Псалмів 103

Біблія	BIBBIA TINTORI
1 Давида. Благослови, душе моя, Господа і все нутро моє — його святе ім’я.	1 (Di David). Anima mia, benedici il Signore. Signore Dio mio, tu sei oltremodo grande! Ti sei rivestito di gloria e di splendore,
2 Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добродійств його ніколи.	2 Ti sei coperto di luce come di un manto. Tu stendi il cielo come un padiglione,
3 Він прощає усі твої провини, зціляє всі твої недуги.	3 E ne copri colle acque la parte superiore. Tu fai delle nubi il tuo cocchio, e cammini sulle ali dei venti.
4 Він визволяє життя твоє від ями, вінчає тебе ласкою та милосердям.	4 Fai tuoi angeli gli spiriti, e tuoi ministri le fiamme di fuoco.
5 Він насичує твій вік похилий благом, й оновляється, як орел, твоя юність.	5 Tu hai stabilita sulle sue basi la terra, non piegherà nei secoli dei secoli.
6 Господь творить правосуддя і суд усім прибитим.	6 L'abisso delle acque la ricopriva come un vestito, le acque s'innalzavano sopra i monti.
7 Він показав Мойсеєві свої дороги, синам Ізраїля — діла свої.	7 Alla tua minaccia fuggirono, atterrite al tuono della tua voce.
8 Милосердний Господь і добрий, повільний до гніву і вельми милостивий.	8 Emersero le montagne, si abbassaron le valli, nel luogo che tu avevi loro assegnato.
9 Не буде вічно він змагатись й не буде гніватись повіки.	9 Fissasti loro un termine che non passeranno mai, e non torneranno a coprire la terra.
10 Не за гріхами нашими учинив він із нами, і не за провинами нашими відплатив він нам.	10 Tu fai scaturire le fontane nelle valli, le acque scorrono in mezzo ai monti.
11 Бо як високо небо над землею, така велика його милість над тими, що його бояться.	11 Ne bevono tutte le bestie dei campi, gli onagri le sospirano quando han sete.
12 Як далеко схід від заходу, так віддалив він від нас злочинства наші.	12 Presso di esse dimorano gli uccelli dell'aria, di mezzo alle rocce fan sentire il loro canto.
13 Як батько милосердиться над синами, так милосердиться Господь над тими, що його бояться.	13 Dall'alta tua dimora tu innaffi i monti, del frutto del tuo lavorò si sazia la terra.
14 Він знає, з чого ми зліплені, він пам’ятає, що ми — порох.	14 Tu fai crescere il fieno pei giumenti e gli erbaggi a servizio dell'uomo. Tu fai che venga fuori dalla terra il pane,
15 Чоловік бо — дні його, немов билина: квітне, мов квітка в полі.	15 E che il vino rallegri il cuore dell'uomo; che l'olio ne renda ilare la faccia, e il pane sostenti il cuore dell'uomo.
16 Потягне над ним вітер, і його немає, і місце, де він був, його не впізнає більше.	16 Si saziano le piante della campagna, i cedri del Libano da lui piantati.
17 Милість же Господня від віку й до віку над тими, що його бояться; і справедливість його над дітьми дітей тих,	17 Là fanno il nido i passeri; più su è il nido della cicogna;
18 що бережуть його союз і про заповіді його пам’ятають, щоб їх виконувати.	18 Gli alti monti servono ai cervi, la roccia serve di rifugio ai ricci.
19 Господь на небі утвердив престол свій, і царство його усім володіє.	19 Egli fece la luna per distinguere i tempi, il sole e seppe l'ora del suo tramonto.
20 Благословіте Господа, всі ангели його, могутні силою, ви, що виконуєте його слово, покірні голосові його слова.	20 Tu stendi le tenebre e viene la notte: in essa sbucan fuori tutte le bestie dalla selva.
21 Благословіте Господа, всі його небесні сили, слуги його, що чините його волю.	21 I leoncelli si mettono a ruggire in cerca di preda, per chiedere a Dio il loro pasto.
22 Благословіте Господа, усі його твори, по всіх місцях його правління! Благослови, душе моя, Господа!	22 Appena sorto il sole, si ritirano a branchi, per sdraiarsi nelle loro tane.
	23 Allora esce l'uomo alle sue faccende, al suo lavoro fino alla sera.
	24 Quanto son grandiose le tue opere, o Signore! Tutto hai fatto con sapienza; la terra è piena dei tuoi beni!
	25 Ecco il gran mare dalle immense braccia, ove son rettili innumerabili, animali piccoli e grandi:
	26 Là passano le navi e il dragone che tu hai formato perchè scherzasse nell'acqua.
	27 Tutti aspettano da te che tu dia loro a suo tempo il cibo;
	28 E quando tu lo dài, lo raccolgono, quando tu apri la tua mano, tutte le cose son ricolme di bene.
	29 Ma quando tu rivolgi altrove la faccia, si turbano; se togli loro lo spirito, vengono meno e ritornano nella loro polvere.
	30 Manderai il tuo spirito e saran create, e rinnovellerai la faccia della terra.
	31 La gloria del Signore duri in eterno, e si allieti il Signore nelle sue opere:
	32 Egli che mira la terra e la fa tremare, tocca i monti e fumano.
	33 Canterò al Signore finché duri la mia vita, inneggerò al mio Dio finché avrò respiro.
	34 Possano a lui essere gradite le mie parole! In quanto a me, porrò la mia delizia nel Signore.
	35 Spariscan dalla terra i peccatori e i malvagi, in modo che non ce ne resti uno. Anima mia, benedici il Signore.