ΨΑΛΜΟΙ - Salmi - Psalms 94

LXX	Біблія
1 αινος ωδης τω δαυιδ δευτε αγαλλιασωμεθα τω κυριω αλαλαξωμεν τω θεω τω σωτηρι ημων	1 О Боже, відплати, Господи; о Боже, відплати, явися в сяйві!
2 προφθασωμεν το προσωπον αυτου εν εξομολογησει και εν ψαλμοις αλαλαξωμεν αυτω	2 Встань, судде землі, відплати гордим по заслузі!
3 οτι θεος μεγας κυριος και βασιλευς μεγας επι παντας τους θεους	3 Доки безбожні, Господи, доки безбожні будуть торжествувати?
4 οτι εν τη χειρι αυτου τα περατα της γης και τα υψη των ορεων αυτου εισιν	4 Доки будуть базікати, нахабно теревенити і вихвалятись усі, що творять беззаконня?
5 οτι αυτου εστιν η θαλασσα και αυτος εποιησεν αυτην και την ξηραν αι χειρες αυτου επλασαν	5 Топчуть, о Господи, народ твій, гноблять твою спадщину.
6 δευτε προσκυνησωμεν και προσπεσωμεν αυτω και κλαυσωμεν εναντιον κυριου του ποιησαντος ημας	6 Удовицю й захожого вбивають, та й сиріт зводять зо світу.
7 οτι αυτος εστιν ο θεος ημων και ημεις λαος νομης αυτου και προβατα χειρος αυτου σημερον εαν της φωνης αυτου ακουσητε	7 І кажуть: «Господь не бачить, Бог Якова не примічає».
8 μη σκληρυνητε τας καρδιας υμων ως εν τω παραπικρασμω κατα την ημεραν του πειρασμου εν τη ερημω	8 Збагніть, дурні в народі! Безглузді, коли вам розум проясниться?
9 ου επειρασαν οι πατερες υμων εδοκιμασαν και ειδοσαν τα εργα μου	9 Чи ж той, хто насадив вухо, не чує? Хто око створив, — не бачить?
10 τεσσαρακοντα ετη προσωχθισα τη γενεα εκεινη και ειπα αει πλανωνται τη καρδια και αυτοι ουκ εγνωσαν τας οδους μου	10 Той, що повчає народи, не буде карати? Він, що навчає розумну людину?
11 ως ωμοσα εν τη οργη μου ει εισελευσονται εις την καταπαυσιν μου	11 Господь знає думки людини, що вони марні.
	12 Щасливий чоловік, Господи, що його перестерігаєш і у твоїм законі навчаєш,
	13 щоб дати йому спокій за лихої години, поки викопується грішникові яма.
	14 Господь свого народу не відкине і спадщини своєї не полишить.
	15 Бо право повернеться до правди, і всі щирі серцем стоятимуть за нею.
	16 Хто встане за мене проти злісних, заступиться за мене проти злочинців?
	17 Якби Господь та не прийшов мені на допомогу, ще трохи, і моя душа жила б у мовчанні.
	18 Коли я кажу: «Хитається нога моя», — ласка твоя, о Господи, підтримує мене.
	19 Коли сила турбот у моїм серці, — твої втіхи розвеселяють мою душу.
	20 Чи ж може бути в тебе спілка з престолом погибелі, що коїть зло під виглядом закону?
	21 Вони збираються проти душі праведника, засуджують кров неповинну.
	22 Але Господь — мій захист, мій Бог — скеля прибіжища мого.
	23 Він наведе на них їхню безбожність, в їх власній злобі їх погубить, — погубить їх Господь, Бог наш.