Luke 23

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 And the entire multitude of them, rising up, led him to Pilate.	1 Тоді встала вся їхня громада, і повели його до Пилата.
2 Then they began to accuse him, saying, “We found this one subverting our nation, and prohibiting giving tribute to Caesar, and saying that he is Christ the king.”	2 І заходились його винуватити, кажучи «Цього ми знайшли, що він підбурює народ наш, забороняє давати кесареві податок і каже, що він — Христос-Цар.»
3 And Pilate questioned him, saying: “You are the king of the Jews?” But in response, he said: “You are saying it.”	3 Пилат спитав його «Ти цар юдейський» А Ісус у відповідь сказав до нього «Ти кажеш.»
4 Then Pilate said to the leaders of the priests and to the crowds, “I find no case against this man.”	4 Тоді Пилат промовив до первосвящеників і юрби «Я не знаходжу ніякої провини на цій людині.»
5 But they continued more intensely, saying: “He has stirred up the people, teaching throughout all of Judea, beginning from Galilee, even to this place.”	5 Вони ж наполягали і кричали «Народ бунтує, навчаючи по всій Юдеї, почавши з Галилеї аж сюди.»
6 But Pilate, upon hearing Galilee, asked if the man were of Galilee.	6 Почувши це Пилат, спитав, чи цей чоловік галилеянин;
7 And when he realized that he was under Herod’s jurisdiction, he sent him away to Herod, who was himself also at Jerusalem in those days.	7 а довідавшися, що він з-під влади Ірода; відіслав його до Ірода, який тими днями перебував також у Єрусалимі.
8 Then Herod, upon seeing Jesus, was very glad. For he had been wanting to see him for a long time, because he had heard so many things about him, and he was hoping to see some kind of sign wrought by him.	8 Ірод дуже зрадів, побачивши Ісуса; бажав бо здавна бачити його, тому, що чув про нього й сподівавсь побачити від нього якесь чудо.
9 Then he questioned him with many words. But he gave him no response at all.	9 Силу питань він йому ставив, але Ісус не відповідав йому нічого.
10 And the leaders of the priests, and the scribes, stood firm in persistently accusing him.	10 Первосвященики ж та книжники стояли там і сильно його винуватили.
11 Then Herod, with his soldiers, scorned him. And he ridiculed him, clothing him in a white garment. And he sent him back to Pilate.	11 Тоді Ірод з вояками своїми, зневаживши його й насміявшись з нього, надів на нього білу одіж і відіслав його назад до Пилата.
12 And Herod and Pilate became friends on that day. For previously they were enemies to one another.	12 І того ж самого дня Ірод і Пилат стали приятелями між собою, раніш бо ворогували/
13 And Pilate, calling together the leaders of the priests, and the magistrates, and the people,	13 Скликавши, отже, первосвящеників, старшин і народ,
14 said to them: “You have brought before me this man, as one who disturbs the people. And behold, having questioned him before you, I find no case against this man, in those things about which you accuse him.	14 Пилат промовив до них «Ви привели до мене цього чоловіка як бунтаря народу; ото я, розсудивши справу перед вами, не знайшов на цьому чоловікові (ніякої) провини в тому, про що оскаржуєте його.
15 And neither did Herod. For I sent you all to him, and behold, nothing deserving of death was recorded about him.	15 Та й Ірод ні, бож відіслав його до нас. Виходить, отже, що він не допустився нічого, гідного смерти.
16 Therefore, I will chastise him and release him.”	16 Тож я його покараю і відпущу.»
17 Now he was required to release one person for them on the feast day.	17 Треба ж було їм одного випустити з-за празника.
18 But the entire crowd exclaimed together, saying: “Take this one, and release to us Barabbas!”	18 Та вони всі разом закричали «Убий цього, а відпусти нам Варавву!»
19 Now he had been cast into prison because of a certain sedition that occurred in the city and for murder.	19 Цього (останнього) за якийсь заколот у місті та за вбивство кинули були у в’язницю.
20 Then Pilate spoke to them again, wanting to release Jesus.	20 Пилат, бажаючи їм відпустити Ісуса, промовив до них знову.
21 But they shouted in response, saying: “Crucify him! Crucify him!”	21 Та вони закричали «Розіпни, розіпни його!»
22 Then he said to them a third time: “Why? What evil has he done? I find no case against him for death. Therefore, I will chastise him and release him.”	22 І втретє він до них промовив «Яке ж бо зло вчинив він Я не знайшов на ньому нічого, гідного смерти. Тож, покаравши його, відпущу.»
23 But they persisted, with loud voices, in demanding that he be crucified. And their voices increased in intensity.	23 Але вони наполягали сильним криком і вимагали, щоб його розіп’яти. І крик їхній переміг.
24 And so Pilate issued a judgment granting their petition.	24 Тоді Пилат присудив, щоб сталося згідно з їхньою просьбою.
25 Then he released for them the one who had been cast into prison for murder and sedition, whom they were requesting. Yet truly, Jesus he handed over to their will.	25 І він відпустив того, що за повстання і вбивство був вкинутий у темницю і що про нього вони просили; Ісуса ж видав їм напризволяще.
26 And as they were leading him away, they apprehended a certain one, Simon of Cyrene, as he was returning from the countryside. And they imposed the cross on him to carry after Jesus.	26 І як вони його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс за Ісусом.
27 Then a great crowd of people followed him, with women who were mourning and lamenting him.	27 Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили.
28 But Jesus, turning to them, said: “Daughters of Jerusalem, do not weep over me. Instead, weep over yourselves and over your children.	28 Ісус же обернувся до них і сказав «Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!
29 For behold, the days will arrive in which they will say, ‘Blessed are the barren, and the wombs that have not borne, and the breasts that have not nursed.’	29 Бо ось настануть дні, коли скажуть Щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували.
30 Then they will begin to say to the mountains, ‘Fall over us,’ and to the hills, ‘Cover us.’	30 Тоді почнуть вони горам казати Впадьте на нас! — і горбам Покрийте нас!
31 For if they do these things with green wood, what will be done with the dry?”	31 Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде»
32 Now they also led out two other criminals with him, in order to execute them.	32 З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
33 And when they arrived at the place that is called Calvary, they crucified him there, with the robbers, one to the right and the other to the left.	33 І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп’яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.
34 Then Jesus said, “Father, forgive them. For they know not what they do.” And truly, dividing his garments, they cast lots.	34 Ісус же сказав «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.» Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
35 And people were standing near, watching. And the leaders among them derided him, saying: “He saved others. Let him save himself, if this one is the Christ, the elect of God.”	35 Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи «Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він — Месія Божий, Вибраний!»
36 And the soldiers also ridiculed him, approaching him and offering him vinegar,	36 Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет,
37 and saying, “If you are the king of the Jews, save yourself.”	37 примовляли «Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!»
38 Now there was also an inscription written over him in letters of Greek, and Latin, and Hebrew: THIS IS THE KING OF THE JEWS.
39 And one of those robbers who were hanging blasphemed him, saying, “If you are the Christ, save yourself and us.”	39 Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи «Хіба ти не Христос Спаси себе і нас!»
40 But the other responded by rebuking him, saying: “Do you have no fear of God, since you are under the same condemnation?	40 А другий, озвавшися, скартав його й мовив «Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару
41 And indeed, it is just for us. For we are receiving what our deeds deserve. But truly, this one has done nothing wrong.”	41 Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.»
42 And he said to Jesus, “Lord, remember me when you come into your kingdom.”	42 І додав «Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.»
43 And Jesus said to him, “Amen I say to you, this day you shall be with me in Paradise.”	43 Сказав (Ісус) до нього «Істинно кажу тобі Сьогодні будеш зо мною в раї.»
44 Now it was nearly the sixth hour, and a darkness occurred over the entire earth, until the ninth hour.	44 Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев’ятої години,
45 And the sun was obscured. And the veil of the temple was torn down the middle.	45 бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.
46 And Jesus, crying out with a loud voice, said: “Father, into your hands I commend my spirit.” And upon saying this, he expired.	46 Ісус закликав сильним голосом «Отче, у твої руки віддаю духа мого!» Сказавши це, він віддав духа.
47 Now, the centurion, seeing what had happened, glorified God, saying, “Truly, this man was the Just One.”	47 Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи «Справді цей чоловік був праведний.»
48 And the entire crowd of those who came together to see this spectacle also saw what had happened, and they returned, striking their breasts.	48 Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б’ючи себе у груди.
49 Now all those who knew him, and the women who had followed him from Galilee, were standing at a distance, watching these things.	49 Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.
50 And behold, there was a man named Joseph, who was a councilman, a good and just man,	50 І ось був чоловік, на ім’я Йосиф, радник, — людина добра й праведна,
51 (for he had not consented to their decision or their actions). He was from Arimathea, a city of Judea. And he was himself also anticipating the kingdom of God.	51 що не пристав був до їхньої ради, ані вчинків. Походив він з Ариматеї, юдейського міста й очікував Божого Царства;
52 This man approached Pilate and petitioned for the body of Jesus.	52 цей прийшов до Пилата й просив тіла Ісуса.
53 And taking him down, he wrapped him in a fine linen cloth, and he placed him in a tomb hewn from rock, in which no one had ever been placed.	53 Зняв він його з хреста й, обгорнувши його в полотно, поклав у гробниці, висіченій у скелі, де ще ніхто не лежав.
54 And it was the day of Preparation, and the Sabbath was drawing near.	54 День цей був п’ятниця, і вже заходила субота.
55 Now the women who had come with him from Galilee, by following, saw the tomb and the manner in which his body was placed.	55 Жінки ж, які були прийшли з Ісусом з Галилеї, ідучи слідом за Йосифом, бачили гробницю і як покладено тіло Ісуса.
56 And upon returning, they prepared aromatic spices and ointments. But on the Sabbath, indeed, they rested, according to the commandment.	56 Повернувшись, вони приготовили пахощів та мира, але в суботу, за приписом, відпочивали.