| 1 εξομολογησομαι σοι κυριε βασιλευ και αινεσω σε θεον τον σωτηρα μου εξομολογουμαι τω ονοματι σου | 1 Славословитиму тебе, Господи, Царю, і восхвалю тебе, Боже, мій Спасителю; славу воздам імені твоєму! |
| 2 οτι σκεπαστης και βοηθος εγενου μοι και ελυτρωσω το σωμα μου εξ απωλειας και εκ παγιδος διαβολης γλωσσης απο χειλεων εργαζομενων ψευδος και εναντι των παρεστηκοτων εγενου βοηθος και ελυτρωσω με | 2 Бо ти був для мене покровитель і помічник, і тіло моє врятував єси від згуби, від сітей язика, що його мають обмовці, від уст отих, що брехню кують, — тож проти тих, які мене оточили, помічником моїм був ти і мене єси визволив, — |
| 3 κατα το πληθος ελεους και ονοματος σου εκ βρυγμων ετοιμον εις βρωμα εκ χειρος ζητουντων την ψυχην μου εκ πλειονων θλιψεων ων εσχον | 3 милосердям твоїм великим та іменням твоїм: від укусу готових мене пожерти, від руки зазіхальників на моє життя, від тих великих злиднів, які мене обсіли, |
| 4 απο πνιγμου πυρας κυκλοθεν και εκ μεσου πυρος ου ουκ εξεκαυσα | 4 від вогню, що навколо, — вогню, не мною розпаленого, |
| 5 εκ βαθους κοιλιας αδου και απο γλωσσης ακαθαρτου και λογου ψευδους | 5 із самих глибин адових нутрощів, від нечестивого язика й неправдивого слова, |
| 6 βασιλει διαβολη γλωσσης αδικου ηγγισεν εως θανατου η ψυχη μου και η ζωη μου ην συνεγγυς αδου κατω | 6 від наклепу несправедливого язика перед царем! Душа моя наблизилась до самісінької смерти, й моє життя було вже долі, поблизу від аду; |
| 7 περιεσχον με παντοθεν και ουκ ην ο βοηθων ενεβλεπον εις αντιλημψιν ανθρωπων και ουκ ην | 7 звідусіль я був оточений — помічника не було, рятунку людського виглядав я — його не було. |
| 8 και εμνησθην του ελεους σου κυριε και της εργασιας σου της απ' αιωνος οτι εξαιρη τους υπομενοντας σε και σωζεις αυτους εκ χειρος εχθρων | 8 І згадав тоді я, Господи, про твоє милосердя і про діла твої, що від віків стаються, про визволення тих, які на тебе надіються, про те, як спасаєш їх ти від рук ворожих, — |
| 9 και ανυψωσα απο γης ικετειαν μου και υπερ θανατου ρυσεως εδεηθην | 9 і возніс я з землі прохання своє, і благав, щоб звільнитись, мені від смерти. |
| 10 επεκαλεσαμην κυριον πατερα κυριου μου μη με εγκαταλιπειν εν ημεραις θλιψεως εν καιρω υπερηφανιων αβοηθησιας αινεσω το ονομα σου ενδελεχως και υμνησω εν εξομολογησει | 10 До Господа візвав я — до батька мого, Господа, щоб він мене не покинув за днів тієї скрути, за часів, де діють горді й де немає допомоги. Повсякчасно буду твоє ім’я хвалити, і славословитиму його піснями. |
| 11 και εισηκουσθη η δεησις μου εσωσας γαρ με εξ απωλειας και εξειλου με εκ καιρου πονηρου | 11 І мольбу мою вислухано: ти спас мене від згуби і врятував від лихої години. |
| 12 δια τουτο εξομολογησομαι σοι και αινεσω σε και ευλογησω τω ονοματι κυριου | 12 Тому славословитиму тебе й хвалитиму, — і благословитиму ім’я Господнє. |
| 13 ετι ων νεωτερος πριν η πλανηθηναι με εζητησα σοφιαν προφανως εν προσευχη μου | 13 Ще юнаком, заки в мандри я пустився, шукав я щиро мудрости у своїй молитві. |
| 14 εναντι ναου ηξιουν περι αυτης και εως εσχατων εκζητησω αυτην | 14 Перед святинею благав про неї — і до кінця її буду шукати. |
| 15 εξ ανθους ως περκαζουσης σταφυλης ευφρανθη η καρδια μου εν αυτη επεβη ο πους μου εν ευθυτητι εκ νεοτητος μου ιχνευον αυτην | 15 У розквіті своїм, мов достигаюче гроно, серце моє втішалося з неї, нога моя ступала дорогою прямою, і змалку вже слідом за нею ходив я. |
| 16 εκλινα ολιγον το ους μου και εδεξαμην και πολλην ευρον εμαυτω παιδειαν | 16 Лиш вухом нахиливсь я — і вже її одержав, і знайшов собі освіту велику. |
| 17 προκοπη εγενετο μοι εν αυτη τω διδοντι μοι σοφιαν δωσω δοξαν | 17 Їй завдяки поступив я багато, — тож прославлю того, що дав мені мудрість. |
| 18 διενοηθην γαρ του ποιησαι αυτην και εζηλωσα το αγαθον και ου μη αισχυνθω | 18 Рішив я ділом її вживати, шукав добра я ревно — і не осоромився! |
| 19 διαμεμαχισται η ψυχη μου εν αυτη και εν ποιησει νομου διηκριβασαμην τας χειρας μου εξεπετασα προς υψος και τα αγνοηματα αυτης επενθησα | 19 За неї змагалась моя душа, у виконанні закону був я старанний; руки свої простягав я угору, і над неуцтвом сльози проливав я. |
| 20 την ψυχην μου κατευθυνα εις αυτην και εν καθαρισμω ευρον αυτην καρδιαν εκτησαμην μετ' αυτης απ' αρχης δια τουτο ου μη εγκαταλειφθω | 20 Душу свою спрямував я до неї, і в чистоті знайшов я її: з нею придбав я знання від початку, — тим то й полишений я не буду. |
| 21 και η κοιλια μου εταραχθη του εκζητησαι αυτην δια τουτο εκτησαμην αγαθον κτημα | 21 Тремтів усім нутром я, шукаючи її, — тим і придбав я майно прекрасне. |
| 22 εδωκεν κυριος γλωσσαν μοι μισθον μου και εν αυτη αινεσω αυτον | 22 Господь язик дав мені у нагороду, — тож ним і буду його я хвалити. |
| 23 εγγισατε προς με απαιδευτοι και αυλισθητε εν οικω παιδειας | 23 Підійдіть же ближче до мене, неуки, і знайдіть оселю в домі повчань! |
| 24 τι οτι υστερεισθαι λεγετε εν τουτοις και αι ψυχαι υμων διψωσι σφοδρα | 24 Чого твердите, що тих речей вам бракує, і ваші душі так сильно її прагнуть? |
| 25 ηνοιξα το στομα μου και ελαλησα κτησασθε εαυτοις ανευ αργυριου | 25 Відкрив я уста й заговорив про неї: без грошей її для себе набувайте! |
| 26 τον τραχηλον υμων υποθετε υπο ζυγον και επιδεξασθω η ψυχη υμων παιδειαν εγγυς εστιν ευρειν αυτην | 26 Шию вашу вкладіте в отеє ярмо: хай ваша душа прийме повчання, бо шукати її не треба далеко! |
| 27 ιδετε εν οφθαλμοις υμων οτι ολιγον εκοπιασα και ευρον εμαυτω πολλην αναπαυσιν | 27 Гляньте власним оком, як мало я трудився, — а таки знайшов для себе спокій превеликий. |
| 28 μετασχετε παιδειας εν πολλω αριθμω αργυριου και πολυν χρυσον κτησασθε εν αυτη | 28 Набувайте освіту й великим коштом: в ній собі придбаєте золота чимало. |
| 29 ευφρανθειη η ψυχη υμων εν τω ελεει αυτου και μη αισχυνθειητε εν αινεσει αυτου | 29 Хай душа ваша радіє милосердям Господнім. — і ніяк не стидайтесь хвалити його! |
| 30 εργαζεσθε το εργον υμων προ καιρου και δωσει τον μισθον υμων εν καιρω αυτου . | 30 Ваше діло чиніте заздалегідь, — а він своєчасно дасть вам нагороду. |
