Seconda lettera ai Tessalonicesi (מכתב שני לסלוניקים) 1

STUTTGARTENSIA-DELITZSCH	Біблія
1 פּוֹלוֹס הַמְקֹרָא לִהְיוֹת שְׁלִיחַ יֵשׁוּעַ הַמָּשִׁיחַ בִּרְצוֹן אֱלֹהִים וְסוֹסְתְּנִיס אָחִינוּ	1 Павло, апостол Ісуса Христа, покликаний волею Божою, і брат Состен,
2 אֶל־קְהִלַּת אֱלֹהִים אֲשֶׁר בְּקוֹרִנְתּוֹס אֶל־הַמְקֻדָּשִׁים בַּמָּשִׁיחַ יֵשׁוּעַ הַקְּרוּאִים לִהְיוֹת קְדשִׁים עִם כָּל־הַקֹּרְאִים בְּכָל־מָקוֹם בְּשֵׁם אֲדֹנֵינוּ יֵשׁוּעַ הַמָּשִׁיחַ שֶׁלָּהֶם וְשֶׁלָּנוּ	2 Церкві Божій, що в Корінті, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, що призивають на всякому місці ім’я нашого Ісуса Христа, Господа їхнього і нашого:
3 חֶסֶד לָכֶם וְשָׁלוֹם מֵאֵת הָאֱלֹהִים אָבִינוּ וַאֲדֹנֵינוּ יֵשׁוּעַ הַמָּשִׁיחַ	3 благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.
4 אוֹדֶה לֵאלֹהַי בַּעֲבוּרְכֶם בְּכָל־עֵת עַל־חֶסֶד הָאֱלֹהִים הַנִּתָּן לָכֶם בַּמָּשִׁיחַ יֵשׁוּעַ	4 Я завжди дякую моєму Богові заради вас за благодать Божу, що була вам дана в Христі Ісусі,
5 אֲשֶׁר עֲשַׁרְתֶּם־בּוֹ בַּכֹּל בְּכָל־דִּבּוּר וּבְכָל־דָּעַת	5 бо ви в ньому всім збагатились, — усяким словом і всяким знанням,
6 בַּאֲשֶׁר עֵדוּת הַמָּשִׁיחַ הִתְקַיְּמָה בָכֶם	6 згідно з тим, як Христове свідоцтво утвердилося між вами.
7 עַד כִּי־לֹא חֲסַרְתֶּם כָּל־מַתַּן הֶחָסֶד וְהִנְּכֶם מְחַכִּים לְהִתְגַּלּוּת אֲדֹנֵינוּ יֵשׁוּעַ הַמָּשִׁיחַ	7 Тим то не бракує жадного дару ласки вам, що очікуєте об’явлення Господа нашого Ісуса Христа,
8 אֲשֶׁר גַּם־יְקַיֵּם אֶתְכֶם עַד־עֵת קֵץ לִהְיוֹת נְקִיִּים בְּיוֹם אֲדֹנֵינוּ יֵשׁוּעַ הַמָּשִׁיחַ	8 який і укріпить вас до кінця, щоб ви були бездоганними в день Господа нашого Ісуса Христа.
9 נֶאֱמָן הוּא הָאֱלֹהִים אֲשֶׁר עַל־פִּיו נִקְרֵאתֶם לְחֶבְרַת בְּנוֹ יֵשׁוּעַ הַמָּשִׁיחַ אֲדֹנֵינוּ	9 Вірний Бог, що вас покликав до спільности з своїм Сином Ісусом Христом, Господом нашим.
10 וְהִנְנִי מַזְהִיר אֶתְכֶם אַחַי בְּשֵׁם אֲדֹנֵינוּ יֵשׁוּעַ הַמָּשִׁיחַ לִהְיוֹת כֻּלְּכֶם פֶּה אֶחָד וְלֹא תִהְיֶיןָ מַחֲלֹקוֹת בְּקִרְבְּכֶם כִּי אִם־תִּכּוֹנֲנוּ יַחַד בְּלֵב אֶחָד וּבְעֵצָה אֶחָת	10 Благаю вас, брати, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб ви всі те саме говорили; щоб не було розколів поміж вами, але щоб були поєднані в однім розумінні й у одній думці.
11 כִּי הֻגַּד־לִי עֲלֵיכֶם בְּיַד בְּנֵי־בֵית כְּלוֹאָה כִּי־יֵשׁ מְרִיבוֹת בֵּינֵיכֶם	11 Я бо довідався про вас, мої брати, від людей Хлої, що між вами є суперечки.
12 וְזֹאת אֲנִי אֹמֵר כִּי אִישׁ אִישׁ מִכֶּם זֶה אֹמֵר לְפוֹלוֹס וְזֶה לְאַפּוֹלוֹס וְזֶה לְכֵיפָא וְזֶה לַמָּשִׁיחַ הִנֵּנִי	12 Казку ж про те, що кожен з вас говорить: «Я — Павлів, а я — Аполлосів, а я — Кифин, а я — Христів.»
13 הֲכִי חֻלַּק הַמָּשִׁיחַ הֲכִי פוֹלוֹס נִצְלַב בַּעַדְכֶם אוֹ לְשֵׁם פּוֹלוֹס נִטְבַּלְתֶּם	13 Чи ж Христос розділився? Хіба Павло був розп’ятий за вас? Або хіба в Павлове ім’я ви христилися?
14 אוֹדֶה לֵאלֹהִים שֶׁלֹּא טָבַלְתִּי אִישׁ מִכֶּם כִּי אִם־אֶת־קְרִסְפּוֹס וְאֶת־גָּיוֹס	14 Дякую Богові, що я нікого з вас не охристив, крім Криспа та Ґая,
15 פֶּן־יֹאמְרוּ כִּי־לִשְׁמִי טָבָלְתִּי	15 щоб не сказав хтось, що ви були охрищені в моє ім’я.
16 אַךְ טָבַלְתִּי גַּם אֶת־בְּנֵי־בֵית אִסְטְפָנוֹס וּמִלְּבַד אֵלֶּה אֵינֶנִּי יֹדֵעַ אִם־טָבַלְתִּי עוֹד אִישׁ אַחֵר	16 Охристив я теж дім Стефана; а більш не знаю, чи христив я когось іншого.
17 כִּי לֹא שְׁלָחַנִי הַמָּשִׁיחַ לִטְבּוֹל כִּי אִם־לְבַשֵּׂר לֹא־בְחָכְמַת דְּבָרִים לְמַעַן אֲשֶׁר לֹא־יִהְיֶה לָרִיק צְלָב הַמָּשִׁיחַ	17 Христос же послав мене не христити, а благовістити, і то не мудрістю слова, щоб хрест Христа не став безуспішним.
18 כִּי־דְבַר הַצְּלָב סִכְלוּת הוּא לָאֹבְדִים אֲבָל לָנוּ הַנּוֹשָׁעִים גְּבוּרַת אֱלֹהִים הוּא	18 Бо слово про хрест — глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.
19 כִּי־כֵן כָּתוּב אֲאַבֵּד חָכְמַת חֲכָמִים וּבִינַת נְבוֹנִים אַסְתִּיר	19 Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу!
20 אַיֵּה חָכָם אַיֵּה סֹפֵר אַיֵּה דֹּרֵשׁ הָעוֹלָם הַזֶּה הֲלֹא סִכֵּל הָאֱלֹהִים אֶת־חָכְמַת הָעוֹלָם הַזֶּה	20 Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу?
21 כִּי אַחֲרֵי אֲשֶׁר בְּחָכְמַת הָאֱלֹהִים לֹא יָדַע הָעוֹלָם אֶת־הָאֱלֹהִים בַּחָכְמָה הָיָה רָצוֹן לְפָנָיו לְהוֹשִׁיעַ בְּסִכְלוּת הַקְּרִיאָה אֵת הַמַּאֲמִינִים	21 А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді.
22 כִּי הַיְּהוּדִים שֹׁאֲלִים לָהֶם אוֹת וְהַיְּוָנִים מְבַקְשִׁים חָכְמָה	22 Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрості шукають, —
23 וַאֲנַחְנוּ מַשְׁמִיעִים אֶת־הַמָּשִׁיחַ הַצָּלוּב מִכְשׁוֹל לַיְּהוּדִים וְסִכְלוּת לַיְּוָנִים	23 ми проповідуємо Христа розп’ятого: — ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган,
24 אֲבָל לַמְקֹרָאִים הֵן מִיהוּדִים הֵן מִיוָנִים אֶת־הַמָּשִׁיחַ אֲשֶׁר הוּא גְּבוּרַת אֱלֹהִים וְחָכְמַת אֱלֹהִים	24 а для тих, що покликані, — чи юдеїв, чи греків — Христа, Божу могутність і Божу мудрість.
25 יַעַן כִּי סִכְלוּת הָאֵל חֲכָמָה הִיא מֵאָדָם וְחֻלְשַׁת הָאֵל חֲזָקָה הִיא מֵאָדָם	25 Бо, нібито немудре Боже — мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили.
26 כִּי רְאוּ־נָא אַחַי אֶת־קְרִיאַתְכֶם שֶׁלֹּא רַבִּים הֵמָּה הַחֲכָמִים לְפִי הַבָּשָׂר לֹא רַבִּים הַשַּׁלִּיטִים וְלֹא רַבִּים הַחֹרִים	26 Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних;
27 כִּי אִם־בַּסָּכָל שֶׁבָּעוֹלָם בָּחַר הָאֵל לְמַעַן בַּיֵּשׁ אֶת־הַחֲכָמִים וּבֶחָלוּשׁ שֶׁבָּעוֹלָם בָּחַר הָאֵל לְמַעַן בַּיֵּשׁ אֶת־הֶחָזָק	27 але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, —
28 וּבְדַלַּת הָעוֹלָם בָּחַר הָאֵל וּבַנִּמְאָס וּבַאֲשֶׁר כְּאָיִן לְמַעַן בַּטֵּל אֵת אֲשֶׁר יֶשְׁנוֹ	28 і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було,
29 כְּדֵי שֶׁלֹּא־יִתְהַלֵּל לְפָנָיו כָּל־בָּשָׂר	29 щоб жадне тіло не величалося перед Богом.
30 וּמִמֶּנּוּ אַתֶּם בַּמָּשִׁיחַ יֵשׁוּעַ אֲשֶׁר הָיָה לָנוּ לְחָכְמָה מֵאֵת הָאֱלֹהִים וְלִצְדָקָה וְלִקְדֻשָׁה וְלִפְדוּת	30 Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, і відкупленням,
31 וִיהִי כַּכָּתוּב הַמִּתְהַלֵּל יִתְהַלֵּל בַּיהוֹה	31 щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.»