Сирах 27

¹ Багато людей грішать із-за користи: розбагатіти прагнучи, стають немилосердними.

² Кілок між щілини каміння вбивається, а між продаж та купівлю прокрадається гріх.

³ Хто в острахові Господньому не тримає себе ревно, то хата в такого незабаром розвалиться.

⁴ Коли решето трусять, висівки залишаються, — так і хиби чоловіка в його розмові.

⁵ Піч випробовує ганчарське начиння — людину випробовує її розмова.

⁶ З плоду дерева праця над ним виявляється, думка ж людського серця — із слова.

⁷ Мужа не хвали, поки він ще не висловився, бо щойно словом людина випробовується.

⁸ За правдою гнавшись, її досягнеш і в неї зодягнешся, мов у шати препишні.

⁹ Птахи живуть із собі подібними — правда повертається до тих, що чинять правду.

¹⁰ Лев учиняє на здобич засідку, а й гріх — на тих, що несправедливість коять.

¹¹ Розмова благочесного — повсякчасна мудрість, безумний же змінюється, наче той місяць.

¹² З нерозумними бувши, зважай на час, а бувши з розумними — будь якнайдовше.

¹³ Осоружне те, що варнякають дурні, а й сміються вони у гріха розкошуванні.

¹⁴ Як базіка нагромаджує клятви — стає волосся дуба, а як почне сперечатись — вуха затуляти треба.

¹⁵ Викликає кровопролиття сварня бундючних, — лайку їхню гидко слухати.

¹⁶ Хто тайни розголошує — втрачає довір’я, і друга собі він більш не знайде.

¹⁷ Друга люби і на нього звіряйсь, та, розголосивши його тайни, вже за ним не женись;

¹⁸ бо як людина втрачає свого небіжчика, так і ти втрачаєш твого ближнього дружбу,

¹⁹ і як випустив єси з рук своїх птаха, так і друга ти втратив — не впіймати більше!

²¹ Бо на рану є перев’язка, і на лайку — примирення, та немає надії для того, хто зраджує тайну.

²² Хто прижмурює око, той лихо кує, і вже годі його відвернути від того.

²³ Перед очима твоїми уста його солодкі, він буде твої слова подивляти, та потім мову свою перекрутить і в твоїх же словах знайде він згіршення.

²⁴ Многе мені осоружне, та ніхто так, як оцей; а й Господеві стане він осоружний.

²⁵ Хто підкидає камінь — собі ж на голову кидає; призводить до рани удар зрадливий.

²⁶ Хто яму копає — у неї впаде; хто сіть розставляє — впіймається в неї.

²⁷ Хто чинить погане — воно впаде на нього, так що й сам не взнає, звідкіль воно нагрянуло.

²⁸ Глум і наруга — для гордовитого; та й помста, мов лев, чигає на нього.

²⁹ Не женися за ним, бо вже він далеко: мов сарна із сітей, утік він.

²⁹ У сітку потраплять ті, що раді падінню побожних: муки їх жертимуть ще перед смертю.

³⁰ Гнів та пересердя — речі мерзенні: уділом вони чоловікові грішному.