Сирах 41

¹ О смерте, гірка бо гадка про тебе для людини, що живе спокійно в своїх достатках, для того, хто безжурний і в усьому вдатний, а й хто має ще силу приймати поживу.

² О смерте, присуд твій благодайний для людини, що вбога й уже безсила, що вельми стара, про все ж має журитись, — яка зневірилась і якій терпець увірвався.

³ Страху не май перед присудом смерти: згадай своїх попередників і тих, що ще будуть.

⁴ Це вирок Господній для кожного тіла: навіщо ж іти тобі проти волі Всевишнього? Ще десять, ще сто, ще тисяча років — в аді не будуть життю докоряти!

⁵ Огидні діти — грішників діти, а й ті, що перебувають в оселях безбожників.

⁶ Загине спадщина дітей грішників, завжди ганьба тяжітиме на їхньому потомстві.

⁷ Нечестивому батькові власні діти докоряють, бо саме через нього вони в неславі.

⁸ Горе вам, мужам нечестивим, що Бога Всевишнього закон полишили!

⁹ Народившись, ви на прокляття народжуєтесь, а вмираючи, матимете прокляття як долю.

¹⁰ Усе, що з землі, знов піде у землю, — тож нечестиві йдуть від прокляття на погибель.

¹¹ Марнота людини — в тілі її; та не затреться ім’я побожного.

¹² Про ім’я своє дбай, воно тобі лишиться над тисячі великих скарбів золотих.

¹³ Мало днів триває життя щасливе, та добре ім’я перебуває навіки.

¹⁴ Діти, бережіть мою науку в мирі; прихована мудрість і скарб незримий — яка бо користь із них обидвох?

¹⁵ Той кращий, хто приховує свою глупоту, ніж той, хто приховує власну мудрість.

¹⁶ Тож сором’язливі будьте згідно з моїм словом, — не добре бо піддаватись кожному стидові, та й не все всі по правді оцінюють.

¹⁷ Стидайтесь розпусти перед батьком-матір’ю, а брехні — перед князем та перед вельможею;

¹⁸ злочину — перед суддею та перед начальником, беззаконства ж — перед громадою та народом;

¹⁹ несправедливости — перед товаришем і другом, а крадіжки — перед місцем, в якому ти мешкаєш;

²⁰ а й перед Божою правдою та союзом: на стіл із хлібом ліктями спиратись,

²¹ погорджувати кимсь, як приймаєш або даєш, мовчати до тих, які вітають тебе,

²² кидати оком на розпусну жінку, від співплеменника обличчя відвертати,

²³ присвоювати частку чиюсь чи дарунок, заглядатися на жінку заміжню,

²⁴ з служницею поводитись надто вільно, — не маєш наближатись до ложа її! —

²⁵ проти друзів образливі слова пускати, — а давши їм щось, не роби докорів! —

²⁶ повторювати чи переказувати те, що почуєш, а й робити явними слова таємні.

²⁷ Ось тоді то й справді сором’язливим будеш, і ласку здобудеш серед усіх.