Matthew 20

CATHOLIC PUBLIC DOMAIN	Біблія
1 “The kingdom of heaven is like the father of a family who went out in early morning to lead workers into his vineyard.	1 «Царство Небесне подібне до чоловіка-господаря, який рано-вранці вийшов найняти робітників у свій виноградник.
2 Then, having made an agreement with the workers for one denarius per day, he sent them into his vineyard.	2 Домовившись із робітниками по динарію денно, послав їх у свій виноградник.
3 And going out about the third hour, he saw others standing idle in the marketplace.	3 А коли вийшов, близько третьої години побачив інших, що бездільно стояли на ринку.
4 And he said to them, ‘You may go into my vineyard, too, and what I will give you will be just.’	4 Він же їм сказав: Ідіть і ви в мій виноградник, що буде по справедливості, дам вам.
5 So they went forth. But again, he went out about the sixth, and about the ninth hour, and he acted similarly.	5 І ті пішли. Коли ж знову вийшов, близько шостої та дев’ятої години, зробив так само.
6 Yet truly, about the eleventh hour, he went out and found others standing, and he said to them, ‘Why have you stood here idle all day?’	6 Близько одинадцятої вийшовши, стрінув інших, що стояли, і сказав їм: Чого тут увесь день бездільно стоїте?
7 They say to him, ‘Because no one has hired us.’ He said to them, ‘You also may go into my vineyard.’	7 Кажуть йому: Бо ніхто не найняв нас. Сказав їм: Ідіть і ви в виноградник.
8 And when evening had arrived, the lord of the vineyard said to his manager, ‘Call the workers and pay them their wages, beginning from the last, even to the first.’	8 Коли ж настав вечір, власник виноградника наказав своєму управителеві: Поклич но робітників та роздай їм заплату, почавши від останніх аж: до перших.
9 And so, when those who had arrived about the eleventh hour came forward, each received a single denarius.	9 Ті, що прийшли близько одинадцятої години, взяли по динарію.
10 Then when the first ones also came forward, they considered that they would receive more. But they, too, received one denarius.	10 Коли приступили перші, думали, що більше дістануть. І вони взяли по динарію.
11 And upon receiving it, they murmured against the father of the family,	11 А взявши, стали ремствувати на господаря,
12 saying, ‘These last have worked for one hour, and you have made them equal to us, who worked bearing the weight and heat of the day.’	12 Той, відповідаючи одному з них, сказав: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія погодився зо мною?
13 But responding to one of them, he said: ‘Friend, I caused you no injury. Did you not agree with me to one denarius?
14 Take what is yours and go. But it is my will to give to this last, just as to you.	14 Бери своє та йди! Хочу бо й цьому останньому дати, що й тобі.
15 And is it not lawful for me to do what I will? Or is your eye wicked because I am good?’	15 Хіба не дозволено мені робити зо своїм, що захочу? Чи око ж твоє лукаве з того, що я добрий?!
16 So then, the last shall be first, and the first shall be last. For many are called, but few are chosen.”	16 Так то останні будуть перші, а перші — останні!»
17 And Jesus, ascending to Jerusalem, took the twelve disciples aside in private and said to them:	17 Коли Ісус вирушав у Єрусалим, узяв осібно дванадцятьох і дорогою сказав їм:
18 “Behold, we are ascending to Jerusalem, and the Son of man shall be handed over to the leaders of the priests and to the scribes. And they shall condemn him to death.	18 «Отож ми вирушаємо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде відданий первосвященикам і книжникам, і засудять його на смерть.
19 And they shall hand him over to the Gentiles to be mocked and scourged and crucified. And on the third day, he shall rise again.”	19 І віддадуть його поганам, щоб ті глумилися, катували та розіп’яли його; а третього дня воскресне.»
20 Then the mother of the sons of Zebedee approached him, with her sons, adoring him, and petitioning something from him.	20 Тоді підійшла до нього мати Заведеєвих синів зо своїми синами і вклонилась, щоб його про щось попросити.
21 And he said to her, “What do you want?” She said to him, “Declare that these, my two sons, may sit, one at your right hand, and the other at your left, in your kingdom.”	21 Той же сказав їй: «Чого бажаєш?» Відповіла йому: «Скажи, щоб оці два сини мої сіли в твоєму Царстві — один праворуч, другий ліворуч тебе.»
22 But Jesus, responding, said: “You do not know what you are asking. Are you able to drink from the chalice, from which I will drink?” They said to him, “We are able.”	22 У відповідь Ісус мовив: «Не знаєте, про що просите. Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні.»
23 He said to them: “From my chalice, indeed, you shall drink. But to sit at my right or my left is not mine to give to you, but it is for those for whom it has been prepared by my Father.”	23 Промовив до них: «Чашу мою питимете, але сісти праворуч мене чи ліворуч, — не моє це давати, лише — кому мій Отець приготував.»
24 And the ten, upon hearing this, became indignant with the two brothers.	24 Почувши це, десятеро почали нарікати на двох братів.
25 But Jesus called them to himself and said: “You know that the first ones among the Gentiles are their rulers, and that those who are greater exercise power among them.	25 Ісус же, закликавши їх, сказав: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі гнітять їх.
26 It shall not be this way among you. But whoever will want to be greater among you, let him be your minister.	26 Не так має бути між вами. Але як хтось хотів би у вас бути великий, нехай буде вам слуга.
27 And whoever will want to be first among you, he shall be your servant,	27 І хто б хотів у вас бути перший, нехай стане вам за раба.
28 even as the Son of man has not come to be served, but to serve, and to give his life as a redemption for many.”	28 Так само Син Чоловічий прийшов не для того, щоб йому служили, але — послужити й дати життя своє на викуп за багатьох.»
29 And as they were departing from Jericho, a great crowd followed him.	29 Коли вони виходили з Єрихону, йшло за ним багато народу.
30 And behold, two blind men, sitting by the way, heard that Jesus was passing by; and they cried out, saying, “Lord, Son of David, take pity on us.”	30 Отож два сліпці сиділи собі край дороги, а коли почули, що Ісус переходить мимо, закричали, кажучи: «Господи, Сину Давида, змилуйся над нами!»
31 But the crowd rebuked them to be quiet. But they cried out all the more, saying, “Lord, Son of David, take pity on us.”	31 Люди ж картали їх, щоб замовкли. А ті ще більше голосили: «Змилуйся над нами, Господи, Сину Давида!»
32 And Jesus stood still, and he called them and said, “What do you want, that I might do for you?”	32 Ісус же зупинився, закликав їх і мовив: «Що бажаєте, щоб учинив я вам?»
33 They said to him, “Lord, that our eyes be opened.”	33 Вони кажуть йому: «Господи, щоб очі нам відкрилися.»
34 Then Jesus, taking pity on them, touched their eyes. And immediately they saw, and they followed him.	34 Змилувався Ісус, доторкнувсь їхніх очей, і негайно же прозріли й пішли слідом за ним.