| 1 בני לחכמתי הקשיבה לתבונתי הט אזנך | 1 Мій сину! слухай уважно мудрости моєї, | прихили ухо твоє до розуму мого: |
| 2 לשמר מזמות ודעת שפתיך ינצרו | 2 щоб ти зберіг собі розсудок, | і щоб наука уста твої зберегла. |
| 3 כי נפת תטפנה שפתי זרה וחלק משמן חכה | 3 Бо мед із уст чужої жінки капає, | і бесіда її масніша від олії, |
| 4 ואחריתה מרה כלענה חדה כחרב פיות | 4 але скін її гіркий, немов полин, | і гострий, наче меч двосічний. |
| 5 רגליה ירדות מות שאול צעדיה יתמכו | 5 Ноги її низходять до смерти, | кроки її простують до Шеолу. |
| 6 ארח חיים פן תפלס נעו מעגלתיה לא תדע | 6 Стежки життя вона не знає; | хода її непевна, їй до того байдуже. |
| 7 ועתה בנים שמעו לי ואל תסורו מאמרי פי | 7 Отож, сину мій, слухай мене, | не відступай від слова уст моїх. |
| 8 הרחק מעליה דרכך ואל תקרב אל פתח ביתה | 8 Відсторони твою дорогу геть від неї, | не наближайсь до дверей її дому, |
| 9 פן תתן לאחרים הודך ושנתיך לאכזרי | 9 щоб не довелось віддати іншим твою славу, | а твоїх літ — людям немилосердним; |
| 10 פן ישבעו זרים כחך ועצביך בבית נכרי | 10 щоб не наживалися твоїм добром чужинці, | щоб труди твої не переходили в чужий дім, |
| 11 ונהמת באחריתך בכלות בשרך ושארך | 11 щоб не стогнав ти по тому, | як тіло твоє і твоя плоть змарніють, |
| 12 ואמרת איך שנאתי מוסר ותוכחת נאץ לבי | 12 щоб не казав: «Чом же я науку ненавидів, | серце моє погордувало докором? |
| 13 ולא שמעתי בקול מורי ולמלמדי לא הטיתי אזני | 13 Я голосу вчителів моїх не слухав, | і до наставників моїх не нахиляв я вуха. |
| 14 כמעט הייתי בכל רע בתוך קהל ועדה | 14 Я мало не потрапив у крайнє лихо | поміж зборищем-громадою!» |
| 15 שתה מים מבורך ונזלים מתוך בארך | 15 Пий воду з твого водозбору, | воду, що б’є із власної криниці. |
| 16 יפוצו מעינתיך חוצה ברחבות פלגי מים | 16 Чому б твої джерела мали розливатися навколо, | твої потоки по майданах? |
| 17 יהיו לך לבדך ואין לזרים אתך | 17 Нехай будуть тобі одному, | а не чужим разом з тобою. |
| 18 יהי מקורך ברוך ושמח מאשת נעורך | 18 Нехай живець твій буде благословенний, | втішайся дружиною твоєї юности. |
| 19 אילת אהבים ויעלת חן דדיה ירוך בכל עת באהבתה תשגה תמיד | 19 Премила лань! Люба сарна! | Нехай її чари упоюють тебе повсякчас, | у любощах її стало кохайся! |
| 20 ולמה תשגה בני בזרה ותחבק חק נכריה | 20 Для чого тобі, сину, захоплюватися чужою, | до грудей сторонньої горнутись? |
| 21 כי נכח עיני יהוה דרכי איש וכל מעגלתיו מפלס | 21 Дороги людські в Господа перед очима, | і він вирівнює всі стежки їхні. |
| 22 עוונותיו ילכדנו את הרשע ובחבלי חטאתו יתמך | 22 Злого ловлять власні переступи, | у пута власного гріха він потрапляє. |
| 23 הוא ימות באין מוסר וברב אולתו ישגה | 23 Він помирає з-за браку науки, | з-за своєї надмірної глупоти він блукає. |
