Буття 38

¹ Сталося ж того часу, що Юда відділився від своїх братів і пішов до одного адуламійця, на ім’я Хіра.

² Побачив він там дочку одного ханаанця, на ім’я Шуа, взяв собі за жінку й увійшов до неї.

³ Вона зачала і вродила сина та й він дав йому ім’я Ер.

⁴ Зачала знову і вродила сина й назвала його Онан.

⁵ Та й ще раз вона вродила сина й дала йому ім’я Шела; а було це в Кезіві, як вона його породила.

⁶ Згодом узяв Юда своєму первісткові Ерові жінку, на ім’я Тамара.

⁷ Але Ер, первенець Юди, був лихий в очах Господніх, і Господь убив його.

⁸ Тож Юда сказав до Онана: Ввійди до жінки твого брата як дівер, сповни твій обов’язок, щоб зберегти потомство твоєму братові.

⁹ Знав же Онан, що це не його буде потомство, тож коли він увіходив до жінки свого брата, то викидав сім’я на землю, щоб не дати потомства братові своєму.

¹⁰ Не сподобалося Господові, що цей учинив, і він убив його теж.

¹¹ Тож каже Юда Тамарі, своїй невістці: Сиди вдовою в домі свого батька, доки не виросте Шела, мій син. Бо думав собі: Якби ж то не вмер і цей, як його брати. Пішла ж Тамара до дому свого батька і відтоді сиділа там.

¹² Як минуло вже чимало часу, дочка Шуа, жінка Юди, померла. І коли Юда вивершив жалобу, пішов він стригти вівці у Тімну, він і його друг Хіра з Адулламу.

¹³ Про те сповіщено Тамару: он, мовляв, твій свекор, іде в Тімну стригти свої вівці.

¹⁴ Тож скинула вона з себе вдовичу одежу, накрилась наміткою, затулилася та й сіла при вході в Енаїм, що при дорозі до Тімни, бо бачила вона, що Шела вже виріс, та не дали йому її за жінку.

¹⁵ Коли побачив її Юда, подумав, що то повія, бо вона своє лице заслонила.

¹⁶ Тож завернув до неї з дороги й каже: Ануж увійду до тебе! Бо не знав. що то його невістка. А вона каже: Що даси мені, як увійдеш до мене?

¹⁷ Він же відповів: Пошлю тобі козеня з отари. На це вона сказала: Чи даси завдаток, поки пришлеш?

¹⁸ А він питає: Який завдаток маю тобі дати? Вона й каже: Твою печатку, твою мотузку й твою палицю, що в твоїй руці. І дав він їй те й увійшов до неї, та й вона зачала від нього.

¹⁹ По тому вона встала, пішла додому, скинула намітку з себе й надягнула знов одіж удовицтва свого.

²⁰ Тим часом Юда послав козеня через свого друга з Адулламу відобрати заставу від жінки, але той не знайшов її.

²¹ Питав він місцевих людей: Де та повія, що була в Енаїмі при дорозі? А вони відповідали: Не було тут ніякої повії.

²² Тож повернувся він до Юди й каже: Не знайшов я там її, та й місцеві люди казали: , ,Не було тут ніякої повії.

²³ Тоді каже Юда: Нехай собі бере, аби з нас люди не сміялись: ось я був послав козеня, а ти не знайшов її.

²⁴ По якихось трьох місяцях повідомлено Юду: Зблудила, мовляв, Тамара, твоя невістка, ба й більше: завагітніла вона від блуду. А Юда сказав: Нехай виведуть її геть і спалять!

²⁵ Коли її виводили, вона послала своєму свекрові сказати: Від чоловіка, чиї оці речі, я зачала. І додала: Пізнавай, будь ласка, чиї оці речі: печатка, мотузка й палиця.

²⁶ Тоді Юда пізнав їх і сказав: Вона слушніша від мене, бо я не дав їй Шелу, мого сина!

²⁷ Коли ж настав їй час родити, ось — близнята в її лоні.

²⁸ І як вона породила, висунуло одне ручку, а повитуха схопила і прив’язала до ручки червону нитку, кажучи: Це вийшло перше.

²⁹ Та й сталось: коли воно назад потягло ручку — аж тут його брат вийшов. І каже вона: Як же ти прорвався! І назвала його ім’ям Перец.

³⁰ По тому вийшов його брат, у якого на рученяті була червона нитка. І дала йому ім’я Зерах.