Prima lettera ai Corinzi 13

DIODATI	Біблія
1 QUAND’anche io parlassi tutti i linguaggi degli uomini e degli angeli se non ho carità, divengo un rame risonante, ed un tintinnante cembalo.	1 Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любови, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний.
2 E quantunque io avessi profezia, e intendessi tutti i misteri, e tutta la scienza; e benchè io avessi tutta la fede, talchè io trasportassi i monti, se non ho carità, non son nulla.	2 кби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любови, я був би — ніщо.
3 E quand’anche io spendessi in nudrire i poveri tutte le mie facoltà, e dessi il mio corpo ad essere arso; se non ho carità, quello niente mi giova	3 І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любови, то я не мав би жадної користи.
4 La carità è lenta all’ira, è benigna; la carità non invidia, non procede perversamente, non si gonfia.	4 Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається,
5 Non opera disonestamente, non cerca le cose sue proprie, non s’inasprisce, non divisa il male.	5 не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла;
6 Non si rallegra dell’ingiustizia, ma congioisce della verità.	6 не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою;
7 Scusa ogni cosa, crede ogni cosa, spera ogni cosa, sopporta ogni cosa	7 все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
8 La carità non iscade giammai; ma le profezie saranno annullate, e le lingue cesseranno, e la scienza sarà annullata.	8 Любов ніколи не переминає. Пророцтва зникнуть, мови замовкнуть, знання зникне.
9 Poichè noi conosciamo in parte, ed in parte profetizziamo.	9 Бо знаємо частинно й частинно пророкуємо.
10 Ma, quando la perfezione sarà venuta, allora quello che è solo in parte sarà annullato.	10 Коли настане досконале, недосконале зникне.
11 Quando io era fanciullo, io parlava come fanciullo, io avea senno da fanciullo, io ragionava come fanciullo; ma, quando son divenuto uomo, io ho dismesse le cose da fanciullo, come non essendo più d’alcuno uso.	11 Коли я був дитиною, говорив як дитина, думав як дитина, міркував як дитина. Коли ж я став мужем, покинув те, що дитяче.
12 Perciocchè noi veggiamo ora per ispecchio, in enimma; ma allora vedremo a faccia a faccia; ora conosco in parte, ma allora conoscerò come ancora sono stato conosciuto.	12 Тепер ми бачимо, як у дзеркалі, неясно; тоді ж — обличчям в обличчя. Тепер я спізнаю недосконало, а тоді спізнаю так, як і я спізнаний.
13 Or queste tre cose durano al presente; fede, speranza, e carità; ma la maggiore di esse è la carità	13 Тепер же зостаються: віра, надія, любов — цих троє; але найбільша з них — любов.