Сирах 10

Біблія	BIBBIA CEI 2008
1 Суддя мудрий виховує народ свій, правління розумного добре впорядкується.	1 Un governatore saggio educa il suo popolo, il governo dell’uomo di senno è ordinato.
2 Який суддя народу, такі й його слуги; який правитель міста, такі й усі його мешканці.	2 Quale il governatore del popolo, tali i suoi ministri; quale il capo di una città, tali tutti i suoi abitanti.
3 Цар неосвічений губить народ свій; місто заселюється розумом володарів.	3 Un re che non ha istruzione rovina il suo popolo, una città prospera per il senno dei capi.
4 Влада над землею в руці Господній, тож корисного правителя покличе він своєчасно.	4 Il governo del mondo è nelle mani del Signore; egli vi suscita l’uomo adatto al momento giusto.
5 У руці Господній успіх людини, тож на законодавця покладе він його славу.	5 Il successo dell’uomo è nelle mani del Signore, ma sulla persona dello scriba egli pone la sua gloria.
6 Не гнівайся на ближнього ні за яку кривду — нічого не роби спересердя.	6 Non irritarti con il tuo prossimo per un torto qualsiasi e non fare nulla in preda all’ira.
7 Гордість осоружна Господеві й людям, для нього й для них несправедливість — переступ.	7 Odiosa al Signore e agli uomini è la superbia, l’uno e gli altri hanno in odio l’ingiustizia.
8 Владарство від народу до народу переходить несправедливістю, насильством та багатством.	8 Il regno passa da un popolo a un altro a causa delle ingiustizie, delle violenze e delle ricchezze. Niente è più empio dell’uomo che ama il denaro, poiché egli si vende anche l’anima.
9 Чим пишатися порохові й попелові, якщо нутро його вже за життя розкладається?	9 Perché mai si insuperbisce chi è terra e cenere? Anche da vivo le sue viscere sono ripugnanti.
10 Довга недуга з лікаря кепкує. Сьогодні цар — а ось узавтра помре він.	10 Una lunga malattia si prende gioco del medico; chi oggi è re, domani morirà.
11 Вмираючи, людина дістає спадщину: гадів, звірів, черву.	11 Quando l’uomo muore, eredita rettili, belve e vermi.
12 Початок гордині людської — відступ від Господа, коли то своїм серцем від Створителя свого відходять.	12 Principio della superbia è allontanarsi dal Signore; il superbo distoglie il cuore dal suo creatore.
13 Бо початок гордині являє собою гріх, і хто при ній перебуває, той мерзоту розливає. Тим то Господь на такого насилає несподівані кари й нищить його до кінця.	13 Principio della superbia infatti è il peccato; chi ne è posseduto diffonde cose orribili. Perciò il Signore ha castigato duramente i superbi e li ha abbattuti fino ad annientarli.
14 Престоли князівські повалив Господь, а на їхнє місце посадив смиренних.	14 Il Signore ha rovesciato i troni dei potenti, al loro posto ha fatto sedere i miti.
15 Народи викорінив Господь, а насадив покірних натомість.	15 Il Signore ha estirpato le radici delle nazioni, al loro posto ha piantato gli umili.
16 Господь зруйнував краї поган і знищив їх до самих основ землі.	16 Il Signore ha sconvolto le terre delle nazioni e le ha distrutte fino alle fondamenta.
17 Він вирвав деяких і вигубив ущент, та стер із землі пам’ять про них.	17 Le ha cancellate dal consorzio umano e le ha annientate, ha fatto scomparire dalla terra il loro ricordo.
18 Не для людей бо створена гординя, ані лютий гнів для тих, що народилися від жінки.	18 Non è fatta per gli uomini la superbia né l’impeto della collera per i nati da donna.
19 Який рід поважаний? Рід людський. Який рід поважаний? Тих, що Господа страхаються. Який рід гідний погорди? Родонасіння людське. Який рід гідний погорди? Отих, що заповіді порушують.	19 Quale stirpe è degna d’onore? La stirpe dell’uomo. Quale stirpe è degna d’onore? Quelli che temono il Signore. Quale stirpe non è degna d’onore? La stirpe dell’uomo. Quale stirpe non è degna d’onore? Quelli che trasgrediscono i comandamenti.
20 Серед братів провідний з них — ними поважаний, в очах же Господніх — ті, що його страхаються.	20 Tra i fratelli viene onorato chi li comanda, ma agli occhi del Signore quelli che lo temono.
21 Початок вивищення — острах Господній, первоначало ж відкинення — впертість та гординя.	21 Principio di gradimento è il timore del Signore, principio di rifiuto l’ostinazione e la superbia.
22 Чи хтось багатий, чи славний, чи вбогий, а гідне хвали в них — острах Господній.	22 Il ricco, il nobile, il povero: loro vanto è il timore del Signore.
23 Не слід гордувати бідним, що має розум, і ніяк не личить грішника прославляти.	23 Non è giusto disprezzare un povero che ha senno e non conviene onorare un uomo peccatore.
24 Начальник, суддя, вельможа перебувають у славі, та ніхто з них не більший за того, хто Господа страхається.	24 Il principe, il giudice e il potente sono onorati, ma nessuno di loro è più grande di chi teme il Signore.
25 Мудрому рабові будуть вільні слугувати; той, хто тямущий, не матиме чого нарікати.	25 Uomini liberi serviranno uno schiavo sapiente e chi ha senno non protesterà.
26 Не мудруй, коли заходжуєшся коло діла свого; не пишайся, коли тобі скрутно.	26 Non fare il saccente nel compiere il tuo lavoro e non gloriarti nel momento del tuo bisogno.
27 Вартісніший, хто працює і має всього доволі, ніж бродячий хвалько, що й кусня хліба не має.	27 Meglio uno che lavora e abbonda di tutto di chi va in giro a vantarsi e manca di cibo.
28 Сину, прослав себе скромністю, шануй себе в міру своєї вартости.	28 Figlio, con modestia pensa al tuo onore e fatti valere secondo il tuo merito.
29 Хто виправдає того, що грішить сам проти себе? Хто прославить того, який життя своє безчестить?	29 Chi giustificherà uno che fa male a se stesso e chi onorerà colui che si disonora?
30 Бідного славлять за його знання, а багатого славлять за його багатство.	30 Un povero viene onorato per la sua scienza e un ricco viene onorato per la sua ricchezza.
31 Хто поважаний в убозтві — оскільки більш був би в багатстві? А хто безславний у багатстві — оскільки більш був би у злиднях?	31 Chi è onorato nella povertà, quanto più lo sarà nella ricchezza! E chi è disprezzato nella ricchezza, quanto più lo sarà nella povertà!