Lettera agli Efesini - מכתב לאפסים 14

MODERN HEBREW BIBLE	Біблія
1 ויהי בבאו בשבת אל בית אחד מראשי הפרושים לאכל לחם והמה ארבים לו	1 Одного разу увійшов Ісус у суботу в дім якогось визначного фарисея спожити страву, і вони за ним назирали.
2 והנה איש אחד לפניו אשר גופו צבה ממים	2 Аж ото перед ним якийсь чоловік, хворий на водянку.
3 ויען ישוע ויאמר אל בעלי התורה ואל הפרושים לאמר המתר לרפא בשבת אם לא ויחרישו	3 Звертаючись до вчителів закону й фарисеїв, Ісус спитав «Чи вільно зціляти в суботу, чи ні»
4 ויאחז בו וירפאהו וישלחהו	4 Вони мовчали. Тоді він, діткнувшись його, оздоровив і відпустив.
5 ויען ויאמר אליהם מי מכם אשר חמרו או שורו יפול אל הבאר ולא ימהר להעלותו ביום השבת	5 До них же промовив «Хто з вас, коли в нього син чи віл упаде в колодязь, не витягне його негайно в день суботній»
6 ולא יכלו להשיב על זאת דבר	6 І вони не могли нічого йому на це відповісти.
7 וישא משלו אל הקרואים בראותו איך בחרו להם להסב בראש ויאמר אליהם	7 Потім, зауваживши, як вони вибирали собі перші місця, Ісус сказав до запрошених притчу
8 כי יקרא אתך איש אל החתנה אל תסב בראש פן יקרא שמה איש נכבד ממך	8 «Як хтось покличе тебе на весілля, не сідай на першім місці, щоб, бува, не знайшовся хтось, запрошений ним, поважніший від тебе,
9 ובא הקרא אותך ואותו ואמר אליך פנה מקום לזה ואז תקום בכלמה לקחת את המקום האחרון	9 і той, хто тебе і його закликав, не підійшов і не сказав до тебе Поступися цьому місцем! І тоді довелось би тобі з соромом посісти останнє місце.
10 אבל כי תקרא לך והסב במקום האחרון למען יבא הקרא אתך ואמר אליך אהובי עלה למעלה מזה והיה לך כבוד לפני המסבים עמך
11 כי כל המרומם את עצמו ישפל והמשפיל את עצמו ירומם
12 וגם אל האיש אשר קרא אותו אמר כי תעשה סעודת צהרים או סעודת ערב אל תקרא לאהביך ולאחיך ולקרוביך ולשכניך העשירים פן יקראו לך גם המה והיה לך לשלום	12 Він сказав також тому, що його покликав «Коли справляєш обід або вечерю, не клич твоїх друзів, ні твоїх братів, ані твоїх родичів, ані сусідів багатих, щоб часом і вони також тебе не запросили й не було тобі відплати;
13 אבל כי תעשה משתה קרא לעניים ולנשברים ולפסחים ולעורים	13 але як справляєш бенкет, заклич убогих, калік, кривих, сліпих.
14 ואשריך באשר אין להם לשלם לך כי ישלם לך בתחית הצדיקים	14 І ти будеш щасливий, тому що вони не мають, чим тобі відплатити, — тобі бо віддасться в день воскресіння праведних.»
15 וישמע זאת אחד מן המסבים ויאמר אליו אשרי האכל לחם במלכות האלהים	15 Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього «Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.»
16 והוא אמר אליו איש אחד עשה סעודה גדולה ויקרא לרבים	16 А Ісус озвавсь до нього «Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох.
17 וישלח את עבדו לעת הסעודה לאמר אל הקרואים באו כי כבר מוכן הכל	17 Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним Ідіть, усе готове.
18 ויחלו כלם פה אחד להתנצל ויאמר אליו הראשון שדה קניתי ועלי לצאת לראתו אבקש ממך נקני	18 Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе.
19 ואחר אמר חמשת צמדי בקר קניתי ואני הלך לבחן אותם אבקש ממך נקני	19 Другий сказав П’ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.
20 ואחר אמר אשה לקחתי ובעבור זאת לא אוכל לבוא	20 А інший мовив Я одружився і тому не можу прийти.
21 ויבא העבד ויגד את הדברים האלה לאדניו ויקצף בעל הבית ויאמר לעבדו מהר צא אל רחבות העיר ואל הוצותיה והבא הנה את העניים ואת הנשברים ואת העורים ואת הפסחים	21 Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих.
22 ויאמר העבד אדני כאשר צוית כן נעשה ויש עוד מקום	22 Пане, — озвавсь слуга, — сталось, як ти велів, і місця є ще.
23 ויאמר האדון אל העבד צא אל הדרכים ואל הגדרות ופצר בהם לבוא למען ימלא ביתי	23 Сказав пан до слуги Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився.
24 כי אני אמר לכם אין אחד מן האנשים הקרואים ההם אשר יטעם סעודתי	24 Кажу бо вам Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.»
25 והמון עם רב הלכים אתו ויפן ויאמר אליהם	25 Якже ішла з ним народу превелика сила, він обернувсь і до них мовив
26 איש כי יבוא אלי ולא ישנא את אביו ואת אמו ואת אשתו ואת בניו ואת אחיו ואת אחיתיו ואף גם את נפשו לא יוכל להיות תלמידי	26 «Коли хтось приходить до мене й не зненавидить свого батька й матір, жінку, дітей, братів, сестер, та ще й своє життя, той не може бути моїм учнем.
27 ואשר לא ישא את צלבו ובא אחרי לא יוכל להיות תלמידי	27 Хто не несе хреста свого, і не йде слідом за мною — не може бути моїм учнем.
28 כי מי מכם החפץ לבנות מגדל הלא ישב בראשונה ויחשב את ההוצאות אם השג תשיג ידו להשלימו	28 Хто бо з вас, коли захоче збудувати башту, не сяде перше й не порахує видатків, чи має чим закінчити,
29 פן ישים את היסוד ולא יוכל לכלותו והיה כל הראים יקומו להלעיג לו לאמר	29 щоб часом, як поставить підвалину та не спроможеться скінчити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,
30 כי זה האיש החל לבנות ולא יכל לכלות	30 мовляв, цей чоловік узявся будувати, та не міг закінчити!
31 אז מי הוא המלך הקם להתגרות מלחמה במלך אחר ולא ישב בראשונה ויתיעץ אם יוכל בעשרת אלפים לערך לקראת הבא עליו בעשרים אלף	31 Або який цар, ідучи війною проти іншого (царя), не сяде перш та не роздумає, чи може з десятьма тисячами стати проти того, хто йде з двадцятьма тисячами на нього
32 ואם לא ושלח אליו מלאכים בעודנו רחוק לבקש שלום	32 Коли ж не може, то, як той ще далеко, шле посольство й просить миру.
33 ככה כל איש מכם אשר לא נפטר מכל רכושו לא יוכל להיות תלמידי	33 Так і кожний з вас, хто не зречеться всього, що має, не може бути моїм учнем.
34 טוב המלח ואם המלח היה תפל במה יתקן	34 Сіль — добра річ, але коли сіль звітріє, чим її приправити
35 לא יצלח גם לאדמה גם לדמן החוצה ישליכהו מי אשר אזנים לו לשמע ישמע	35 Ні в землю, ні на гній вона більш не придатна її геть викидають. Хто має вуха слухати, нехай слухає!»