Римлян 10

¹ Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися.

² Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна.

³ Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій.

⁴ Бо мета закону — Христос, на оправдання кожного, хто вірує.

⁵ Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.»

⁶ А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» — тобто: Христа звести додолу;

⁷ або: «Хто зійде в безодню?» — тобто: щоб вивести Христа з мертвих.

⁸ Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо.

⁹ Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся,

¹⁰ бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.

¹¹ Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в нього, не осоромиться.»

¹² Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває;

¹³ бо «Кожний, хто призове ім’я Господнє, спасеться.»

¹⁴ Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника?

¹⁵ І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!»

¹⁶ Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?»

¹⁷ Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове.

¹⁸ Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж — «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.»

¹⁹ І ще кажу: Може не зрозумів Ізраїль? Але ж перший Мойсей мовить: «Я викличу у вас заздрість не народом, збуджу ваш гнів народом нерозумним.»

²⁰ А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об’явився тим, що про мене не питали.»

²¹ До Ізраїля ж каже: «Увесь день я простягав свої руки до неслухняного й упертого народу.»