Сирах 11

¹ Мудрість смиренного підносить його голову і садовить його серед вельмож.

² Не вихваляй мужа за його вроду і не гидуй людиною за її вигляд.

³ Бджілка між крилатими — маленька, а виріб її — найсолодший.

⁴ Не хвались одежею, що її носиш; не несись угору за дня слави; предивні бо діла Господні, і сховані від людей оті діла його.

⁵ Багато вже владарів сиділо на долівці, занедбаний же — носив корону.

⁶ Чимало вельмож було вельми принижено: прославлених передано в руки іншим.

⁷ Не гани, наперед не розслідивши: спершу зміркуй, а тоді вже дорікай.

⁸ Не відказуй раніше, ніж вислухаєш, і посеред розмови не встрявай.

⁹ Не сперечайся у справі, що тобі непотрібна: не сідай до грішників, коли вони сваряться.

¹⁰ Сину, багатьма справами не клопочися: намноживши їх, не оминеш закиду; гонитимеш за ними — не наздоженеш їх, а й утікатимеш — їх не уникнеш.

¹¹ Один працює, трудиться, та квапиться, і тим більшу терпить нестачу;

¹² інший же кволий, потребує допомоги, слабосилий, багатий на злидні, — але очі Господа на нього любовно дивляться, і його він підводить з його бідування

¹³ і голову його підносить угору, тож і будуть його подивляти численні.

¹⁴ Добро і зло, життя і смерть, убозтво й багатство — від Господа.

¹⁵ Мудрість, наука, законознавство походять від Господа, а й любов і рівні путі — від нього.

¹⁶ Дурнота й темнота створені для грішників, і хто зарозумілий у злі, з тим зло й залишиться.

¹⁷ Дарунок же Господній залишається в побожних, і його благовоління їх повік ущасливить.

¹⁸ Хтось багатіє завдяки старанням та ощадності, але ж нагороду ось яку він має:

¹⁹ коли він каже: «Я знайшов спокій і тепер от буду споживати свої блага», — то він і не знає, скільки промине так часу, аж мусітиме їх для інших лишити й померти.

²⁰ Стій при завіті твердо, перебувай у ньому і виконуй його аж до постаріння.

²¹ Дивом не дивуйся на діла грішного, лиш, поклавшись на Господа, тримайся праці твоєї; з погляду бо Господа — річ легка: вмить, негайно збагатити злиденного.

²² Благословення Господнє — нагорода благочестивому, і його благословення вже незабаром заквітчається.

²³ Не говори: «Чого мені ще бракує, і яких мені благ ще відтепер чекати?»

²⁴ Не говори так: «Я маю вже достатньо, тож яка тепер біда мене може спіткати?»

²⁵ За благосної днини забувається лихо, за лихого ж дня не пам’ятають добра, —

²⁶ бо для Господа ж легко за дня кончини відплатити людині за її учинками.

²⁷ Одна година у злиднях, і розкоші забуто; при кінці ж людини — діла її об’являються.

²⁸ Аж до кончини не зви нікого щасливим: щойно при смерті мужа пізнають.

²⁹ Не вводь абиякого до хати своєї — численні бо бувають хитрощі підступного.

³⁰ Перепел-ловець у клітці — серце гордого: мов підглядач, пантрує він на твоє падіння.

³¹ Доброчинство лиходійством підмінює наклепник і в щонайкращому ваду знаходить.

³² Одна лиш іскорка велику ватру підпалює; грішник робить засідку, щоб кров пролити.

³³ Лиходія бережись, який зло намислює, щоб, бува, не вчинив назавжди тобі сорому.

³⁴ Чужого введеш у хату, а він заколот сподіє та й відчужить тебе від рідних твоїх.