Luke 18

NEW AMERICAN BIBLE	Біблія
1 Then he told them a parable about the necessity for them to pray always without becoming weary. He said,	1 Він розповів їм притчу про те, що їм треба молитись завжди й не падати духом.
2 "There was a judge in a certain town who neither feared God nor respected any human being.	2 І казав «В одному місті був один суддя, що не боявся Бога, ні людей не соромився.
3 And a widow in that town used to come to him and say, 'Render a just decision for me against my adversary.'	3 Була ж одна вдова в тім місті, що (завжди) приходила до нього й говорила Оборони мене від мого супротивника!
4 For a long time the judge was unwilling, but eventually he thought, 'While it is true that I neither fear God nor respect any human being,	4 І довго не хотів він, але згодом мовив сам до себе Хоч я Бога не боюся і людей не соромлюся,
5 because this widow keeps bothering me I shall deliver a just decision for her lest she finally come and strike me.'"	5 але тому, що ця вдова мені надокучає, я її обороню, щоб вона не приходила безперестанку та не морочила мені голови.»
6 The Lord said, "Pay attention to what the dishonest judge says.	6 Тут Господь додав «Слухайте, що суддя несправедливий каже!
7 Will not God then secure the rights of his chosen ones who call out to him day and night? Will he be slow to answer them?	7 А Бог хіба не оборонить своїх вибраних, які до нього день і ніч голосять, і чи баритиметься до них
8 I tell you, he will see to it that justice is done for them speedily. But when the Son of Man comes, will he find faith on earth?"	8 Кажу вам Оборонить їх негайно. Тільки ж Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру»
9 He then addressed this parable to those who were convinced of their own righteousness and despised everyone else.	9 Для деяких, що були певні про себе, мовляв, вони справедливі й ні за що мали інших, він сказав цю притчу
10 "Two people went up to the temple area to pray; one was a Pharisee and the other was a tax collector.	10 «Два чоловіки зайшли в храм помолитись один був фарисей, а другий — митар.
11 The Pharisee took up his position and spoke this prayer to himself, 'O God, I thank you that I am not like the rest of humanity--greedy, dishonest, adulterous--or even like this tax collector.	11 Фарисей, ставши, молився так у собі Боже, дякую тобі, що я не такий, як інші люди — грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар.
12 I fast twice a week, and I pay tithes on my whole income.'	12 Пощу двічі на тиждень, з усіх моїх прибутків даю десятину.
13 But the tax collector stood off at a distance and would not even raise his eyes to heaven but beat his breast and prayed, 'O God, be merciful to me a sinner.'	13 А митар, ставши здалека, не смів і очей звести до неба, тільки бив себе в груди, кажучи Боже, змилуйся надо мною грішним!
14 I tell you, the latter went home justified, not the former; for everyone who exalts himself will be humbled, and the one who humbles himself will be exalted."	14 Кажу вам Цей повернувся виправданий до свого дому, а не той; бо кожний, хто виноситься, буде принижений, а хто принижується, — вивищений.»
15 People were bringing even infants to him that he might touch them, and when the disciples saw this, they rebuked them.	15 Приносили й малих дітей до нього, щоб до них доторкнувся. Побачивши те, учні їм докоряли.
16 Jesus, however, called the children to himself and said, "Let the children come to me and do not prevent them; for the kingdom of God belongs to such as these.	16 Ісус покликав їх, кажучи «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм таких бо Царство Боже.
17 Amen, I say to you, whoever does not accept the kingdom of God like a child will not enter it."	17 Істинно кажу вам Хто Царства Божого не прийме як дитина, той не ввійде до нього.»
18 An official asked him this question, "Good teacher, what must I do to inherit eternal life?"	18 Один знатний спитав Ісуса «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне»
19 Jesus answered him, "Why do you call me good? No one is good but God alone.	19 А Ісус озвавсь до нього «Чому мене звеш благим Ніхто не благий, хіба один Бог.
20 You know the commandments, 'You shall not commit adultery; you shall not kill; you shall not steal; you shall not bear false witness; honor your father and your mother.'"	20 Ти заповіді знаєш не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.»
21 And he replied, "All of these I have observed from my youth."	21 Той же відповів «Все це я зберіг змалку.»
22 When Jesus heard this he said to him, "There is still one thing left for you: sell all that you have and distribute it to the poor, and you will have a treasure in heaven. Then come, follow me."	22 Почувши те Ісус, сказав до нього «Одного ще тобі бракує продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.»
23 But when he heard this he became quite sad, for he was very rich.	23 Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий.
24 Jesus looked at him (now sad) and said, "How hard it is for those who have wealth to enter the kingdom of God!	24 Глянув Ісус на нього й мовив «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже!
25 For it is easier for a camel to pass through the eye of a needle than for a rich person to enter the kingdom of God."	25 Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.»
26 Those who heard this said, "Then who can be saved?"	26 А ті, що слухали, сказали «Хто ж тоді може спастися»
27 And he said, "What is impossible for human beings is possible for God."	27 Він відповів «Неможливе в людей, можливе є в Бога.»
28 Then Peter said, "We have given up our possessions and followed you."	28 Тоді Петро промовив «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.»
29 He said to them, "Amen, I say to you, there is no one who has given up house or wife or brothers or parents or children for the sake of the kingdom of God	29 Ісус сказав їм «Істинно кажу вам Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства,
30 who will not receive (back) an overabundant return in this present age and eternal life in the age to come."	30 і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»і не отримав би багато більше
31 Then he took the Twelve aside and said to them, "Behold, we are going up to Jerusalem and everything written by the prophets about the Son of Man will be fulfilled.	31 І взявши дванадцятьох, Ісус до них промовив «Оце ми йдем в Єрусалим, і все написане пророками про Сина Чоловічого здійсниться.
32 He will be handed over to the Gentiles and he will be mocked and insulted and spat upon;	32 Він буде виданий поганам, і насміхатимуться з нього, і зневажатимуть його, і плюватимуть на нього,
33 and after they have scourged him they will kill him, but on the third day he will rise."	33 і, бичувавши, уб’ють його, та третього дня він воскресне.»
34 But they understood nothing of this; the word remained hidden from them and they failed to comprehend what he said.	34 Вони ж нічого з того не зрозуміли; це слово було для них закрите, й вони не знали, про що він говорив.
35 Now as he approached Jericho a blind man was sitting by the roadside begging,	35 І як він наближався до Єрихону, один сліпий сидів край дороги й просив милостині.
36 and hearing a crowd going by, he inquired what was happening.	36 Почувши, що народ іде мимо, він спитався, що б воно могло бути.
37 They told him, "Jesus of Nazareth is passing by."	37 Йому сказали, що це Ісус Назарянин проходить.
38 He shouted, "Jesus, Son of David, have pity on me!"	38 І він почав голосно кричати «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!»
39 The people walking in front rebuked him, telling him to be silent, but he kept calling out all the more, "Son of David, have pity on me!"	39 Ті, що йшли попереду, сварилися на нього, щоб замовчав, та він кричав ще дужче «Сину Давидів, змилуйся надо мною!»
40 Then Jesus stopped and ordered that he be brought to him; and when he came near, Jesus asked him,	40 Ісус зупинився і звелів привести його до себе. І коли той наблизився до нього, спитав
41 "What do you want me to do for you?" He replied, "Lord, please let me see."	41 «Що хочеш, щоб я зробив тобі» «Господи», — сказав той, — «щоб я прозрів!»
42 Jesus told him, "Have sight; your faith has saved you."	42 Ісус сказав до нього «Прозри! Віра твоя спасла тебе.»
43 He immediately received his sight and followed him, giving glory to God. When they saw this, all the people gave praise to God.	43 І вмить прозрів той і пішов за Ісусом, славлячи Бога. І ввесь народ, побачивши те, віддав хвалу Богові.