Lucas 16

VULGATA	Біблія
1 Dicebat autem et ad discipulos suos : Homo quidam erat dives, qui habebat villicum : et hic diffamatus est apud illum quasi dissipasset bona ipsius.	1 І сказав (Ісус) до учнів «Був один чоловік багатий і мав він управителя, якого обвинувачували, що марнує його добра.
2 Et vocavit illum, et ait illi : Quid hoc audio de te ? redde rationem villicationis tuæ : jam enim non poteris villicare.	2 Покликав він його та й каже Що я про тебе чую Дай звіт про твоє управління, бо ти не можеш більше рядити.
3 Ait autem villicus intra se : Quid faciam, quia dominus meus aufert a me villicationem ? Fodere non valeo, mendicare erubesco.	3 І почав управитель міркувати Що мені робити, бож пан мій в мене відбирає управління Копати землю Сил не маю. Просити Соромлюся.
4 Scio quid faciam, ut, cum amotus fuero a villicatione, recipiant me in domos suas.	4 Знаю, що зроблю щоб, коли буду скинутий з управління, прийняли мене до себе.
5 Convocatis itaque singulis debitoribus domini sui, dicebat primo : Quantum debes domino meo ?	5 Покликав він одного по однім довжників свого пана й до першого промовив Скільки ти винен панові моєму
6 At ille dixit : Centum cados olei. Dixitque illi : Accipe cautionem tuam : et sede cito, scribe quinquaginta.	6 Сто мір оливи, — відповів той. А він сказав до нього Візьми твою розписку та сядь і напиши швидко п’ятдесят.
7 Deinde alii dixit : Tu vero quantum debes ? Qui ait : Centum coros tritici. Ait illi : Accipe litteras tuas, et scribe octoginta.	7 Потім до другого промовив А ти скільки то винен — Сто корців пшениці, відповів той. — Візьми твою розписку, напиши вісімдесят.
8 Et laudavit dominus villicum iniquitatis, quia prudenter fecisset : quia filii hujus sæculi prudentiores filiis lucis in generatione sua sunt.	8 І похвалив пан нечесного управителя за те, що той вчинив мудро, бо діти цього світу мудріші, в їхньому роді, від дітей світла.
9 Et ego vobis dico : facite vobis amicos de mammona iniquitatis : ut, cum defeceritis, recipiant vos in æterna tabernacula.	9 І я кажу вам Придбайте собі друзів мамоною неправою, щоб коли її не стане, вас прийняли в намети вічні.
10 Qui fidelis est in minimo, et in majori fidelis est : et qui in modico iniquus est, et in majori iniquus est.	10 Хто вірний у найменшім, той і в великому вірний; а хто нечесний у найменшім, той і в великому нечесний.
11 Si ergo in iniquo mammona fideles non fuistis quod verum est, quis credet vobis ?	11 Коли ви, отже, з неправними грішми не були вірні, то хто довірить вам добро правдиве
12 Et si in alieno fideles non fuistis, quod vestrum est, quis dabit vobis ?	12 І коли ви в чужім добрі не були вірні, хто вам дасть ваше
13 Nemo servus potest duobus dominis servire : aut enim unum odiet, et alterum diliget : aut uni adhærebit, et alterum contemnet. Non potestis Deo servire et mammonæ.	13 Жадний слуга не може двом панам служити, бо він або одного зненавидить, а другого полюбить, або буде триматися одного, а другим понехтує. Не можете служити Богові й мамоні.»
14 Audiebant autem omnia hæc pharisæi, qui erant avari : et deridebant illum.	14 Чули все це фарисеї, які любили гроші, і насміхалися з нього.
15 Et ait illis : Vos estis qui justificatis vos coram hominibus : Deus autem novit corda vestra : quia quod hominibus altum est, abominatio est ante Deum.	15 А він до них промовив «Ви видаєте себе за праведних перед людьми, але Бог знає серця ваші; бо що в людей високе — осоружне Богові.
16 Lex et prophetæ usque ad Joannem : ex eo regnum Dei evangelizatur, et omnis in illud vim facit.	16 Закон і пророки були до Йоана; відтоді благовіститься Царство Боже, і кожен з трудом увіходить до нього.
17 Facilius est autem cælum et terram præterire, quam de lege unum apicem cadere.	17 Легше минутися небу й землі, ніж одній рисці пропасти з закону.
18 Omnis qui dimittit uxorem suam et alteram ducit, mœchatur : et qui dimissam a viro ducit, mœchatur.	18 Кожний, хто відпускає свою жінку й одружується з іншою, чинить перелюб; і той, хто одружується з розведеною з чоловіком, чинить перелюб.
19 Homo quidam erat dives, qui induebatur purpura et bysso, et epulabatur quotidie splendide.	19 Був один чоловік багатий, що одягавсь у кармазин та вісон та бенкетував щодня розкішне.
20 Et erat quidam mendicus, nomine Lazarus, qui jacebat ad januam ejus, ulceribus plenus,	20 Убогий же якийсь, на ім’я Лазар, лежав у нього при воротях, увесь струпами вкритий;
21 cupiens saturari de micis quæ cadebant de mensa divitis, et nemo illi dabat : sed et canes veniebant, et lingebant ulcera ejus.	21 він бажав насититися тим, що падало в багатого зо столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його.
22 Factum est autem ut moreretur mendicus, et portaretur ab angelis in sinum Abrahæ. Mortuus est autem et dives, et sepultus est in inferno.	22 Та сталося, що помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також багатий, і його поховали.
23 Elevans autem oculos suos, cum esset in tormentis, vidit Abraham a longe, et Lazarum in sinu ejus :	23 В аді, терплячи тяжкі муки, зняв він очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні,
24 et ipse clamans dixit : Pater Abraham, miserere mei, et mitte Lazarum ut intingat extremum digiti sui in aquam, ut refrigeret linguam meam, quia crucior in hac flamma.	24 і він закричав уголос Отче Аврааме, змилуйся надо мною і пошли Лазаря, нехай умочить у воду кінець пальця свого й прохолодить язик мій, бо я мучуся в полум’ї цім.
25 Et dixit illi Abraham : Fili, recordare quia recepisti bona in vita tua, et Lazarus similiter mala : nunc autem hic consolatur, tu vero cruciaris :	25 Авраам же промовив Згадай, мій сину, що ти одержав твої блага за життя свого, так само, як і Лазар свої лиха. Отже, тепер він тішиться тут, а ти мучишся.
26 et in his omnibus inter nos et vos chaos magnum firmatum est : ut hi qui volunt hinc transire ad vos, non possint, neque inde huc transmeare.	26 А крім того всього між нами й вами вирита велика пропасть, тож ті, що хотіли б перейти звідси до вас, не можуть; ані звідти до нас не переходять.
27 Et ait : Rogo ergo te, pater, ut mittas eum in domum patris mei :	27 Отче, сказав багатий, благаю ж тебе, пошли його в дім батька мого;
28 habeo enim quinque fratres : ut testetur illis, ne et ipsi veniant in hunc locum tormentorum.	28 я маю п’ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки.
29 Et ait illi Abraham : Habent Moysen et prophetas : audiant illos.	29 Авраам мовив Мають Мойсея і пророків; нехай їх слухають.
30 At ille dixit : Non, pater Abraham : sed si quis ex mortuis ierit ad eos, pœnitentiam agent.	30 Той відповів Ні, отче Аврааме, але коли до них прийде хто з мертвих, вони покаються.
31 Ait autem illi : Si Moysen et prophetas non audiunt, neque si quis ex mortuis resurrexerit, credent.	31 А той відозвавсь до нього Як вони не слухають Мойсея і пророків, то навіть коли хто воскресне з мертвих, не повірять.»