и бодрствуйте со Мною.	³⁸ Тоді сказав їм: «Смуток у мене на душі — аж до смерти! Зостаньтеся тут і чувайте зо мною.»
³⁹ И, отойдя немного, пал на лице Свое, молился и говорил: Отче Мой! если возможно, да минует Меня чаша сия; впрочем не как Я хочу, но как Ты.	³⁹ І пройшовши трохи далі, упав обличчям додолу, молившися і промовляючи: «Отче мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша мене. Однак не як я бажаю, лише — як ти.»
⁴⁰ И приходит к ученикам и находит их спящими, и говорит Петру: так ли не могли вы один час бодрствовать со Мною?	⁴⁰ Повернувся він до учнів і, знайшовши їх заснулими, каже до Петра: «Отож і однієї години не спромоглися чувати зо мною?
⁴¹ бодрствуйте и молитесь, чтобы не впасть в искушение: дух бодр, плоть же немощна.	⁴¹ Чувайте й моліться, щоб не ввійшли у спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне.»
⁴² Еще, отойдя в другой раз, молился, говоря: Отче Мой! если не может чаша сия миновать Меня, чтобы Мне не пить ее, да будет воля Твоя.	⁴² Знову, вдруге, відійшов він і почав молитися: «Отче мій, коли ця чаша не може минути, щоб я її не пив, хай буде твоя воля!»
⁴³ И, придя, находит их опять спящими, ибо у них глаза отяжелели.	⁴³ І, повернувшися, знову знайшов, що вони спали, бо очі в них були отяжілі.
⁴⁴ И, оставив их, отошел опять и помолился в третий раз, сказав то же слово.	⁴⁴ Залишив він їх, пішов знову й почав молитись утретє, повторюючи ті самі слова.
⁴⁵ Тогда приходит к ученикам Своим и говорит им: вы всё еще спите и почиваете? вот, приблизился час, и Сын Человеческий предается в руки грешников;	⁴⁵ Потім повернувся до учнів і каже до них: «Спіть собі й відпочивайте; наблизилась уже година, і Син Чоловічий буде виданий грішникам у руки.
⁴⁶ встаньте, пойдем: вот, приблизился предающий Меня.	⁴⁶ Уставайте, ходімо! Ось наблизився мій зрадник.»
⁴⁷ И, когда еще говорил Он, вот Иуда, один из двенадцати, пришел, и с ним множество народа с мечами и кольями, от первосвященников и старейшин народных.	⁴⁷ Він говорив ще, як надійшов Юда, один з дванадцятьох, а з ним і сила народу з мечами та дрючками — від первосвящеників та старших народу.
⁴⁸ Предающий же Его дал им знак, сказав: Кого я поцелую, Тот и есть, возьмите Его.	⁴⁸ Зрадник його дав їм знак, мовивши: «Кого я поцілую, це він, беріть його.»
⁴⁹ И, тотчас подойдя к Иисусу, сказал: радуйся, Равви! И поцеловал Его.	⁴⁹ І відразу ж підійшов він до Ісуса й каже: «Радуйся, мій Учителю!» — та й поцілував його.
⁵⁰ Иисус же сказал ему: друг, для чего ты пришел? Тогда подошли и возложили руки на Иисуса, и взяли Его.	⁵⁰ Тоді питає його Ісус: «Чого прийшов єси, друже?!» — І зараз ті приступили, наклали на Ісуса руки і схопили його.
⁵¹ И вот, один из бывших с Иисусом, простерши руку, извлек меч свой и, ударив раба первосвященникова, отсек ему ухо.	⁵¹ Аж тут один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, вихопив свого меча й, ударивши. слугу первосвященика, відтяв йому вухо.
⁵² Тогда говорит ему Иисус: возврати меч твой в его место, ибо все, взявшие меч, мечом погибнут;	⁵² Тоді Ісус сказав до нього: «Вклади твій меч назад до піхви: всі бо, що за меч беруться, від меча загинуть.
⁵³ или думаешь, что Я не могу теперь умолить Отца Моего, и Он представит Мне более, нежели двенадцать легионов Ангелов?	⁵³ Чи гадаєш, що я не міг би попросити Отця мого, і він зараз же не дав би мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
⁵⁴ как же сбудутся Писания, что так должно быть?	⁵⁴ Як же то збулися б Писання, що воно так мусить статися?»
⁵⁵ В тот час сказал Иисус народу: как будто на разбойника вышли вы с мечами и кольями взять Меня; каждый день с вами сидел Я, уча в храме, и вы не брали Меня.
⁵⁶ Сие же всё было, да сбудутся писания пророков. Тогда все ученики, оставив Его, бежали.	⁵⁶ Та все це сталося, щоб збулися Писання пророків.» Тоді всі учні залишили його й повтікали.
⁵⁷ А взявшие Иисуса отвели Его к Каиафе первосвященнику, куда собрались книжники и старейшины.	⁵⁷ Ті, що схопили Ісуса, повели його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
⁵⁸ Петр же следовал за Ним издали, до двора первосвященникова; и, войдя внутрь, сел со служителями, чтобы видеть конец.	⁵⁸ Петро ж ішов слідом за ним оподалік, аж до палацу первосвященика й, увійшовши до середини, сів із слугами, щоб побачити, чим воно скінчиться.
⁵⁹ Первосвященники и старейшины и весь синедрион искали лжесвидетельства против Иисуса, чтобы предать Его смерти,	⁵⁹ Первосвященики та ввесь синедріон шукали ложного свідоцтва на Ісуса, щоб його вбити,
⁶⁰ и не находили; и, хотя много лжесвидетелей приходило, не нашли. Но наконец пришли два лжесвидетеля	⁶⁰ і не знайшли, дарма, що було з’явилось багато ложних свідків. Нарешті прийшло двоє
⁶¹ и сказали: Он говорил: могу разрушить храм Божий и в три дня создать его.	⁶¹ і кажуть: «Цей сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і за три дні його відбудувати.»
⁶² И, встав, первосвященник сказал Ему: [что же] ничего не отвечаешь? что они против Тебя свидетельствуют?	⁶² Тут підвівся первосвященик і сказав до нього: «Нічого не заперечуєш, що вони на тебе свідчать?»
⁶³ Иисус молчал. И первосвященник сказал Ему: заклинаю Тебя Богом живым, скажи нам, Ты ли Христос, Сын Божий?	⁶³ Але Ісус мовчав. Первосвященик каже до нього: «Заклинаю тебе живим Богом, щоб ти сказав нам, чи ти Христос, син Божий.»
⁶⁴ Иисус говорит ему: ты сказал; даже сказываю вам: отныне узрите Сына Человеческого, сидящего одесную силы и грядущего на облаках небесных.	⁶⁴ Тоді Ісус сказав до нього: «Ти мовив. Тільки ж кажу вам: Віднині ви побачите Чоловічого Сина, який сидітиме праворуч Всемогутнього й ітиме на небесних хмарах.»
⁶⁵ Тогда первосвященник разодрал одежды свои и сказал: Он богохульствует! на что еще нам свидетелей? вот, теперь вы слышали богохульство Его!	⁶⁵ Тоді первосвященик роздер свою одежу і заявляє: «Він сказав богохульство! Нащо нам ще свідків? Оце ж ви щойно чули богохульство!
⁶⁶ как вам кажется? Они же сказали в ответ: повинен смерти.	⁶⁶ Як вам здається?» Ті відповіли; «Він — винен смерти.»
⁶⁷ Тогда плевали Ему в лице и заушали Его; другие же ударяли Его по ланитам	⁶⁷ Тоді вони почали плювати йому в обличчя та бити кулаками; інші ж били його в обличчя
⁶⁸ и говорили: прореки нам, Христос, кто ударил Тебя?	⁶⁸ і промовляли: «Проречи нам, Христе, хто тебе вдарив?»
⁶⁹ Петр же сидел вне на дворе. И подошла к нему одна служанка и сказала: и ты был с Иисусом Галилеянином.	⁶⁹ Петро ж сидів надворі. Аж тут одна служниця підійшла до нього й каже: «І ти був з Ісусом Галилеєм.»
⁷⁰ Но он отрекся перед всеми, сказав: не знаю, что ты говоришь.	⁷⁰ Але той перед усіма відрікся і заявив: «Не знаю, що таке говориш.»
⁷¹ Когда же он выходил за ворота, увидела его другая, и говорит бывшим там: и этот был с Иисусом Назореем.	⁷¹ Коли ж: він вийшов до воріт, уздріла його інша й каже до тих, що там були: «Цей був з Ісусом з Назарету.»
⁷² И он опять отрекся с клятвою, что не знает Сего Человека.	⁷² Він знову, клявшися, відрікся: «Не знаю я цього чоловіка.»
⁷³ Немного спустя подошли стоявшие там и сказали Петру: точно и ты из них, ибо и речь твоя обличает тебя.	⁷³ Десь трохи згодом приступили ті, що там стояли, і заговорили до Петра: «Ти таки справді один з них, бо й твоя вимова тебе виявляє.»
⁷⁴ Тогда он начал клясться и божиться, что не знает Сего Человека. И вдруг запел петух.	⁷⁴ Тоді Петро почав клястися та божитися: «Не знаю я цього чоловіка.» І враз заспівав півень.
⁷⁵ И вспомнил Петр слово, сказанное ему Иисусом: прежде нежели пропоет петух, трижды отречешься от Меня. И выйдя вон, плакал горько.	⁷⁵ І Петро згадав те слово, що Ісус сказав був: «Раніше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся мене.» І вийшовши звідтіль, заплакав гірко.

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati