ΣΟΦΟΝΙΑΣ - Sofonia - Zephaniah 2

LXX	Біблія
1 συναχθητε και συνδεθητε το εθνος το απαιδευτον	1 Збирайтеся докупи, збирайтесь, народе безсоромний,
2 προ του γενεσθαι υμας ως ανθος παραπορευομενον προ του επελθειν εφ' υμας οργην κυριου προ του επελθειν εφ' υμας ημεραν θυμου κυριου	2 докіль ще рішення не привело того дня, коли всі зникнуть, мов полова; докіль на вас не зійшов палкий гнів Господній, докіль на вас не прийшов день Господнього гніву.
3 ζητησατε τον κυριον παντες ταπεινοι γης κριμα εργαζεσθε και δικαιοσυνην ζητησατε και αποκρινεσθε αυτα οπως σκεπασθητε εν ημερα οργης κυριου	3 Шукайте Господа, ви всі, смиренні краю, що його веління виконували; шукайте справедливости, смиренности шукайте: може, знайдете захист у день Господнього гніву.
4 διοτι γαζα διηρπασμενη εσται και ασκαλων εσται εις αφανισμον και αζωτος μεσημβριας εκριφησεται και ακκαρων εκριζωθησεται	4 Бо Газа збезлюдніє, Аскалон опустіє, опівдні з Ашдоду всіх повиганяють, а Екрон викорінений буде.
5 ουαι οι κατοικουντες το σχοινισμα της θαλασσης παροικοι κρητων λογος κυριου εφ' υμας χανααν γη αλλοφυλων και απολω υμας εκ κατοικιας	5 Ой, горе мешканцям помор’я, народові-керетіям! Слово Господнє проти вас, о Ханаане, краю філістимлянський! Я тебе знищу так, що не буде мешканців.
6 και εσται κρητη νομη ποιμνιων και μανδρα προβατων	6 Помор’я стане пасовиськом, для пастухів луками, кошарою для овець.
7 και εσται το σχοινισμα της θαλασσης τοις καταλοιποις οικου ιουδα επ' αυτους νεμησονται εν τοις οικοις ασκαλωνος δειλης καταλυσουσιν απο προσωπου υιων ιουδα οτι επεσκεπται αυτους κυριος ο θεος αυτων και απεστρεψε την αιχμαλωσιαν αυτων	7 Воно дістанеться останкам дому Юди, і вони там пастимуть. Увечорі відпочиватимуть у будинках аскалонських, бо Господь, Бог їхній, до них навідається, і поверне їх з неволі.
8 ηκουσα ονειδισμους μωαβ και κονδυλισμους υιων αμμων εν οις ωνειδιζον τον λαον μου και εμεγαλυνοντο επι τα ορια μου	8 Я чув наругу Моава та образи синів Аммона, коли вони знущалися над моїм народом і величалися своїм краєм.
9 δια τουτο ζω εγω λεγει κυριος των δυναμεων ο θεος ισραηλ διοτι μωαβ ως σοδομα εσται και οι υιοι αμμων ως γομορρα και δαμασκος εκλελειμμενη ως θιμωνια αλωνος και ηφανισμενη εις τον αιωνα και οι καταλοιποι λαου μου διαρπωνται αυτους και οι καταλοιποι εθνους μου κληρονομησουσιν αυτους	9 Тому так певно, як живу я, — слово Господа сил, Бога Ізраїля, — Моав напевне, як Содом, буде, сини ж Аммона, як Гомора: кропиви займищем, проваллям соли, пустинею навіки. Останок мого люду займе їх як здобич, решта мого народу їх забере у спадщину.
10 αυτη αυτοις αντι της υβρεως αυτων διοτι ωνειδισαν και εμεγαλυνθησαν επι τον κυριον τον παντοκρατορα	10 Це буде їм за їхню гординю, за те, що глузували й величались над народом Господа сил.
11 επιφανησεται κυριος επ' αυτους και εξολεθρευσει παντας τους θεους των εθνων της γης και προσκυνησουσιν αυτω εκαστος εκ του τοπου αυτου πασαι αι νησοι των εθνων	11 Страшним Господь їм стане, бо вигубить усіх богів землі, й тоді всі острови народів поклоняться йому, кожен із свого місця.
12 και υμεις αιθιοπες τραυματιαι ρομφαιας μου εστε	12 І ви, етіопи, теж поляжете від меча мого.
13 και εκτενει την χειρα αυτου επι βορραν και απολει τον ασσυριον και θησει την νινευη εις αφανισμον ανυδρον ως ερημον	13 Він і на північ простягне свою руку і знищить Асирію. Він з Ніневії зробить руїну, суху, немов пустиня.
14 και νεμησονται εν μεσω αυτης ποιμνια και παντα τα θηρια της γης και χαμαιλεοντες και εχινοι εν τοις φατνωμασιν αυτης κοιτασθησονται και θηρια φωνησει εν τοις διορυγμασιν αυτης κορακες εν τοις πυλωσιν αυτης διοτι κεδρος το αναστημα αυτης	14 І всі звірі різноманітні стадами спочиватимуть посеред неї. І пелікан і чапля ночуватимуть на різьбових її окрасах, і сови співатимуть у вікнах, і опустіння буде на одвірках, бо окладини кедрові зникнуть.
15 αυτη η πολις η φαυλιστρια η κατοικουσα επ' ελπιδι η λεγουσα εν καρδια αυτης εγω ειμι και ουκ εστιν μετ' εμε ετι πως εγενηθη εις αφανισμον νομη θηριων πας ο διαπορευομενος δι' αυτης συριει και κινησει τας χειρας αυτου	15 Оце — воно те місто, те веселе, що сиділо собі безпечно й що мовляло у своїм серці: «Я! Немає більш нікого побіч мене!» І як же воно стало руїною, леговищем для звірів? Хто лиш проходитиме попри нього, — засвище й махне рукою.