Livre de Job 6

BIBLES DES PEUPLES	Біблія
1 Job prit la parole et dit:	1 Заговорив Іов і мовив:
2 Oh! si l’on pouvait peser à son poids ma peine, et mettre ensemble mes malheurs sur la balance,	2 «О коли б то зважено моє горе, | і на вагу покладено все моє нещастя!
3 ils pèseraient plus lourd que les sables des mers! Voilà pourquoi mes paroles s’emballent.	3 Воно б напевно переважило пісок у морі, | тим то й слова мої без тями.
4 Je porte en moi les flèches du Puissant, mon esprit en absorbe le poison; que dirai-je à Dieu quand elles me tourmentent?	4 Бо стріли Всемогутнього мене прошили, | і їхню отруту мусить моя душа пити; | і страхи Божі спрямувались проти мене.
5 L’âne va-t-il braire lorsqu’il a trouvé l’herbe, ou le bœuf meugler quand il a son fourrage?	5 Чи ж скиглить у траві осел дикий? | Чи ж реве віл при яслах повних?
6 La nourriture a-t-elle du goût sans sel, et le blanc d’œuf peut-il être apprécié?	6 Чи ж їсть хтось несмачне, без соли? | Чи ж є смак у яєшній білковині?
7 Mais voici que j’ai maintenant pour pain, tout ce à quoi je n’aurais voulu toucher.	7 Чого я не хотів і доторкнутись, | те їжею гидкою стало для мене.
8 Qui fera que ma demande parvienne et que Dieu me donne ce que j’espère:	8 Коли б то вже моє прохання збулось, | коли б то Бог здійснив мою надію,
9 qu’il se décide enfin à m’écraser, qu’il laisse aller sa main et me supprime.	9 коли б то Бог зволив мене розтоптати, | простерти свою руку й убити мене!
10 Ce serait pour moi une consolation, une dernière joie dans mes tourments, de n’avoir pas renié les paroles du Saint.	10 Я мав би ще якусь утіху, | звеселився б у нещадній муці, | бо я не зрікся постанов Святого!
11 Aurai-je encore la force d’attendre, et quel avenir puis-je encore espérer?	11 Яка у мене сила, щоб чекати? | Яке моє майбутнє, щоб тягнути вік мій?
12 Ai-je la résistance du roc, et ma chair est-elle de bronze?	12 Чи ж моя сила міцна, як камінь? | Чи, може, тіло моє з міді?
13 Je ne peux plus rien pour m’en tirer, et tout autre secours a fui loin de moi.	13 Чи ж не віднято в мене мою поміч? | Чи ж маю я якийсь рятунок?
14 Quand on refuse à un ami sa compassion, on lui fait perdre la crainte du Tout-Puissant.	14 Нещасний має право на милосердя друга, | навіть коли він утратив страх перед Всемогутнім.
15 Mes frères ont été pour moi un ruisseau trompeur, un torrent dont les eaux n’ont qu’un temps:	15 Мої брати, немов потік, зо мною віроломні, | мов ложе ручаїв бистротекучих,
16 ce n’était que la fonte des glaces, elles sortaient de dessous les neiges.	16 від криги каламутних, | що на них купи снігу.
17 Vienne la saison sèche et elles tarissent, dès qu’il fait chaud leur lit est à sec.	17 Під час посухи вони зникають, | під спеку швидко висихають.
18 Les caravanes en perdent leur chemin, elles s’enfoncent dans l’inconnu et s’y perdent.	18 За ними валки змінюють свою дорогу, | заходять у пустиню й гинуть.
19 Les caravanes de Teima s’y repéraient, les voyageurs de Chéba s’y dirigeaient,	19 Темаські каравани за ними виглядають, | валки шеваські на них уповають,
20 mais ils sont déçus dans leur attente; arrivés sur place, ils ne savent que faire.	20 та розчаровуються у своїй надії, | до них приходять і ніяковіють.
21 Voilà bien ce que vous êtes pour moi maintenant: vous avez vu l’horreur et vous avez pris peur.	21 Такі й ви тепер для мене: | побачили страшне та й полякались.
22 Je ne vous ai pas dit: “Donnez-moi, payez ma rançon sur vos biens!”	22 Чи я колись казав вам: Дайте мені! | З достатків ваших мені подаруйте!
23 Ai-je dit: “Délivrez-moi d’un ennemi, arrachez-moi aux mains d’un tyran”?	23 З ворожої руки мене врятуйте, | і викупіть мене з рук розбишаків! —
24 Éclairez-moi plutôt, je ne dirai rien, montrez-moi où est mon erreur.”	24 Навчіть мене, і я замовкну! | Вкажіть мені, у чому помиливсь я!
25 Des arguments justes, on les recevra bien, mais que reprenez-vous avec vos remontrances?	25 Чому глумитеся зо слів правди? | І що він варт, отой ваш докір?
26 Cherchez-vous simplement à condamner des mots, rectifier les paroles d’un homme en peine?	26 Невже вигадуєте лиш слова, щоб докоряти? | Таж мова розпачливого — на вітер!
27 Mais voudriez-vous tirer au sort l’orphelin, iriez-vous jusqu’à vendre votre ami?	27 Навіть на сироту кидаєте ви жереб | і шахруєте вашим другом.
28 Je vous le demande, regardez-moi, je ne vous mentirai pas en face.	28 Тож, прошу, згляньтесь надо мною; | я вам увічі не скажу неправди!
29 Recommencez, pas de fausse justice! reprenons l’examen de ma cause.	29 Верніться, нема тут лукавства; | верніться, право моє ще існує!
30 Est-ce que j’ai dit quelque chose de mal, est-ce que j’ai mal compris le sens du malheur?	30 Чи на язиці в мене лукавство? | Чи, може, моє піднебіння не вміє розрізняти лиха?»