Книга пророка Исаии 37

Torna indietro

Библия Синодальный перевод	Біблія
¹ Когда услышал это царь Езекия, то разодрал одежды свои и покрылся вретищем, и пошел в дом Господень;	¹ Коли почув про те цар Єзекія, роздер на собі шати, покрився вереттям і пішов у дім Господній.
² и послал Елиакима, начальника дворца, и Севну писца, и старших священников, покрытых вретищами, к пророку Исаии, сыну Амосову.	² Еліякима ж, що доглядав палац, та Шевну, секретаря, вкупі зо старшими священиками, покритими вереттям, послав до пророка Ісаї, сина Амоса.
³ И они сказали ему: так говорит Езекия: день скорби и наказания и посрамления день сей, ибо младенцы дошли до отверстия утробы матерней, а силы нет родить.	³ І ті промовили до нього: «Так говорить Єзекія: — Цей день — день смутку, кари і наруги. Дитятка бо дійшли до самого краю материнської утроби, але нема снаги вродити.
⁴ Может быть, услышит Господь Бог твой слова Рабсака, которого послал царь Ассирийский, господин его, хулить Бога живаго и поносить словами, какие слышал Господь, Бог твой; вознеси же молитву об оставшихся, которые находятся еще в живых.	⁴ Якби ж то Господь, твій Бог, почув слова равшака, що його послав володар його, цар асирійський, зневажати живого Бога, і якби ж то Господь, твій Бог, покарав за слова, що чув! Тож вознеси молитву за тих, що ще зосталися!»
⁵ И пришли слуги царя Езекии к Исаии.	⁵ І як слуги царя Єзекії прийшли до Ісаї,
⁶ И сказал им Исаия: так скажите господину вашему: так говорит Господь: не бойся слов, которые слышал ты, которыми поносили Меня слуги царя Ассирийского.	⁶ сказав їм Ісая: «Промовте до вашого пана: Так говорить Господь: Не бійся слів, що чув єси, що ними зневажили мене раби царя асирійського!
⁷ Вот, Я пошлю в него дух, и он услышит весть, и возвратится в землю свою, и Я поражу его мечом в земле его.	⁷ Ось я нашлю на нього дух, і він почує певну вістку й повернеться у свою землю, і я уб’ю його мечем у його ж землі.»
⁸ И возвратился Рабсак и нашел царя Ассирийского воюющим против Ливны; ибо он слышал, что тот отошел от Лахиса.	⁸ Повернувся равшак і знайшов царя асирійського, що воював проти Лівни, він бо був почув, що цар відступив від Лахішу.
⁹ И услышал он о Тиргаке, царе Ефиопском; [ему] сказали: вот, он вышел сразиться с тобою. Услышав это, он послал послов к Езекии, сказав:	⁹ Як же цей почув про Тірхаку, царя етіопського, і йому сказали: «Ось він вирушив, щоб ударити на тебе» — послав удруге послів до Єзекії сказати:
¹⁰ так скажите Езекии, царю Иудейскому: пусть не обманывает тебя Бог твой, на Которого ты уповаешь, думая: 'не будет отдан Иерусалим в руки царя Ассирийского'.	¹⁰ «Ви промовите так до Єзекії, царя юдейського: — Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на нього покладаєшся, кажучи: Єрусалим не буде виданий цареві асирійському у руки!
¹¹ Вот, ты слышал, что сделали цари Ассирийские со всеми землями, положив на них заклятие; ты ли уцелеешь?	¹¹ Ти чував єси сам, що царі асирійські зробили з землями, як вони їх чисто зруйнували. А ти б то врятувався?
¹² Боги народов, которых разорили отцы мои, спасли ли их, [спасли] [ли] Гозан и Харан, и Рецеф, и сынов Едена, что в Фалассаре?	¹² Хіба ж боги народів, яких мої батьки зруйнували, вирятували їх, як от: Гозан, Харан та Рецеф, і синів Едену, що в Телассарі?
¹³ Где царь Емафа и царь Арпада, и царь города Сепарваима, Ены и Иввы?	¹³ Де цар Хамату, цар Араду і цар міста Сефарваїма, Ени та Івви?»
¹⁴ И взял Езекия письмо из руки послов и прочитал его, и пошел в дом Господень, и развернул его Езекия пред лицем Господним;	¹⁴ Узяв Єзекія письмо з рук послів, прочитав його й пішов у храм Господній та й розгорнув його перед Господом.
¹⁵ и молился Езекия пред лицем Господним и говорил:	¹⁵ І молився Єзекія до Господа, кажучи:
¹⁶ Господи Саваоф, Боже Израилев, седящий на Херувимах! Ты один Бог всех царств земли; Ты сотворил небо и землю.	¹⁶ «Господи сил, Боже Ізраїля, що возсідаєш на херувимах! Ти єси Бог, ти один над усіма царствами земними. Ти сотворив небо й землю.
¹⁷ Приклони, Господи, ухо Твое и услышь; открой, Господи, очи Твои и воззри, и услышь слова Сеннахирима, который послал поносить Тебя, Бога живаго.	¹⁷ Прихили, Господи, вухо твоє і вислухай! Відкрий, Господи, очі твої і поглянь! Почуй усі слова Санхериба, що він послав на зневагу живого Бога!
¹⁸ Правда, о, Господи! цари Ассирийские опустошили все страны и земли их	¹⁸ Воно бо й справді, Господи, царі асирійські спустошили всі народи та їхні землі
¹⁹ и побросали богов их в огонь; но это были не боги, а изделие рук человеческих, дерево и камень, потому и истребили их.	¹⁹ ще й кинули у вогонь їхніх богів. Та то й не боги, а діло рук людських, дерево й камінь; тому вони їх і знищили.
²⁰ И ныне, Господи Боже наш, спаси нас от руки его; и узнают все царства земли, что Ты, Господи, Бог один.	²⁰ Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його руки, щоб усі царства землі зрозуміли, що, ти еси Господь, ти єдиний!»
²¹ И послал Исаия, сын Амосов, к Езекии сказать: так говорит Господь, Бог Израилев: о чем ты молился Мне против Сеннахирима, царя Ассирийского, --	²¹ Тоді Ісая, син Амоса, послав до Єзекії сказати: «Так говорить Господь, Бог Ізраїля: — Тоді, як ти молився до мене супроти Санхериба, царя асирійського,
²² вот слово, которое Господь изрек о нем: презрит тебя, посмеется над тобою девствующая дочь Сиона, покачает вслед тебя головою дочь Иерусалима.	²² ось слово, що про нього виповів Господь: Гордує тобою, глузує з тебе дівиця, дочка Сіону; хитає головою позад тебе дочка Єрусалиму.
²³ Кого ты порицал и поносил? и на кого возвысил голос и поднял так высоко глаза твои? на Святаго Израилева.	²³ Кого ти поругав, зневажив, на кого підняв голос і глянув гордими очима? На Святого Ізраїлевого!
²⁴ Чрез рабов твоих ты порицал Господа и сказал: 'со множеством колесниц моих я взошел на высоту гор, на ребра Ливана, и срубил рослые кедры его, отличные кипарисы его, и пришел на самую вершину его, в рощу сада его;	²⁴ Через твоїх рабів ти зневажив Господа. Ти сказав: — Безліччю моїх колісниць я на вершину гір знявся, на найкрутішу кряж Ливану. Я порубав його найвищі кедри, його найдобірніші кипариси. Я досягнув крайньої його верховини, найгустішого його саду.
²⁵ и откапывал я, и пил воду; и осушу ступнями ног моих все реки Египетские'.	²⁵ Копав і пив я чужі води, я висушив стопами моїх ніг усі ріки Єгипту.
²⁶ Разве не слышал ты, что Я издавна сделал это, в древние дни предначертал это, а ныне выполнил тем, что ты опустошаешь крепкие города, [превращая] их в груды развалин?	²⁶ Чи ти ж не чув, що я зробив це здавна? За днів днедавніх я постановив це, а тепер здійснюю. Тому й зруйновано укріплені міста в купи румовищ.
²⁷ И жители их сделались маломощны, трепещут и остаются в стыде; они стали как трава на поле и нежная зелень, как порост на кровлях и опаленный хлеб, прежде нежели выколосился.	²⁷ Їхні мешканці безсилі, злякалися, засоромились і стали, мов трава на полі, немов зелене билля, мов зелень на дахах та луках, коли потягне східній вітер.
²⁸ Сядешь ли ты, выйдешь ли, войдешь ли, Я знаю [всё, знаю] и дерзость твою против Меня.	²⁸ Чи ти встаєш, чи ти сідаєш, чи входиш, чи виходиш, я знаю,
²⁹ За твою дерзость против Меня и за то, что надмение твое дошло до ушей Моих, Я вложу кольцо Мое в ноздри твои и удила Мои в рот твой, и возвращу тебя назад тою же дорогою, которою ты пришел.	²⁹ що ти проти мене буяєш і твоє зухвальство дійшло до мого слуху; тож кільце тобі моє заправлю у ніздрі, мою гнуздечку в рот твій, і заверну тебе тим шляхом, яким ти прибув.
³⁰ И вот, тебе, Езекия, знамение: ешьте в этот год выросшее от упавшего зерна, и на другой год--самородное; а на третий год сейте и жните, и садите виноградные сады, и ешьте плоды их.	³⁰ А ось тобі й знак: цього року ви їстимете зерно, що впаде на землю, другого року — що само вродить, а третього сійте й жніть та садіть виноградники й споживайте їхній плід!
³¹ И уцелевший в доме Иудином остаток пустит опять корень внизу и принесет плод вверху,	³¹ Останок дому Юди, що спасеться, пустить знову вниз коріння й принесе вгорі плід,
³² ибо из Иерусалима произойдет остаток, и спасенное--от горы Сиона. Ревность Господа Саваофа соделает это.	³² бо з Єрусалиму вийде останок та з гори Сіону ті, що спасуться. Ревність Господа сил це вчинить.
³³ Посему так говорит Господь о царе Ассирийском: 'не войдет он в этот город и не бросит туда стрелы, и не приступит к нему со щитом, и не насыплет против него вала.	³³ Тож так говорить Господь про царя асирійського: — Він не ввійде в це місто й стріли туди не пустить, не стане перед ним із щитом, ані не насипле проти нього валу.
³⁴ По той же дороге, по которой пришел, возвратится, а в город сей не войдет, говорит Господь.	³⁴ Тим самим шляхом, що прийшов, назад повернеться, а в місто це не ввійде, — слово Господнє.
³⁵ Я буду охранять город сей, чтобы спасти его ради Себя и ради Давида, раба Моего'.	³⁵ Я боронитиму це місто, я його врятую заради мене й заради Давида, мого слуги.»
³⁶ И вышел Ангел Господень и поразил в стане Ассирийском сто восемьдесят пять тысяч [человек]. И встали поутру, и вот, всё тела мертвые.	³⁶ Тієї ж ночі вийшов ангел Господній та й убив в асирійському таборі 185 000 чоловік. І як повставали вранці, аж ось самі мертві тіла.
³⁷ И отступил, и пошел, и возвратился Сеннахирим, царь Ассирийский, и жил в Ниневии.	³⁷ Зняв Санхериб, цар асирійський, табір та й відступив і, повернувшись, перебував у Ніневії.
³⁸ И когда он поклонялся в доме Нисроха, бога своего, Адрамелех и Шарецер, сыновья его, убили его мечом, а сами убежали в землю Араратскую. И воцарился Асардан, сын его, вместо него.	³⁸ Одного разу, як він поклонявся у храмі Нісроха своєму богові, вбили його мечем його сини, Адрамелех і Сарецер, та й утікли в Арарат-край. І син його Асархаддон став царем замість нього.

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati