Evanđelje po Marku 8

Biblija Hrvatski	Біблія
1 Onih se dana opet skupio silan svijet. Budući da nisu imali što jesti, dozva Isus učenike pa im reče:	1 За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм:
2 »Žao mi je naroda jer su već tri dana uza me i nemaju što jesti.	2 Шкода мені люду, — ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти.
3 Ako ih otpravim gladne njihovim kućama, klonut će putom. A neki su od njih došli iz daleka.«	3 Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека.
4 Učenici mu odgovore: »Otkuda bi ih tko ovdje u pustinji mogao nahraniti kruhom?«	4 Тож відказали йому учні його: З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі?
5 On ih zapita: »Koliko kruhova imate?« Oni odgovore: »Sedam.«	5 Він же спитав їх: Скільки маєте хлібів? Сім, — відказали ті.
6 Nato zapovjedi mnoštvu da posjeda po zemlji. I uze sedam kruhova, zahvali, razlomi i davaše svojim učenicima da posluže. I poslužiše mnoštvu.	6 Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові.
7 A imali su i malo ribica. Blagoslovi i njih te reče da i to posluže.	7 Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати.
8 I jeli su i nasitili se. A od preteklih ulomaka odniješe sedam košara.	8 І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків;
9 Bilo ih je oko četiri tisuće. Tada ih otpusti,	9 було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх.
10 a sam sa svojim učenicima odmah uđe u lađu i ode u kraj dalmanutski.	10 А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край.
11 Tada istupiše farizeji i počeše raspravljati s njime. Iskušavajući ga, zatraže od njega znak s neba.	11 Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку — вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу.
12 On uzdahnu iz sve duše i reče: »Zašto ovaj naraštaj traži znak? Zaista, kažem vam, ovome se naraštaju neće dati znak.«	12 Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку!
13 Tada ih ostavi, ponovno uđe u lađu pa otiđe prijeko.	13 І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік.
14 A zaboraviše ponijeti kruha; imali su samo jedan kruh sa sobom na lađi.	14 Учні ж забули взяти хліба — мали з собою лиш один хліб у човні.
15 Nato ih Isus opomenu: »Pazite, čuvajte se kvasca farizejskog i kvasca Herodova!«	15 І наказував їм, кажучи: Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової!
16 Oni, zamišljeni, među sobom govorahu: »Kruha nemamo.«	16 І стали перемовлятись про те, що не мають хліба.
17 Zamijetio to Isus pa im reče: »Zašto ste zamišljeni što kruha nemate? Zar još ne shvaćate i ne razumijete? Zar vam je srce stvrdnuto?	17 Ісус, довідавшись про те, каже до них: Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце?
18 Oči imate, a ne vidite; uši imate, a ne čujete? Zar se ne sjećate?	18 Маючи очі — не бачите? Маючи вуха — не чуєте? Не пам’ятаєте,
19 Kad sam ono razlomio pet kruhova na pet tisuća, koliko punih košara ulomaka odnijeste?« Kažu mu: »Dvanaest.«	19 як я ламав п’ять хлібів на п’ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали? — Дванадцять — кажуть йому.
20 »A kada razlomih sedam na četiri tisuće, koliko punih košara ulomaka odnijeste?« Odgovore: »Sedam.«	20 А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали? — Сім, — кажуть.
21 A on će njima: »I još ne razumijete?«	21 І він сказав їм: То й ще не розумієте?
22 Dođu u Betsaidu, dovedu mu slijepca pa ga zamole da ga se dotakne.	22 Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся.
23 On uhvati slijepca za ruku, izvede ga iz sela, pljunu mu u oči, stavi na nj ruke i zapita ga: »Vidiš li što?«	23 Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: Чи бачиш щонебудь?
24 Slijepac upilji pogled i reče: »Opažam ljude; vidim nešto kao drveće ... hodaju.«	24 Глянув той і каже: Бачу людей, — наче б дерева ходячі!
25 Tada mu Isus opet stavi ruke na oči i slijepac progleda i ozdravi te je mogao sve jasno na daleko vidjeti.	25 Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко.
26 Tada ga posla kući i reče mu: »Ne ulazi u selo.«	26 І послав його додому, кажучи: Навіть у село не входь.
27 I krenu Isus i njegovi učenici u sela Cezareje Filipove. Putem on upita učenike: »Što govore ljudi, tko sam ja?«	27 І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: За кого мене люди мають?
28 Oni mu rekoše: »Da si Ivan Krstitelj, drugi da si Ilija, treći opet da si neki od prorokâ.«	28 Ті йому й відказали: Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків.
29 On njih upita: »A vi, što vi kažete, tko sam ja?« Petar prihvati i reče: »Ti si Pomazanik – Krist!«	29 А ви, — спитав їх, — що кажете про мене: хто я? Озвавсь Петро та й каже до нього: Ти — Христос.
30 I zaprijeti im da nikomu ne kazuju o njemu.	30 Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього.
31 I poče ih poučavati kako Sin Čovječji treba da mnogo pretrpi, da ga starješine, glavari svećenički i pismoznanci odbace, da bude ubijen i nakon tri dana da ustane.	31 І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне.
32 Otvoreno im to govoraše. Petar ga uze u stranu i poče odvraćati.	32 А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти.
33 A on se okrenu, pogleda svoje učenike pa zaprijeti Petru: »Nosi se od mene, sotono, jer ti nije na pameti što je Božje, nego što je ljudsko!«	33 Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське.
34 Tada dozva narod i učenike pa im reče: »Hoće li tko za mnom, neka se odrekne samoga sebe, neka uzme svoj križ i neka ide za mnom.	34 І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною.
35 Tko hoće život svoj spasiti, izgubit će ga; a tko izgubi život svoj poradi mene i evanđelja, spasit će ga.	35 Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе.
36 Ta što koristi čovjeku steći sav svijet, a životu svojemu nauditi?	36 Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу?
37 Ta što da čovjek dadne u zamjenu za život svoj?	37 Що бо людина може дати взамін за власну душу?
38 Doista, tko se zastidi mene i mojih riječi u ovom preljubničkom i grešničkom naraštaju – njega će se stidjeti i Sin Čovječji kada dođe u slavi Oca svoga zajedno sa svetim anđelima.«	38 Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами.