Psalmi 35

VULGATA	Біблія
1 In finem. Servo Domini ipsi David.	1 Давида. Розсуди, Господи, моїх позовників; воюй проти тих, що боєм ідуть на мене.
2 Dixit injustus ut delinquat in semetipso : non est timor Dei ante oculos ejus.	2 Візьми щит малий і великий, і встань мені на поміч!
3 Quoniam dolose egit in conspectu ejus, ut inveniatur iniquitas ejus ad odium.	3 Замахнися списом і моїх гонителів стримай; скажи моїй душі: Я твоє спасіння!
4 Verba oris ejus iniquitas, et dolus ; noluit intelligere ut bene ageret.	4 Нехай засоромляться і застидаються ті, що на життя моє чигають; нехай назад відступлять і почервоніють ті, що замишляють зло на мене.
5 Iniquitatem meditatus est in cubili suo ; astitit omni viæ non bonæ : malitiam autem non odivit.	5 Нехай будуть, як полова на вітрі, ангел Господній нехай їх прожене.
6 Domine, in cælo misericordia tua, et veritas tua usque ad nubes.	6 Дорога їхня нехай буде слизька й темна, і ангел Господній за ними нехай женеться.
7 Justitia tua sicut montes Dei ; judicia tua abyssus multa. Homines et jumenta salvabis, Domine,	7 Бо без причини тайно нап’яли на мене свої тенета, без причини викопали яму на мене.
8 quemadmodum multiplicasti misericordiam tuam, Deus. Filii autem hominum in tegmine alarum tuarum sperabunt.	8 Нехай зненацька заскочить їх погибель, і тенета, що нап’яли, їх же зловлять; самі впадуть у викопану ними яму.
9 Inebriabuntur ab ubertate domus tuæ, et torrente voluptatis tuæ potabis eos :	9 Душа ж моя нехай у Господі веселиться, нехай радіє його спасінням.
10 quoniam apud te est fons vitæ, et in lumine tuo videbimus lumen.	10 Уся моя істота скаже: «Господи, хто тобі рівний? Тобі, що вириваєш бідака від сильнішого за нього, бідака та вбогого від захланного.
11 Prætende misericordiam tuam scientibus te, et justitiam tuam his qui recto sunt corde.	11 Устають несправедливі свідки, допитують у мене, чого я не знаю.
12 Non veniat mihi pes superbiæ, et manus peccatoris non moveat me.	12 Віддячують мені злом за добро; моя душа у розпачі.
13 Ibi ceciderunt qui operantur iniquitatem ; expulsi sunt, nec potuerunt stare.	13 Я ж, як вони хворували, надягав волосяницю, присмиряв постом мою душу і моливсь у моїм серці.
	14 Немов за приятелем, немов за рідним братом, сумний ходив я; немов у жалобі за матір’ю, засмучений хилився.
	15 І коли я хитався, вони раділи й збирались; збирались проти мене і били мене зненацька, рвали мене на шмати безупину.
	16 Спокушали мене, сміялися з мене, скрегочучи зубами проти мене.
	17 Господи, докіль будеш дивитись? Спаси від рикаючих мою душу, від левенят — мою єдину.
	18 Подякую тобі перед великим збором, серед численної громади тебе прославлю.
	19 Не дай, щоб злораділи надо мною вороги брехливі, примружували очі ті, що безвинно мене ненавидять.
	20 Вони бо не про мир говорять, а на найтихіших на землі лукаве замишляють.
	21 І на мене роззявляють рот свій, кажуть: «Ага! Ага! Бачили очі наші!»
	22 Ти бачив, Господи! Не мовчи, о Господи, не віддаляйсь від мене!
	23 Прокинься й устань мені на оборону, мій Боже й мій Господи, за мою справу!
	24 Обстань за мною, Господи, по справедливості твоїй! Мій Боже, нехай не злорадіють надо мною,
	25 нехай не думають у своїм серці: «Ага! Ми досягли свого!» Нехай не кажуть: «Ми його заїли!»
	26 Нехай осоромляться й застидаються всі ті разом, що радіють моєму лиху; нехай укриються соромом і стидом ті, що гордовито несуться проти мене.
	27 Нехай ликують і веселяться ті, що сприяють моїй справі, і завжди кажуть: «Нехай возвеличиться Господь, якому любий спокій слуги свого.»
	28 Язик мій тоді звіщатиме твою справедливість, твою хвалу щоденно.