Псалмів 35

¹ Давида. Розсуди, Господи, моїх позовників; воюй проти тих, що боєм ідуть на мене.

² Візьми щит малий і великий, і встань мені на поміч!

³ Замахнися списом і моїх гонителів стримай; скажи моїй душі: Я твоє спасіння!

⁴ Нехай засоромляться і застидаються ті, що на життя моє чигають; нехай назад відступлять і почервоніють ті, що замишляють зло на мене.

⁵ Нехай будуть, як полова на вітрі, ангел Господній нехай їх прожене.

⁶ Дорога їхня нехай буде слизька й темна, і ангел Господній за ними нехай женеться.

⁷ Бо без причини тайно нап’яли на мене свої тенета, без причини викопали яму на мене.

⁸ Нехай зненацька заскочить їх погибель, і тенета, що нап’яли, їх же зловлять; самі впадуть у викопану ними яму.

⁹ Душа ж моя нехай у Господі веселиться, нехай радіє його спасінням.

¹⁰ Уся моя істота скаже: «Господи, хто тобі рівний? Тобі, що вириваєш бідака від сильнішого за нього, бідака та вбогого від захланного.

¹¹ Устають несправедливі свідки, допитують у мене, чого я не знаю.

¹² Віддячують мені злом за добро; моя душа у розпачі.

¹³ Я ж, як вони хворували, надягав волосяницю, присмиряв постом мою душу і моливсь у моїм серці.

¹⁴ Немов за приятелем, немов за рідним братом, сумний ходив я; немов у жалобі за матір’ю, засмучений хилився.

¹⁵ І коли я хитався, вони раділи й збирались; збирались проти мене і били мене зненацька, рвали мене на шмати безупину.

¹⁶ Спокушали мене, сміялися з мене, скрегочучи зубами проти мене.

¹⁷ Господи, докіль будеш дивитись? Спаси від рикаючих мою душу, від левенят — мою єдину.

¹⁸ Подякую тобі перед великим збором, серед численної громади тебе прославлю.

¹⁹ Не дай, щоб злораділи надо мною вороги брехливі, примружували очі ті, що безвинно мене ненавидять.

²⁰ Вони бо не про мир говорять, а на найтихіших на землі лукаве замишляють.

²¹ І на мене роззявляють рот свій, кажуть: «Ага! Ага! Бачили очі наші!»

²² Ти бачив, Господи! Не мовчи, о Господи, не віддаляйсь від мене!

²³ Прокинься й устань мені на оборону, мій Боже й мій Господи, за мою справу!

²⁴ Обстань за мною, Господи, по справедливості твоїй! Мій Боже, нехай не злорадіють надо мною,

²⁵ нехай не думають у своїм серці: «Ага! Ми досягли свого!» Нехай не кажуть: «Ми його заїли!»

²⁶ Нехай осоромляться й застидаються всі ті разом, що радіють моєму лиху; нехай укриються соромом і стидом ті, що гордовито несуться проти мене.

²⁷ Нехай ликують і веселяться ті, що сприяють моїй справі, і завжди кажуть: «Нехай возвеличиться Господь, якому любий спокій слуги свого.»

²⁸ Язик мій тоді звіщатиме твою справедливість, твою хвалу щоденно.