Actus Apostolorum 13

Torna indietro

Bibbia Vulgata Clementina	Біблія
¹ Erant autem in ecclesia quæ erat Antiochiæ, prophetæ et doctores, in quibus Barnabas, et Simon qui vocabatur Niger, et Lucius Cyrenensis, et Manahen, qui erat Herodis Tetrarchæ collactaneus, et Saulus.	¹ Були ж в Антіохії, у Церкві, що там була, пророки й учителі як ось: Варнава, Симон, прозваний Ніґер, Лукій Киренейський, Манаен, вихований з Іродом тетрархом, і Савло.
² Ministrantibus autem illis Domino, et jejunantibus, dixit illis Spiritus Sanctus : Segregate mihi Saulum et Barnabam in opus ad quod assumpsi eos.	² Якось одного разу, коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий промовив: «Відлучіть мені Варнаву і Савла на діло, до якого я їх покликав.»
³ Tunc jejunantes et orantes, imponentesque eis manus, dimiserunt illos.	³ Тоді вони, попостивши й помолившися, поклали на них руки і відпустили.
⁴ Et ipsi quidem missi a Spiritu Sancto abierunt Seleuciam : et inde navigaverunt Cyprum.	⁴ Ті ж, вислані Святим Духом, прибули в Селевкію, а звідти відпливли до Кіпру.
⁵ Et cum venissent Salaminam, prædicabant verbum Dei in synagogis Judæorum. Habebant autem et Joannem in ministerio.	⁵ Прибувши в Саламіну, почали звіщати слово Боже в юдейських синагогах. Помічником же був при них Йоан.
⁶ Et cum perambulassent universam insulam usque Paphum, invenerunt quemdam virum magum pseudoprophetam, Judæum, cui nomen erat Barjesu,	⁶ Пройшовши увесь острів аж до Пафосу, знайшли одного чоловіка, ворожбита, ложного юдейського пророка, на ім’я Вар-Ісус,
⁷ qui erat cum proconsule Sergio Paulo viro prudente. Hic, accersitis Barnaba et Saulo, desiderabat audire verbum Dei.	⁷ який був з проконсулом Сергієм Павлом, розумною людиною. Цей, покликавши Варнаву і Савла, хотів почути слово Боже.
⁸ Resistebat autem illis Elymas magus (sic enim interpretatur nomen ejus), quærens avertere proconsulem a fide.	⁸ Але Елімас, ворожбит — так бо перекладається його ім’я — виступив проти них, і намагався проконсула від віри відвернути.
⁹ Saulus autem, qui et Paulus, repletus Spiritu Sancto, intuens in eum,	⁹ Тоді Савло, він же й Павло, повний Святого Духа, глянув на нього пильно
¹⁰ dixit : O plene omni dolo et omni fallacia, fili diaboli, inimice omnis justitiæ, non desinis subvertere vias Domini rectas.	¹⁰ і мовив: «О повний всякого підступу і всякого лукавства, сину диявола, вороже всякої правди! Чи ж не перестанеш перекручувати прості дороги Господні?
¹¹ Et nunc ecce manus Domini super te, et eris cæcus, non videns solem usque ad tempus. Et confestim cecidit in eum caligo et tenebræ : et circuiens quærebat qui ei manum daret.	¹¹ Оце тепер на тобі рука Господня: ти станеш сліпим і дочасу не бачитимеш сонця.» І зараз же впала на нього темрява й морок, і він, обертаючися на всі боки, шукав, хто б його повів за руку.
¹² Tunc proconsul cum vidisset factum, credidit admirans super doctrina Domini.	¹² Тоді проконсул, бачивши, що сталося, увірував, вельми здивований наукою Господньою.
¹³ Et cum a Papho navigassent Paulus et qui cum eo erant, venerunt Pergen Pamphyliæ. Joannes autem discedens ab eis, reversus est Jerosolymam.	¹³ А з Пафосу ті, що були з Павлом, пустилися на море й прибули в Пергу Памфілійську, але Йоан, відлучившися від них, повернувся в Єрусалим.
¹⁴ Illi vero pertranseuntes Pergen, venerunt Antiochiam Pisidiæ : et ingressi synagogam die sabbatorum, sederunt.	¹⁴ Вони ж, пройшовши поза Пергію, прийшли в Антіохію Пісідійську і дня суботнього ввійшли до синагоги й посідали.
¹⁵ Post lectionem autem legis et prophetarum, miserunt principes synagogæ ad eos, dicentes : Viri fratres, si quis est in vobis sermo exhortationis ad plebem, dicite.	¹⁵ А по прочитанні закону та пророків наставники синагоги послали їм сказати: «Мужі брати, як маєте якесь слово втіхи для народу, скажіте.»
¹⁶ Surgens autem Paulus, et manu silentium indicens, ait : Viri Israëlitæ, et qui timetis Deum, audite :	¹⁶ Встав тоді Павло і, давши знак рукою, мовив: «Мужі ізраїльські й ви, що боїтеся Бога, слухайте!
¹⁷ Deus plebis Israël elegit patres nostros, et plebem exaltavit cum essent incolæ in terra Ægypti, et in brachio excelso eduxit eos ex ea,	¹⁷ Бог цього народу, Ізраїля, вибрав наших батьків і підняв угору цей народ, під час його побуту в Єгипетській землі, і потужньою рукою вивів їх із неї.
¹⁸ et per quadraginta annorum tempus mores eorum sustinuit in deserto.	¹⁸ І сорок років годував у пустині;
¹⁹ Et destruens gentes septem in terra Chanaan, sorte distribuit eis terram eorum,	¹⁹ вигубивши ж сім народів у землі Ханаанській, дав їм у спадщину їхню землю,
²⁰ quasi post quadringentos et quinquaginta annos : et post hæc dedit judices, usque ad Samuel prophetam.	²⁰ майже по чотириста п’ятдесятьох роках. А після цього дав їм суддів аж до пророка Самуїла.
²¹ Et exinde postulaverunt regem : et dedit illis Deus Saul filium Cis, virum de tribu Benjamin, annis quadraginta :	²¹ Потім вони домагалися царя, і Бог дав їм Саула, сина Кіша, мужа з покоління Веніямина: сорок років.
²² et amoto illo, suscitavit illis David regem : cui testimonium perhibens, dixit : Inveni David filium Jesse, virum secundum cor meum, qui faciet omnes voluntates meas.	²² Та (Бог), відкинувши його, настановив їм царем Давида, якому так засвідчив: Я знайшов Давида, сина Єссея, чоловіка мені до серця, що виконає всю мою волю.
²³ Hujus Deus ex semine secundum promissionem eduxit Israël salvatorem Jesum,	²³ З його потомства, згідно з обітницею, Бог воздвиг Ізраїлеві Спасителя Ісуса,
²⁴ prædicante Joanne ante faciem adventus ejus baptismum pœnitentiæ omni populo Israël.	²⁴ під час коли Йоан перед його приходом проповідував усьому ізраїльському народові хрищення покаяння.
²⁵ Cum impleret autem Joannes cursum suum, dicebat : Quem me arbitramini esse, non sum ego : sed ecce venit post me, cujus non sum dignus calceamenta pedum solvere.	²⁵ Сповнивши шлях свій, Йоан мовив: Я не той, за кого ви мене вважаєте, та он іде за мною, якому я не гідний взуття розв’язати.
²⁶ Viri fratres, filii generis Abraham, et qui in vobis timent Deum, vobis verbum salutis hujus missum est.	²⁶ Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане оте слово спасіння.
²⁷ Qui enim habitabant Jerusalem, et principes ejus hunc ignorantes, et voces prophetarum quæ per omne sabbatum leguntur, judicantes impleverunt,	²⁷ Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали його, а засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи.
²⁸ et nullam causam mortis invenientes in eo, petierunt a Pilato ut interficerent eum.	²⁸ І хоча й не знайшли ніякої смертельної вини на ньому, вимагали у Пилата вбити його.
²⁹ Cumque consummassent omnia quæ de eo scripta erant, deponentes eum de ligno, posuerunt eum in monumento.	²⁹ А коли виконали все, що було про нього написане, знявши його з хреста, поклали до гробу.
³⁰ Deus vero suscitavit eum a mortuis tertia die : qui visus est per dies multos his	³⁰ Та Бог воскресив його з мертвих,
³¹ qui simul ascenderant cum eo de Galilæa in Jerusalem : qui usque nunc sunt testes ejus ad plebem.	³¹ і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом.
³² Et nos vobis annuntiamus eam, quæ ad patres nostros repromissio facta est :	³² І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була зроблена батькам нашим.
³³ quoniam hanc Deus adimplevit filiis nostris resuscitans Jesum, sicut et in psalmo secundo scriptum est : Filius meus es tu, ego hodie genui te.	³³ Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса, як написано у другому псалмі: Ти — мій син; я сьогодні зродив тебе. —
³⁴ Quod autem suscitavit eum a mortuis, amplius jam non reversurum in corruptionem, ita dixit : Quia dabo vobis sancta David fidelia.	³⁴ А що він воскресив його з мертвих, так що він більш не повернеться у зітління, то (Бог) так промовив: Я дам вам святощі Давида, речі певні. —
³⁵ Ideoque et alias dicit : Non dabis sanctum tuum videre corruptionem.	³⁵ Ось чому то в іншому місці він каже: Ти не даси твоєму Святому побачити зітління. —
³⁶ David enim in sua generatione cum administrasset, voluntati Dei dormivit : et appositus est ad patres suos, et vidit corruptionem.	³⁶ Давид же, служивши свого часу волі Божій, помер і був прилучений до своїх предків, і зітління бачив.
³⁷ Quem vero Deus suscitavit a mortuis, non vidit corruptionem.	³⁷ Той же, що його Бог воскресив, не бачив зітління.
³⁸ Notum igitur sit vobis, viri fratres, quia per hunc vobis remissio peccatorum annuntiatur, et ab omnibus quibus non potuistis in lege Moysi justificari,	³⁸ Нехай, отже, вам, мужі брати, буде відомо, що ним звіщається вам прощення гріхів, і від усього, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсея,
³⁹ in hoc omnis qui credit, justificatur.	³⁹ ним кожний віруючий виправдується.
⁴⁰ Videte ergo ne superveniat vobis quod dictum est in prophetis :	⁴⁰ Уважайте ж, щоб з вами не сталося те, що сказано в пророків:
⁴¹ Videte contemptores, et admiramini, et disperdimini : quia opus operor ego in diebus vestris, opus quod non credetis, si quis enarraverit vobis.	⁴¹ Глядіть, презирливі, дивуйтеся і щезніть, бо діло я зроблю за ваших днів, якому не повірите, коли хтось розповість вам.»
⁴² Exeuntibus autem illis rogabant ut sequenti sabbato loquerentur sibi verba hæc.	⁴² Якже вони виходили, їх запросили, щоб вони й наступної суботи говорили їм про те саме.
⁴³ Cumque dimissa esset synagoga, secuti sunt multi Judæorum, et colentium advenarum, Paulum et Barnabam : qui loquentes suadebant eis ut permanerent in gratia Dei.	⁴³ А коли збори розійшлися, чимало юдеїв і побожних прозелітів пішли слідом за Павлом та за Варнавою, які в розмові з ними їх умовляли, щоб перебували в благодаті Божій.
⁴⁴ Sequenti vero sabbato pene universa civitas convenit audire verbum Dei.	⁴⁴ Наступної суботи зібралося майже все місто слухати слово Боже.
⁴⁵ Videntes autem turbas Judæi, repleti sunt zelo, et contradicebant his quæ a Paulo dicebantur, blasphemantes.	⁴⁵ Побачивши той натовп, юдеї сповнилися заздрощів і перечили словам Павла, і хулили.
⁴⁶ Tunc constanter Paulus et Barnabas dixerunt : Vobis oportebat primum loqui verbum Dei : sed quoniam repellitis illud, et indignos vos judicatis æternæ vitæ, ecce convertimur ad gentes.	⁴⁶ Тоді Павло й Варнава, набравшися сміливости, сказали: «Для вас треба було наперед промовляти слово Боже; та коли ви його відкидаєте від себе й уважаєте себе негідними вічного життя, ось ми звернемося до поган.
⁴⁷ Sic enim præcepit nobis Dominus : Posui te in lucem gentium, ut sis in salutem usque ad extremum terræ.	⁴⁷ Так бо звелів Господь нам: Я тебе поставив світлом поганам, щоб ти був спасінням аж до кінців землі.»
⁴⁸ Audientes autem gentes, gavisæ sunt, et glorificabant verbum Domini : et crediderunt quotquot erant præordinati ad vitam æternam.	⁴⁸ Чуючи це погани, зраділи і прославляли слово Господнє, та й увірували усі ті, що були призначені до вічного життя.
⁴⁹ Disseminabatur autem verbum Domini per universam regionem.	⁴⁹ І ширилося слово Господнє по всій країні.
⁵⁰ Judæi autem concitaverunt mulieres religiosas et honestas, et primos civitatis, et excitaverunt persecutionem in Paulum et Barnabam : et ejecerunt eos de finibus suis.	⁵⁰ Але юдеї підбурили побожних і визначних жінок і перших у місті, і ці вчинили гоніння на Павла і на Варнаву та й прогнали їх із землі своєї.
⁵¹ At illi excusso pulvere pedum in eos, venerunt Iconium.	⁵¹ Вони ж, обтрясши на них порох з ніг у себе, пішли в Іконію;
⁵² Discipuli quoque replebantur gaudio, et Spiritu Sancto.	⁵² учні ж сповнювалися радощами і Святим Духом.

Vetus Testamentum

Novum Testamentum

Cambia Bibbia

Confronta con un'altra Bibbia

Versetti esaminati