Evanđelje po Mateju 27

Biblija Hrvatski	Біблія
1 A kad objutri, svi su glavari svećenički i starješine narodne održali vijećanje protiv Isusa da ga pogube.	1 Якже настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду на Ісуса, щоб його вбити.
2 I svezana ga odveli i predali upravitelju Pilatu.	2 І зв’язавши його, повели та й передали правителеві Пилатові.
3 Kada Juda, njegov izdajica, vidje da je Isus osuđen, pokaja se i vrati trideset srebrnjaka glavarima svećeničkim i starješinama	3 Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим.
4 govoreći: »Sagriješih predavši krv nedužnu!« Odgovoriše: »Što se to nas tiče? To je tvoja stvar!«	4 «Згрішив я», — сказав, — «видавши кров невинну.» Ті ж відповіли: «Що нам до того? Ти побачиш!»
5 I bacivši srebrnjake u Hram, ode te se objesi.	5 Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився.
6 Glavari svećenički uzeše srebrnjake i rekoše:	6 Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: «Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.»
7 »Nije dopušteno staviti ih u hramsku riznicu jer su krvarina.« Posavjetuju se i kupe za njih lončarovu njivu za ukop stranaca.	7 Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців.
8 Stoga se ona njiva zove »Krvava njiva« sve do danas.	8 Тому це поле й досі зветься Полем Крови.
9 Tada se ispuni što je rečeno po proroku Jeremiji: Uzeše trideset srebrnjaka – cijenu Neprocjenjivoga kojega procijeniše sinovi Izraelovi –	9 Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: «І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля,
10 i dadoše ih za njivu lončarovu kako mi naredi Gospodin.	10 і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.»
11 Dovedoše dakle Isusa pred upravitelja. Upita ga upravitelj: »Ti li si kralj židovski?« On odgovori: »Ti kažeš.«	11 Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: «Ти цар юдейський?» Ісус відповів: «Ти кажеш.»
12 I dok su ga glavari svećenički i starješine narodne optuživale, ništa nije odgovarao.	12 Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого.
13 Tada mu reče Pilat: »Ne čuješ li što sve protiv tebe svjedoče?«	13 Тоді Пилат каже до нього: «Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?»
14 I ne odgovori mu ni na jednu riječ te se upravitelj silno čudio.	14 А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався.
15 A o Blagdanu upravitelj je običavao svjetini pustiti jednoga uznika, koga bi već htjeli.	15 На свято звик був правитель відпускати народові одного в’язня, якого вони хотіли.
16 Tada upravo bijaše u njih poznati uznik zvani Baraba.	16 Був же тоді визначний в’язень, що звавсь Варавва.
17 Kad se dakle sabraše, reče im Pilat: »Koga hoćete da vam pustim: Barabu ili Isusa koji se zove Krist?«	17 А коли вони зібралися, Пилат каже до них: «Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?»
18 Znao je doista da ga predadoše iz zavisti.	18 Знав бо він добре, що вони з зависти видали його.
19 Dok je sjedio na sudačkoj stolici, poruči mu njegova žena: »Mani se ti onoga pravednika jer sam danas u snu mnogo pretrpjela zbog njega.«	19 І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: «Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.»
20 Međutim, glavari svećenički i starješine nagovore svjetinu da zaište Barabu, a Isus da se pogubi.	20 Та первосвященики й старші намовили народ, — просити за Варавву, а Ісуса — видати на смерть.
21 Upita ih dakle upravitelj: »Kojega od ove dvojice hoćete da vam pustim?« A oni rekoše: »Barabu!«	21 Заговорив правитель і сказав їм: «Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?» Ті відповіли: «Варавву.»
22 Kaže im Pilat: »Što dakle da učinim s Isusom koji se zove Krist?« Oni će: »Neka se razapne.«	22 Каже до них Пилат: «А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?» Усі відповіли: «Нехай буде розіп’ятий!»
23 A on upita: »A što je zla učinio?« Vikahu još jače: »Neka se razapne!«	23 Спитав він: «Що злого вчинив він?» Вони ж ще більше заходилися кричати: «Нехай буде розіп’ятий!»
24 Kad Pilat vidje da ništa ne koristi, nego da biva sve veći metež, uzme vodu i opere ruke pred svjetinom govoreći: »Nevin sam od krvi ove! Vi se pazite!«	24 Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: «Я невинний крови праведника цього; ви побачите.»
25 Sav narod nato odvrati: »Krv njegova na nas i na djecu našu!«	25 Увесь же народ відповів, кажучи: «Кров його на нас і на наших дітях!»
26 Tada im pusti Barabu, a Isusa, izbičevana, preda da se razapne.	26 Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп’яття.
27 Onda vojnici upraviteljevi uvedoše Isusa u dvor upraviteljev i skupiše oko njega cijelu četu.	27 Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту
28 Svukoše ga pa zaogrnuše skrletnim plaštem.	28 і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ
29 Spletoše zatim vijenac od trnja i staviše mu na glavu, a tako i trsku u desnicu. Prigibajući pred njim koljena, izrugivahu ga: »Zdravo, kralju židovski!«	29 і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: «Радуйся, царю юдейський!»
30 Onda pljujući po njemu, uzimahu trsku i udarahu ga njome po glavi.	30 І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.
31 Pošto ga izrugaše, svukoše mu plašt, obukoše mu njegove haljine pa ga odvedoše da ga razapnu.	31 А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп’яття.
32 Izlazeći nađu nekoga čovjeka Cirenca, imenom Šimuna, i prisile ga da mu ponese križ.	32 Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім’я Симон, і примусили його нести хрест його.
33 I dođoše na mjesto zvano Golgota, to jest Lubanjsko mjesto,	33 Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати «Череп-місце»,
34 dadoše mu piti vino sa žuči pomiješano. I kad okusi, ne htje piti.	34 дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.
35 A pošto ga razapeše, razdijeliše među se haljine njegove bacivši kocku.	35 Ті ж, що розп’яли його, поділили його одежу, кинувши жереб.
36 I sjedeći ondje, čuvahu ga.	36 А потім сіли, щоб його стерегти там.
37 I staviše mu ponad glave krivicu napisanu: »Ovo je Isus, kralj židovski.«	37 Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: «Це Ісус — Цар Юдейський.»
38 Tada razapeše s njime dva razbojnika, jednoga zdesna, drugoga slijeva.	38 Тоді розіп’яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч.
39 A prolaznici su ga pogrđivali mašući glavama:	39 Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами,
40 »Ti koji razvaljuješ Hram i za tri ga dana sagradiš, spasi sam sebe! Ako si Sin Božji, siđi s križa!«	40 кажучи: «Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!»
41 Slično i glavari svećenički s pismoznancima i starješinama, rugajući se, govorahu:	41 Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши:
42 »Druge je spasio, sebe ne može spasiti! Kralj je Izraelov! Neka sada siđe s križa pa ćemo povjerovati u nj!	42 «Інших спасав, — себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього.
43 Uzdao se u Boga! Neka ga sad izbavi ako mu omilje! Ta govorio je: ‘Sin sam Božji!’«	43 Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я — Син Божий.»
44 Tako ga vrijeđahu i s njim raspeti razbojnici.	44 Так теж і розбійники, що були з ним розіп’яті, ображали його.
45 Od šeste ure nasta tama po svoj zemlji – do ure devete.	45 Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев’ятої години.
46 O devetoj uri povika Isus iza glasa: »Eli, Eli, lema sabahtani?« To će reći: »Bože moj, Bože moj, zašto si me ostavio?«	46 А близько дев’ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: «Елі Елі, лема савах-тані», — тобто: «Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?»
47 A neki od nazočnih, čuvši to, govorahu: »Ovaj zove Iliju.«	47 Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: «Він Іллю кличе».
48 I odmah pritrča jedan od njih, uze spužvu, natopi je octom, natakne je na trsku i pruži mu piti.	48 І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити.
49 A ostali rekoše: »Pusti da vidimo hoće li doći Ilija da ga spasi.«	49 Інші ж казали: «Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.»
50 A Isus opet povika iza glasa i ispusti duh.	50 А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа.
51 I gle, zavjesa se hramska razdrije odozgor dodolje, nadvoje; zemlja se potrese, pećine se raspukoše,	51 І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались;
52 grobovi otvoriše i tjelesa mnogih svetih preminulih uskrsnuše	52 гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали,
53 te iziđoše iz grobova nakon njegova uskrsnuća, uđoše u sveti grad i pokazaše se mnogima.	53 і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з’явились.
54 A satnik i oni koji su s njime čuvali Isusa vidješe potres i što se zbiva, silno se prestrašiše i rekoše: »Uistinu, Sin Božji bijaše ovaj.«	54 А сотник і ті, що стерегли з ним Ісуса, бачивши землетрус і те, що сталося, вельми налякалися і мовили: «Це справді був Син Божий!»
55 A bijahu ondje i izdaleka promatrahu mnoge žene što su iz Galileje išle za Isusom poslužujući mu;	55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони слідом ішли за Ісусом з Галилеї, і йому прислуговували:
56 među njima Marija Magdalena i Marija, Jakovljeva i Josipova majka, i majka sinova Zebedejevih.	56 між ними Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Йосифа, і мати синів Заведея.
57 Uvečer dođe neki bogat čovjek iz Arimateje, imenom Josip, koji i sam bijaše učenik Isusov.	57 Якже настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї, на ім’я Йосиф, що й сам став учнем Ісуса;
58 On pristupi Pilatu i zaiska tijelo Isusovo. Tada Pilat zapovjedi da mu se dadne.	58 Він прийшов до Пилата і просив тіла Ісуса. Тоді Пилат звелів видати тіло.
59 Josip uze tijelo, povi ga u čisto platno	59 Йосиф узяв тіло, загорнув його в чисте полотно й
60 i položi u svoj novi grob koji bijaše isklesao u stijeni. Dokotrlja velik kamen na grobna vrata i otiđe.	60 поклав у своїй новій гробниці, що її висік у скелі. І, прикотивши до входу гробниці великий камінь, відійшов.
61 A bijahu ondje Marija Magdalena i druga Marija: sjedile su nasuprot grobu.	61 А була там Марія Магдалина й інша Марія, що сиділи проти гробниці.
62 Sutradan, to jest dan nakon Priprave, sabraše se glavari svećenički i farizeji kod Pilata	62 На другий день, що після п’ятниці, зібралися первосвященики й фарисеї до Пилата й кажуть:
63 te mu rekoše: »Gospodaru, sjetismo se da onaj varalica još za života kaza: ‘Nakon tri dana uskrsnut ću.’	63 «Ми пригадали собі, пане, що той обманник ще за життя був сказав: Я по трьох днях воскресну.
64 Zapovjedi dakle da se grob osigura sve do trećega dana da ne bi možda došli njegovi učenici, ukrali ga pa rekli narodu: ‘Uskrsnuo je od mrtvih!’ I bit će posljednja prijevara gora od prve.«	64 Звели, отже, щоб гробниця була добре забезпечена аж по третій день, щоб часом не прийшли його учні та не вкрали його й не сказали людям: Він воскрес із мертвих! І буде ця остання омана гірша за першу.»
65 Reče im Pilat: »Imate stražu! Idite i osigurajte kako znate!«	65 Пилат каже до них: «Маєте сторожу, ідіть і забезпечте, як знаєте.»
66 Nato oni odu i osiguraju grob: zapečate kamen i postave stražu.	66 Вони пішли й забезпечили гробницю, запечатавши камінь, і поставили сторожу.