Псалмів 139

¹ Провідникові хору. Псалом. Давида. Ти мене випробував, Господи, і знаєш.

² Знаєш мене, коли сиджу і встаю я. Думки мої здаля розумієш.

³ Чи ходжу я, чи спочиваю, ти добре бачиш; тобі відомі всі мої дороги.

⁴ Бо ще нема й слова на язиці у мене, а ти, Господи, вже все знаєш.

⁵ Ти ззаду й спереду мене оточуєш, кладеш на мене твою руку.

⁶ Що за предивне знання! Для мене занадто високе, недосяжне воно!

⁷ Куди мені піти від духу твого? Куди мені втекти від обличчя твого?

⁸ Зійшов би я на небо — ти там єси, ліг би я у Шеолі — і там ти.

⁹ Взяв би крила зірниці, осівся б на край моря, —

¹⁰ і там рука твоя мене б водила, і твоя десниця мене б тримала.

¹¹ Сказав би я: «Принаймні тьма нехай мене покриє, і світло, неначе ніч, мене сповиє», —

¹² та навіть темрява для тебе не занадто темна; і ніч, немов день, світить. Так темрява, як і світло!

¹³ Ти створив моє нутро, ти мене виткав в утробі матері моєї.

¹⁴ Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої предивні, ти душу мою знаєш вельми добре.

¹⁵ Кості мої не були сховані від тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко.

¹⁶ Очі твої бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені призначив, коли ані одного із них іще не було.

¹⁷ Як мені тяжко думки твої збагнути, Боже! Яка їх сила!

¹⁸ Я полічив би їх, та їх від піску більше; якби й скінчив, я був би ще з тобою.

¹⁹ Якби ж то ти, Боже, знищив нечестивця, і відступили геть від мене кровожерні,

²⁰ що обговорюють тебе підступно й лукаво повстають на тебе!

²¹ Хіба я, Господи, не ненавиджу тих, що тебе ненавидять? Хіба я не гидую тими, що повстають на тебе?

²² Я їх страшною ненавистю ненавиджу, вони моїми ворогами стали.

²³ Вивідай мене, о Боже, і спізнай моє серце, випробуй мене й спізнай мої задуми!

²⁴ І подивись, чи є в мені якась лиха дорога, і веди мене дорогою давньою.