| 1 Job continuó pronunciando su poema, y dijo: | 1 І повів Іов далі свою мову і сказав: |
| 2 ¡Si pudiera volver a los tiempos pasados, a los días en que Dios cuidaba de mí, | 2 «О, коли б я був такий, як за місяців колишніх, | як за тих днів, коли Бог мене хоронив був, |
| 3 cuando hacía brillar su lámpara sobre mi cabeza y yo caminaba a su luz entre las tinieblas! | 3 коли над головою в мене сяяв його світич, | коли при його світлі я ходив у пітьмі! |
| 4 ¡Si estuviera como en el otoño de mi vida, cuando Dios protegía mi carpa, | 4 Такий, як за днів осени моєї, | коли Бог вітав над моїм наметом, |
| 5 cuando el Todopoderoso aún estaba conmigo y me rodeaban mis hijos; | 5 коли Всевишній був іще зо мною | і круг мене були мої діти; |
| 6 cuando mis pies se bañaban en lecha cuajada y la roca derramaba para mí arroyos de aceite! | 6 коли у молоці купались мої ноги, | і скеля точила потоками олію! |
| 7 Si yo salía a la puerta principal de la ciudad y ocupaba mi puesto en la plaza, | 7 Як я, було, виходив до брами в місті, | встановлював мій ослін на майдані, |
| 8 los jóvenes se retiraban al verme, los ancianos se levantaban y permanecían de pie. | 8 хлопці, зобачивши мене, ніяковіли, | старі ж уставали — і залишалися стояти. |
| 9 Los príncipes retenían sus palabras y se tapaban la boca con la mano; | 9 Вельможі стримувались від розмови, | на уста клали собі руку. |
| 10 a los jefes se les apagaba la voz, se les pegaba la lengua al paladar. | 10 І голос старшин тихнув, | язик їхній прилипав до піднебіння. |
| 11 Sí, el que me oía me felicitaba y el que me veía daba testimonio a mi favor. | 11 Вухо, що мене чуло, мене хвалило; | око, що мене бачило, свідчило про мене. |
| 12 Porque yo salvaba al pobre que pedía auxilio y al huérfano privado de ayuda. | 12 Я бо рятував убогого, що кликав, | і сироту, й того, кому ніхто не допомагає. |
| 13 El desesperado me hacía llegar su bendición, y yo alegraba el corazón de la viuda. | 13 Хто гинув, того благословення сходило на мене, | і серцю вдовиці я давав відраду. |
| 14 Me había revestido de justicia, y ella me cubría, mi rectitud era como un manto y un turbante. | 14 Я одягавсь у справедливість, і вона вдягалась у мене; | право моє було, мов мантія і корона. |
| 15 Yo era ojos para el ciego y pies para el lisiado, | 15 Я був сліпому оком, | кульгавому я був ногами! |
| 16 era un padre para los indigentes y examinaba a fondo el caso del desconocido. | 16 Я батьком був для вбогих, | я розглядав невідомого справу. |
| 17 Rompía las mandíbulas del injusto y le hacía soltar la presa de sus dientes. | 17 Я торощив щелепи злому, | з зубів у нього виривав здобич. |
| 18 Entonces pensaba: «Moriré en mi nido, multiplicaré mis días como el ave fénix | 18 Я думав собі: Умру старим! | Днів моїх, як піску, буде багато. |
| 19 Mi raíz se extenderá hacia el agua y el rocío se posará en mi ramaje. | 19 Мій корінь буде при воді відкритий, | роса у мене на галуззі заночує. |
| 20 Mi gloria será siempre nueva en mí y el arco rejuvenecerá en mi mano». | 20 Слава моя завжди буде відновлятись, | лук мій зміцніє в руці у мене. |
| 21 Ellos me escuchaban con expectación, callaban para oír mi consejo. | 21 Вони мене слухали уважно | — замовкали, коли я їм радив. |
| 22 Después que yo hablaba, nadie replicaba, mi palabra caía sobre ellos gota a gota. | 22 По моїй мові не говорили більше, | — крапля по краплі спадало на них моє слово. |
| 23 Me esperaban como a la lluvia, abrían su boca como a la lluvia de primavera. | 23 Вони, мов на дощ, на мене чекали, | і розтуляли рот свій, мов на дощ пізній. |
| 24 Si les sonreía, les costaba creerlo y no querían perderse la luz de mi rostro. | 24 Усміхнусь, було, до них, коли вони зневіряться, | — веселости з мого обличчя не проганяли. |
| 25 Yo les elegía el camino y me ponía al frente; me instalaba como un rey con sus tropas y adonde yo los llevaba, se dejaban guiar. | 25 Я призначав дорогу їм, я був їм головою. | Я жив, неначе цар при війську; | куди б я їх тільки вів, — ішли за мною.» |
