Левіт 10

¹ Аронові сини, Надав і Авігу, взяли кожен свою кадильницю й вклали до них жару та й посипали на нього ладану, і принесли перед Господом вогонь негодящий, якого він їм не заповідав.

² І вийшло з-перед Господа полум’я та й пожерло їх, і вони померли перед Господом.

³ Тоді Мойсей сказав Аронові: ось воно те, що заповідав Господь: «На тих, що наближаються до мене, я покажу, що я святий; і перед усім народом покажу я мою славу.» І мовчав Арон.

⁴ Тоді Мойсей покликав Мішаела і Елцафана, синів Узієла, Аронового дядька, і сказав їм: «Приступіть і винесіть ваших небожів геть із святині за табір.»

⁵ Вони приступили й винесли їх у їхніх хитонах геть за табір, як повелів Мойсей.

⁶ Аронові ж та його синам, Єлеазарові й Ітамарові, сказав Мойсей: «Волосся на голові не запускайте, й одежі вашої не рвіте, щоб не померти вам та щоб не навести гніву на всю громаду. Родичі ваші й увесь дім Ізраїля нехай плачуть за спаленими вогнем, що його запалив Господь.

⁷ Ви ж від входу в намет зборів не відходьте, а то помрете; бо миро Господнього помазання покоїться на вас.» І ті вчинили по Мойсеєвому слову.

⁸ І промовив Господь до Арона:

⁹ «Коли треба буде вам входити в намет зборів, то вина й п’янких напоїв не пийте, ні ти сам, ні сини твої з тобою, бо помрете: установа це віковічна для ваших поколінь,

¹⁰ щоб могти розібрати між святим і несвятим, між чистим і нечистим,

¹¹ та щоб навчали ви синів Ізраїля всіх установ, що дав їм Господь через Мойсея.»

¹² І Мойсей сказав Аронові й Єлеазарові та Ітамарові, синам його, що зосталися живими: «Возьміте офіру, що залишилася від вогняної жертви Господеві, та й їжте її прісною біля жертовника, бо вона пресвята.

¹³ Ви будете їсти її на свя-тому місці, бо це твоє право й право твоїх синів — на вогняні жертви Господеві; так бо заповідано мені.

¹⁴ Ти сам і сини твої й дочки твої з тобою груднину коливальної жертви й лопатку підношеної жертви теж мусите їсти на чистому місці, бо вони дані тобі як твоє право й право твоїх синів на офіри й мирні жертви синів Ізраїля.

¹⁵ Лопатку підношеної жертви й груднину коливальної жертви принесуть разом із тучними частинами, що мають бути спалені, щоб принести їх коливальну жертву перед Господом, а потім будуть для тебе і твоїх синів із тобою як віковічне право, як заповідав Господь.»

¹⁶ Коли ж Мойсей пильно шукав козла, що був у жертву за гріх, виявилось, що його спалили. Тому він розгнівавсь на Єлеазара й Іта-мара, Аронових синів, що зостались, і запитав:

¹⁷ «Чому ви не з’їли жертви за гріх на святому місці? Таж це річ пресвята! Вона вам дана, щоб усунути провину громади та й спокутувати за неї перед Господом.

¹⁸ А що кров її не була внесена всередину до святині, то й треба вам було конче її з’їсти на святому місці, як я наказав.»

¹⁹ І відповів Арон до Мойсея: «Дивись, вони приносили сьогодні свою жертву за гріх та своє всепалення перед Господом, і таке трапилося мені! А коли б я сьогодні їв жертву за гріх, чи гаразд воно було б в очах Господа?»

²⁰ Мойсей вислухав це та й задовольнився.