Job 31

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 I reached an agreement with my eyes, that I would not so much as think about a virgin.	1 «Я вчинив умову з моїми очима, | щоб на дівицю й не дивились!
2 For what portion should God from above hold for me, and what inheritance should the Almighty from on high keep?	2 І яка доля з висоти від Бога? | Яка спадщина від Всесильного з неба?
3 Is not destruction held for the wicked and repudiation kept for those who work injustice?	3 Чи ж не погибель для безбожних? | Чи ж не нещастя лиходіям?
4 Does he not examine my ways and number all my steps?	4 Чи ж він доріг моїх не бачить? | Чи ж він не лічить усіх моїх кроків?
5 If I have walked in vanity, or if my foot has hurried towards deceitfulness,	5 Чи ж я ходив колись у неправді? | Чи мої ноги бігли за обманом?
6 let him weigh me in a just balance, and let God know my simplicity.	6 Хай мене зважить на вазі правдивій, | хай розпізнає Бог мою невинність!
7 If my steps have turned aside from the way, or if my heart has followed my eyes, or if a blemish has clung to my hands,	7 Коли ж мій крок схибив з дороги, | і моє серце ходило слідом за очима, | коли до рук моїх прилипла якась пляма,
8 then may I sow, and let another consume, and let my offspring be eradicated.	8 то хай я сію, а їсть хтось інший, | і пагінці мої хай будуть вирвані з корінням!
9 If my heart has been deceived over a woman, or if I have waited in ambush at my friend’s door,	9 А коли якась жінка звела моє серце, | коли я робив засідку під дверима мого ближнього, —
10 then let my wife be the harlot of another, and let other men lean over her.	10 то нехай моя жінка для другого меле, | інші нехай злягають з нею!
11 For this is a crime and a very great injustice.	11 Бо це безславний вчинок; | переступ, що під суд підпадає,
12 It is a fire devouring all the way to perdition, and it roots out all that springs forth.	12 вогонь, що пожирає до загуби, | що ввесь мій урожай нищить дощенту.
13 If I have despised being subject to judgment with my servant or my maid, when they had any complaint against me,	13 Якщо я правом мого раба легковажив | чи рабині, як вони правувалися зо мною,
14 then what will I do when God rises to judge, and, when he inquires, how will I respond to him?	14 то що чинитиму, коли Бог устане | та розслідить? Що йому відповім я?
15 Is not he who created me in the womb, also he who labored to make him? And did not one and the same form me in the womb?	15 Хіба не той, що створив мене, створив і його в лоні? | Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі?
16 If I have denied the poor what they wanted and have made the eyes of the widow wait;	16 Хіба відмовляв я злиденним того, чого вони бажали, | або тьмарив очі вдовиці?
17 if I have eaten my morsel of food alone, while orphans have not eaten from it;	17 Хіба я сам з’їдав мій шматок хліба? | Хіба не їв його й сиротина?
18 (for from my infancy mercy grew with me, and it came out with me from my mother’s womb;)	18 Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, | водив її вже з лона матері моєї!
19 if I have looked down on him who was perishing because he had no clothing and the poor without any covering,	19 Коли я бачив бідолаху без одежі, | чи злидаря, який не мав чим укритись,
20 if his sides have not blessed me, and if he were not warmed with the fleece of my sheep;	20 хіба мене не благословляли його стегна? | Хіба він вовною з моїх овець не грівся?
21 if I have lifted up my hand over an orphan, even when it might seem to me that I the advantage over him at the gate;	21 А коли на сироту здіймав я руку, | бо бачив оборонця мого в брамі, —
22 then may my shoulder fall from its joint, and may my arm, with all its bones, be broken.	22 то хай відпаде в мене від плеча моє рамено, | і хай моя рука відломиться від ліктя!
23 For I have always feared God, like waves flowing over me, whose weight I was unable to bear.	23 Бо страх Божий упав би на мене, | і перед величчю його не міг би я устоятись!
24 If I have considered gold to be my strength, or if I have called purified gold ‘my Trust;’	24 Коли б на золото я покладав свою надію, | коли б до щирого золота казав: Ти — моя безпека,
25 if I have rejoiced over my great success, and over the many things my hand has obtained;	25 коли б я тішився моїм великим статком, | рукою моєю багато назбиравши,
26 if I gazed upon the sun when it shined and the moon advancing brightly,	26 коли б дививсь на сонце, як воно сяє, | та як пливе велично місяць,
27 so that my heart rejoiced in secret and I kissed my hand with my mouth,	27 і тайкома пускав моє серце зблудити, | і цілував устами мою руку, —
28 which is a very great iniquity and a denial against the most high God;	28 це теж був би тяжкий переступ, | бо я б відрікався Бога, що на небі.
29 if I have been glad at the ruin of him who hated me and have exulted that evil found him,	29 Чи я радів з нещастя мого супротивника? | Чи веселився, як його спіткало лихо, —
30 for I have not been given my throat to sin by asking for a curse on his soul;	30 я, що устам моїм не дозволяв грішити, | домагаючись його життя з прокльоном?
31 if the men around my tabernacle have not said: “He might give us some of his food, so that we will be filled,”	31 Хіба челядь мого шатра не говорила: | Кого ж він не наситив м’ясом?
32 for the foreigner did not remain at the door, my door was open to the traveler;	32 Чужинець не спав ніколи на вулиці, | перехожому я відчиняв мої двері.
33 if, as man does, I have hidden my sin and have concealed my iniquity in my bosom;	33 Чи ж я ховав, як то звичайно люди, мої переступи, | скривав у грудях мої хиби,
34 if I became frightened by an excessive crowd, and the disrespect of close relatives alarmed me, so that I would much rather have remained silent or have gone out the door;	34 боявся бо великої юрби, | лякався погорди кревних, і тому мовчав й не наважився підійти до дверей?
35 then, would he grant me a hearing, so that the Almighty would listen to my desire, and he who judges would himself write a book,	35 О, коли б уже хтось та мене переслухав! | Ось мій знак! Хай відповість мені Всесильний!
36 which I would then carry on my shoulder and wrap around me like a crown?	36 Щождо книги, що написав мій позивайло, | то я носитиму її на плечах у себе, | я покладу її, немов вінець, на себе.
37 With each of my steps, I would pronounce and offer it, as if to a prince.	37 Я виявлю йому всі мої кроки; | неначе князь, я наближусь до нього!
38 So, if my land cries out against me, and if its furrows weep with it,	38 Якщо кричало проти мене моє поле, | і разом з ним плакали його борозни,
39 if I have used its fruits for nothing but money and have afflicted the souls of its tillers,	39 бо я його врожай з’їдав без грошей, | смутив життя його робітників, —
40 then, may thistles spring forth for me instead of grain, and thorns instead of barley. (This ended the words of Job.)	40 то хай замість пшениці вродить будяки, | замість ячменю — бур’ян!»