Psalmi 78

Biblija Hrvatski	Біблія
1 Poučna pjesma. Asafova. Poslušaj, narode moj, moj nauk, prikloni uho riječima usta mojih!	1 Маскіл. Асафа. Слухай, народе мій, мого навчання! Прихиліть ухо ваше до слів уст моїх!
2 Otvorit ću svoja usta na pouku, iznijet ću tajne iz vremena davnih.	2 Уста мої для приповісток я відкрию, загадки оповім з віків днедавніх.
3 Ono što čusmo i saznasmo, što nam kazivahu oci,	3 Те, що ми чули і що знаєм, і батьки наші нам оповідали,
4 nećemo kriti djeci njihovoj, predat ćemo budućem koljenu: slavu Jahvinu i silu njegovu i djela čudesna što ih učini.	4 не затаїмо ми перед їхніми синами, звіщаючи родові, що прийде, хвалу Господню та його потугу, і чудеса, які він чинив.
5 Svjedočanstvo podiže on u Jakovu, Zakon postavi u Izraelu, da ono što naredi ocima našim oni djeci svojoj objave,	5 Бо він установив у Якові свідоцтво, і клав закон в Ізраїлі, щоб те, що заповідав батькам нашим, вони синам своїм переказали;
6 da sazna budući naraštaj, i sinovi koji će se roditi da djeci svojoj kazuju	6 щоб відав рід, який прийде, діти, які народяться, щоб устали й розповіли своїм дітям.
7 da u Boga ufanje svoje stave i ne zaborave djela Božjih, već da vrše zapovijedi njegove,	7 Щоб на Бога вони покладали свою надію, не забували діл Божих і заповіді його пильнували;
8 kako ne bi bili, kao oci njihovi, naraštaj buntovan, prkosan – naraštaj srcem nestalan i duhom Bogu nevjeran.	8 не були, як батьки їхні, — поріддя бунтівниче, непокірне, поріддя із серцем змінливим, якого дух був Богові невірний.
9 Sinovi Efrajimovi, ratnici s lukom, u dan bitke okrenuše leđa.	9 Сини Ефраїма, що напинають лука й стріляють, повернулися назад у день бою.
10 Saveza s Bogom ne održaše i ne htjedoše hoditi po zakonu njegovu.	10 Союзу Божого вони не пильнували, в його законі відмовились ходити;
11 Zaboraviše na djela njegova, na čudesa koja im pokaza.	11 діла його й чудеса його забули, що він був явив їм.
12 Pred njihovim ocima činio je znakove u Egiptu, u Soanskom polju.	12 Дивні діла зробив він перед їхніми батьками, в землі Єгипетській, на полі Цоан.
13 On more razdijeli i njih prevede, vode kao nasip uzdiže.	13 Він розтяв море й перевів їх; і води валом поставив.
14 Danju ih vodio oblakom, a svu noć ognjem blistavim.	14 Удень їх хмарою він провадив, а цілу ніч вогненним світлом.
15 U pustinji hrid prolomi i napoji ih obilno kao iz bezdana.	15 Розсік у пустині скелі, і напоїв їх щедро, мов з безодень.
16 Iz stijene izbi potoke te izvede vode k’o velike rijeke.	16 Він вивів із скелі потоки, і ріками пустив води.
17 A oni jednako griješiše, prkosiše Višnjem u pustinji.	17 Та вони знову грішили проти нього, збунтувалися проти Всевишнього в пустині.
18 Boga su kušali u srcima svojim ištuć’ jela svojoj pohlepnosti.	18 І спокушали Бога в своїм серці, просивши собі до смаку їжі.
19 Prigovarali su Bogu i pitali: »Može li Gospod stol u pustinji prostrti?	19 І проти Бога говорили й промовляли: «Чи може приготувати Бог стіл у пустині?
20 Eno, udari u hrid, i voda poteče i provreše potoci: a može li dati i kruha, i mesa pružiti svome narodu?«	20 Ось він ударив у скелю, і хлинули води, і полились потоки. Чи може дати й хліба або зготувати народові своєму м’яса?»
21 Kad to začu Jahve, gnjevom usplamtje: oganj se raspali protiv Jakova, srdžba se razjari protiv Izraela,	21 Тому, почувши те, Господь розгнівавсь, і запалав огонь проти Якова, і гнів проти Ізраїля піднявся.
22 jer ne vjerovaše Bogu niti se u njegovu pomoć uzdaše.	22 Бо вони не вірили в Бога, не покладалися на його спасіння.
23 Pa ozgo naredi oblaku i otvori brane nebeske,	23 І він велів угорі хмарам і відчинив небесні двері,
24 k’o kišu prosu na njih manu da jedu i nahrani ih kruhom nebeskim.	24 і зіслав, мов дощ, манну їм на поживу, і хліба подав їм з неба.
25 Čovjek blagovaše kruh jakih; on im dade hrane do sitosti.	25 Хлібом могутніх чоловік живився, харчів послав їм до наситу.
26 Probudi na nebu vjetar istočni i svojom silom južnjak dovede.	26 І підняв східній вітер у небі, і силою своєю прогнав вітер з півдня.
27 Prosu na njih mesa k’o prašine i ptice krilatice k’o pijeska morskoga.	27 Пустив на них дощем, як порох, м’яса, і мов пісок морський, птаство пернате.
28 Padoše usred njihova tabora i oko šatora njihovih.	28 І падало воно посеред їхнього табору, навколо їхніх наметів.
29 Jeli su i nasitili se, želju njihovu on im ispuni.	29 Їли вони й наситилися вельми, і вдовольнив він їхнє бажання.
30 Još nisu svoju utažili pohlepu i jelo im još bješe u ustima,	30 Та ще не одвернулися від своїх забаганок, ще страва була в них у роті,
31 kad se srdžba Božja na njih raspali: pokosi smrću prvake njihove i mladiće pobi Izraelove.	31 як проти них знявся гнів Божий, і він вигубив їхніх чільних, і повалив Ізраїля юнацтво.
32 Uza sve to griješiše dalje i ne vjerovaše u čudesna djela njegova.	32 Але вони таки грішили далі, не вірили в його чудесні дії.
33 I skonča im dane jednim dahom i njihova ljeta naglim svršetkom.	33 Тому він звів їхні дні нінащо, немов подув, літа їхні у погибелі раптовій.
34 Kad ih ubijaše, tražiše ga i opet pitahu za Boga;	34 Коли він бив їх, вони його шукали, і, навернувшись, розшукували Бога ревно.
35 spominjahu se da je Bog hridina njihova i Svevišnji njihov otkupitelj.	35 І згадували, що Бог — їхня скеля, що Бог Всевишній — їхній Відкупитель.
36 Ali ga opet ustima svojim varahu i jezikom svojim lagahu njemu.	36 Але вони його обманювали своїми устами, своїм язиком вони йому брехали.
37 Njihovo srce s njime ne bijaše, nit’ bijahu vjerni Savezu njegovu.	37 Їхнє серце перед ним не було щире, ані його союзові вони не були вірні.
38 A on im milosrdno grijeh praštao i nije ih posmicao; često je gnjev svoj susprezao da ne plane svom jarošću.	38 Та він, завжди повний милосердя, дарував провину, не понищив, ба часто відвертав він гнів свій і не вергав усього свого обурення.
39 Spominjao se da su put i dah koji odlazi i ne vraća se više.	39 Згадав він, що вони — лиш тіло, вітер, що дме й не повертається вже більше.
40 Koliko mu prkosiše u pustinji i žalostiše ga u samotnom kraju!	40 Скільки разів бунтувались проти нього в пустині, в пустелі йому прикрощі коїли!
41 Sve nanovo iskušavahu Boga i vrijeđahu Sveca Izraelova	41 Потім знов спокушували Бога, і Святому Ізраїля смутку завдавали.
42 ne spominjuć’ se ruke njegove ni dana kad ih od dušmana izbavi,	42 Руки його вони не спогадали, ні того дня, як від гнобителя він їх визволив,
43 ni znakova njegovih u Egiptu, ni čudesnih djela u polju soanskom.	43 як появив знаки свої в Єгипті і чудеса свої на полі Цоан.
44 U krv im pretvori rijeke i potoke, da ne piju.	44 Перетворив він у кров їхні ріки і їхні потоки, щоб їм не дати пити.
45 Posla na njih obade da ih žderu i žabe da ih more.	45 Він напустив на них пеських мух, що їли їх, і жаб, що їх пожирали.
46 I predade skakavcu žetvu njihovu, i plod muke njihove žderaču.	46 Віддав гусені врожай їхній, і сарані — їхню працю.
47 Vinograde im tučom udari, a mrazom smokvike njihove.	47 Їхні виноградники він побив градом, смоковниці їхні — памороззю.
48 I predade gradu njihova goveda i munjama stada njihova.	48 Віддав градові їхню скотину, їхні отари — блискавицям.
49 Obori na njih svu žestinu gnjeva svog, jarost, bijes i nevolju: posla na njih anđele nesreće.	49 Послав на них жар свого гніву, — обурення, погрозу й напасті, юрбу посланців нещастя.
50 I put gnjevu svojem otvori: ne poštedje im život od smrti, životinje im izruči pošasti.	50 Він простелив дорогу гнівові своєму; від смерти не зберіг їхнє життя і пошесті віддав життя їхнє.
51 Pobi u Egiptu sve prvorođeno, prvence u šatorju Hamovu.	51 Побив усіх перворіднів у Єгипті, первістків, цвіт сили, у наметах Хана.
52 I povede narod svoj kao ovce i vođaše ih kao stado kroz pustinju.	52 І вивів свій народ, як овець, і вів їх, як отару, пустинею.
53 Pouzdano ih je vodio te se nisu bojali, a more je prekrilo dušmane njihove.	53 Провадив їх безпечно, і вони не боялись, а ворогів їхніх покрило море.
54 U svetu zemlju svoju on ih odvede, na bregove što mu ih osvoji desnica.	54 Привів їх до землі своєї святої, до гір, що здобула його правиця.
55 Pred njima istjera pogane, konopom im podijeli baštinu, pod šatorjem njihovim naseli plemena izraelska.	55 Прогнав народи перед ними, і жеребком розпаював їм у спадщину, і оселив коліна Ізраїля в їхніх наметах.
56 A oni iskušavali i gnjevili Boga višnjega i nisu držali zapovijedi njegovih.	56 Але вони спокушали й гнівили Бога Всевишнього і свідоцтв його не пильнували.
57 Otpadoše, iznevjeriše se k’o oci njihovi, k’o lûk nepouzdan oni zatajiše.	57 І відступили й зрадили, як і батьки їхні; і відвернулися, неначе лук зрадливий.
58 Na gnjev ga nagnaše svojim uzvišicama, na ljubomor navedoše kumirima svojim.	58 Розсердили його узвишшями своїми, і своїми бовванами ревнощі його збудили.
59 Bog vidje i gnjevom planu, odbaci posve Izraela.	59 Почув те Бог і розгнівався, і геть Ізраїля відкинув.
60 I napusti boravište svoje u Šilu, šator u kojem prebivaše s ljudima.	60 Покинув у Шіло житло, намет, де між людьми був оселився.
61 Preda u ropstvo snagu svoju i svoju diku u ruke dušmanske.	61 Він видав у неволю свою силу, і славу свою — у ворожі руки.
62 Narod svoj prepusti maču, raspali se na svoju baštinu.	62 Під меч видав народ свій, обурився на свою спадщину.
63 Mladiće njihove oganj proguta, ne udaše se djevice njihove.	63 Вогонь пожер їхніх хлопців, дівчатам їхнім не співано весільних.
64 Svećenici njihovi padoše od mača, ne zaplakaše udove njihove.	64 Священики їхні під мечем упали, — і не плакали вдовиці.
65 Tad se k’o odà sna trgnu Gospodin, k’o ratnik vinom savladan.	65 Тоді Господь мов зо сну пробудився, неначе витязь, вином одолілий.
66 Udari otraga dušmane svoje, sramotu im vječitu zadade.	66 І ворогів своїх відбив назад, завдав їм вічного сорому.
67 On odbaci šator Josipov i Efrajimovo pleme ne odabra,	67 І погордував Йосифа наметом, коліна Ефраїмового більш не вибрав.
68 već odabra pleme Judino i goru Sion koja mu omilje.	68 Але Юди коліно вибрав, гору Сіон, котру собі вподобав.
69 Sagradi svetište k’o nebo visoko, k’o zemlju utemelji ga dovijeka.	69 І збудував, мов небо, свою святиню, — як землю, що заснував її повіки.
70 Izabra Davida, slugu svojega, uze ga od torova ovčjih;	70 І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від кошар овечих.
71 odvede ga od ovaca dojilica da pase Jakova, narod njegov, Izraela, baštinu njegovu.	71 Від дійних овець його покликав пасти Якова, народ свій, та Ізраїля — свою спадщину.
72 I pasao ih je srcem čestitim i brižljivim rukama vodio.	72 І пас він їх у правоті серця свого, і вправними руками їх провадив.