Poslanica Rimljanima 9

Biblija Hrvatski	Біблія
1 Istinu govorim u Kristu, ne lažem; susvjedok mi je savjest moja u Duhu Svetom:	1 Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.
2 silna mi je tuga i neprekidna bol u srcu.	2 Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.
3 Da, htio bih ja sâm proklet biti, odvojen od Krista, za braću svoju, sunarodnjake svoje po tijelu.	3 Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;
4 Oni su Izraelci, njihovo je posinstvo, i Slava, i Savezi, i zakonodavstvo, i bogoštovlje, i obećanja;	4 вони — ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;
5 njihovi su i oci, od njih je, po tijelu, i Krist, koji je iznad svega, Bog blagoslovljen u vjekove. Amen.	5 їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім — Бог, благословенний повіки. Амінь.
6 Ali ne kao da se izjalovila riječ Božja. Jer nisu Izrael svi koji potječu od Izraela;	6 Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля — ізраїльтяни;
7 i nisu svi djeca Abrahamova zato što su njegovo potomstvo, nego po Izaku će ti se nazivati potomstvo;	7 і не тому, що нащадки Авраама — всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,
8 to jest: djeca tijela nisu i djeca Božja, nego – djeca obećanja računaju se u potomstvo.	8 тобто, не тілесні діти — то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.
9 Evo doista riječi obećanja: U ovo ću doba doći i Sara će imati sina.	9 Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»
10 Ali ne samo to! I Rebeka je s jednim, s Izakom, ocem našim, zanijela.	10 Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;
11 Pa kad još blizanci ne bijahu rođeni niti učiniše što dobro ili zlo – da bi trajnom ostala odluka Božja o izabranju:	11 коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, — щоб постанова Божа була за вибором,
12 ne po djelima, nego po onome tko poziva – rečeno joj je: Stariji će služiti mlađemu,	12 не від діл, але від того, який кличе, — їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»
13 kako je pisano: Jakova sam zavolio, a Ezav mi omrznu.	13 Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»
14 Što ćemo dakle reći? Možda da u Boga ima nepravde? Nipošto!	14 Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!
15 Ta Mojsiju veli: Smilovat ću se komu hoću da se smilujem; sažalit ću se nad kim hoću da se sažalim.	15 Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»
16 Nije dakle do onoga koji hoće ni do onoga koji trči, nego do Boga koji se smiluje.	16 Отже це — не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.
17 Jer Pismo veli faraonu: Zato te upravo podigoh da na tebi pokažem svoju moć i da se razglasi ime moje po svoj zemlji.	17 Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім’я.»
18 Tako dakle: smiluje se komu hoće, a otvrdnjuje koga hoće.	18 Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.
19 Da, reći ćeš mi: Što se onda još tuži? Ta tko se to volji njegovoj odupro?	19 Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»
20 Čovječe, tko si ti zapravo da se pravdaš s Bogom? Zar da djelo rekne tvorcu: »Što si me ovakvim načinio?«	20 А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»
21 Ili zar lončar nema vlasti nad glinom da od istoga tijesta načini posudu sad časnu, sad nečasnu.	21 Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?
22 A što ako je Bog, hoteći očitovati gnjev i obznaniti svoju moć, u silnoj strpljivosti podnosio posude gnjeva, dozrele za propast,	22 Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,
23 da obznani bogatstvo slave svoje na posudama milosrđa, koje unaprijed pripravi za slavu,	23 щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,
24 na nama koje pozva ne samo između Židova nego i između pogana?	24 — на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, —
25 Tako i u Hošei veli: Ne-narod moj prozvat ću narodom mojim i Neljubljenu ljubljenom.	25 як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу — улюбленою.
26 Na mjestu gdje im je rečeno: Vi niste moj narod prozvat će se sinovi Boga živoga.	26 І на тім місці, де було їм сказано: «Ви — не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»
27 Izaija pak proglašuje o Izraelu: Zaista, sinova će Izraelovih brojem biti kao pijeska morskog – Ostatak će se spasiti;	27 Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,
28 jer riječ će ispuniti i uskoro izvršiti Gospodin na zemlji.	28 Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.
29 Tako je Izaija i prorekao: Da nam Gospodin nad vojskama ne ostavi sjeme, ko Sodoma bismo bili i Gomori nalik.	29 І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»
30 Što ćemo dakle reći? Da pogani koji nisu tražili pravednosti stekoše pravednost, pravednost po vjeri.	30 Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;
31 Izrael pak koji je tražio neki zakon pravednosti, nije do zakona dopro.	31 Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.
32 Zašto? Jer nije tražio po vjeri, nego kao po djelima. Spotakoše se o kamen spoticanja,	32 Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,
33 kao što je pisano: Evo postavljam na Sionu kamen spoticanja i stijenu posrtanja. Ali tko u nj vjeruje, neće se postidjeti.	33 як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.»