Діяння Апостолів 3

¹ Петро і Йоан ішли у храм на молитву о дев’ятій годині.

² А був там чоловік кривий від лона матері своєї, якого приносили і клали щодня біля дверей храму, що звалися Красними, просити милостині від тих, що йшли до храму.

³ Як тільки він побачив Петра і Йоана, що саме входили у храм, попросив у них милостиню.

⁴ Петро з Йоаном, споглянувши на нього, сказали: «Глянь на нас!»

⁵ Той вдивлявсь у них, сподіваючися щось від них дістати.

⁶ Петро промовив: «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!»

⁷ І схопивши його за правицю, підвів його, і тієї хвилі окріпли його ноги з суглобами.

⁸ Встав той, зірвавшись, і почав ходити й увійшов з ними у храм, ходячи, підскакуючи і хвалячи Бога.

⁹ Увесь народ бачив, як він ходив і хвалив Бога.

¹⁰ Вони пізнали його, що це той, який сидів при Красних дверях храму для милостині, і сповнилися страхом та здивуванням над тим, що йому сталося.

¹¹ Тому ж, що він тримався Петра й Йоана, увесь народ, здивований, прибіг до них у притвор, званий Соломоновим.

¹² Побачивши це Петро, промовив до народу: «Мужі ізраїльські! Чому дивуєтеся з цього? Чому ви дивитесь на нас, немов би ми вчинили власною силою і (нашим) благочестям те, що оцей ходить?

¹³ Бог Авраама, Ісаака і Якова, Бог отців наших, прославив слугу свого Ісуса, що його ви видали й відреклися перед Пилатом, коли цей присудив його пустити;

¹⁴ ви ж Святого і Праведного зреклися і просили, щоб вам помилувано чоловіка душогубця,

¹⁵ а Творця життя вбили, якого Бог воскресив з мертвих, чому ми свідки.

¹⁶ І через віру в його ім’я — оцього, що ви бачите й знаєте, його ім’я закріпилось, і віра, що через нього, дала йому повне видужання перед усіма вами.

¹⁷ Однак, браття, я знаю, що ви через незнання це зробили, як і ваші князі;

¹⁸ та Бог здійснив це так, що наперед звістив устами всіх пророків, що Христос має страждати.

¹⁹ Тож покайтеся і наверніться, щоб ваші гріхи були стерті;

²⁰ і щоб так прийшли від Господа часи відпочинку, і він прислав призначеного вам Христа Ісуса.

²¹ Треба було, щоб його прийняло небо аж до часу відновлення усього, про що Бог споконвіку говорив устами своїх святих пророків.

²² Мойсей сказав: Господь, Бог наш, піднесе вам Пророка, як мене, з-посеред братів ваших. Ви слухатиметесь його в усьому, що вам скаже.

²³ А кожний, хто не буде слухатися того Пророка, буде викорінений з народу. —

²⁴ Так само всі пророки від Самуїла й ті, що говорили потім, звіщали про ці дні.

²⁵ Ви — сини пророків і Завіту, що Бог був заключив із вашими батьками, кажучи до Авраама: В твоїм потомстві будуть благословенні всі сім’ї землі. —

²⁶ Вам насамперед Бог воскресив слугу свого і послав його, щоб він благословив вас та відвертав кожного з вас від поганих учинків.»