Євреїв 9

¹ Перший завіт мав також свої установи щодо служби і святиню земну.

² Споруджено бо перший намет, де були світильник, стіл і хліби появлення: він зветься «Святе».

³ За другою ж завісою був намет, званий «Святе Святих»,

⁴ із золотим жертовником для палення пахучого кадила та кивотом завіту, цілковито покритий золотом; в ньому був золотий посуд з манною, розцвіле жезло Арона й таблиці завіту.

⁵ А зверху над ним херувими слави, що крильми отінювали віко. Але про це не час тепер говорити докладно.

⁶ І при такому влаштуванні всього цього в перший намет увіходять завжди священики, виконуючи служби,

⁷ в другий — раз на рік — лиш архиєрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини.

⁸ Цим Святий Дух показує, що дорога у святиню ще не відкрита, доки стоїть перший намет.

⁹ Це образ теперішнього часу, коли приносяться дари і жертви, які не можуть у сумлінні зробити досконалим того, хто служить.

¹⁰ Це лиш тілесні установи щодо страв, напоїв та різних обмивань, установлені до часу їх виправлення.

¹¹ Христос же, з’явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, —

¹² і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, — увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення.

¹³ Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла,

¹⁴ то скільки більше кров Христа, — який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, — очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому!

¹⁵ Власне тому він і є посередник нового завіту, щоб — після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту — вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства.

¹⁶ Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника.

¹⁷ Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник.

¹⁸ Тому навіть і перший завіт був освячений кров’ю.

¹⁹ Коли Мойсей був проголосив усі заповіді за законом усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу й покропив саму книгу та ввесь народ,

²⁰ кажучи: «Це кров завіту, що його Бог установив для вас.»

²¹ Так само й намет і ввесь служебний посуд покропив кров’ю.

²² Зрештою, за законом, майже все очищується кров’ю, і без кровопролиття відпущення немає.

²³ Тож треба було, щоб тоді, як подоби речей небесних очищувались таким чином, то самі небесні речі — жертвами, багато ліпшими від отих.

²⁴ Христос бо ввійшов не в рукотворну святиню, яка була подобою правдивої, а в саме небо, щоб тепер з’явитися за нас перед обличчям Божим.

²⁵ Та й не на те, щоб принести себе самого багато разів у жертву, як входить архиєрей щороку в святиню з не своєю кров’ю;

²⁶ інакше бо він був би мусів багато разів страждати від заснування світу. Тепер же він раз назавжди з’явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою.

²⁷ І як призначено людям раз умерти, потім же суд,

²⁸ так і Христос лише один раз мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох, а вдруге не заради гріха з’явиться тим, що очікують його на спасіння.