Йова 7

Біблія	SMITH VAN DYKE
1 «Чи ж то життя людини на землі не служба? | Чи ж не як дні поденника, дні його?	1 أليس جهاد للانسان على الارض وكايام الاجير ايامه.
2 Неначе раб, що прагне холодку, | немов поденник, що жде заплати,	2 كما يتشوّق العبد الى الظل وكما يترجّى الاجير اجرته
3 так місяці омани випали мені на долю, | і припали мені ночі болю.	3 هكذا تعين لي اشهر سوء وليالي شقاء قسمت لي.
4 Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане? | Коли встаю: Коли вже вечір? | І насичуюсь турботами до смерку.	4 اذا اضطجعت اقول متى اقوم. الليل يطول واشبع قلقا حتى الصبح.
5 Тіло моє вкрилось червою і струпом, | шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.	5 لبس لحمي الدود مع مدر التراب. جلدي كرش وساخ.
6 Дні мої линуть швидше, ніж човник, | і безнадійно пропадають.	6 ايامي اسرع من الوشيعة وتنتهي بغير رجاء
7 Згадай же, що життя моє — лиш подув. | Очі мої вже не зазнають більше щастя.	7 اذكر ان حياتي انما هي ريح وعيني لا تعود ترى خيرا.
8 Око, що бачило мене, вже більше не побачить, | очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.	8 لا تراني عين ناظري. عيناك عليّ ولست انا.
9 Розвіюється хмара і минає, | отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.	9 السحاب يضمحل ويزول. هكذا الذي ينزل الى الهاوية لا يصعد.
10 Не повернеться вже більше до себе в хату, | і місце, де він був, його вже не впізнає.	10 لا يرجع بعد الى بيته ولا يعرفه مكانه بعد.
11 Тим то не буду стримувати уст моїх | і говоритиму в печалі мого духу, | я скаржитимусь у горі душі моєї.	11 انا ايضا لا امنع فمي. اتكلم بضيق روحي. اشكو بمرارة نفسي.
12 Чи ж то я море чи морська потвора, | що ти проти мене ставиш сторожу?	12 أبحر انا ام تنين حتى جعلت عليّ حارسا.
13 Коли гадаю: втішить мене моя постіль, | ложе моє допоможе перенести мою скаргу,	13 ان قلت فراشي يعزيني مضجعي ينزع كربتي
14 тоді жахаєш мене снами, | і примарами мене лякаєш.	14 تريعني بالاحلام وترهبني برؤى
15 І я волів би задушитись, | смерть мені ліпша від страждання.	15 فاختارت نفسي الخنق الموت على عظامي هذه.
16 Я сохну, я не буду жити завжди! | Облиш мене, бо дні мої — лише подув!	16 قد ذبت. لا الى الابد احيا. كف عني لان ايامي نفخة.
17 І що той чоловік, щоб його цінувати, | звертати на нього твою увагу,	17 ما هو الانسان حتى تعتبره وحتى تضع عليه قلبك
18 навідуватись до нього щоранку, | і випробовувати його щохвилі?	18 وتتعهّده كل صباح وكل لحظة تمتحنه.
19 Коли ти перестанеш за мною назирати, | даси мені спокійно слину проковтнути?	19 حتى متى لا تلتفت عني ولا ترخيني ريثما ابلع ريقي.
20 Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв, | тобі, що наглядаєш за людиною? | Чому ж мене ціллю собі поставив, | так що зробивсь я тягарем для себе?	20 أأخطأت. ماذا افعل لك يا رقيب الناس. لماذا جعلتني عاثورا لنفسك حتى اكون على نفسي حملا.
21 Чому гріха мені не відпускаєш? | Чому мені переступу не даруєш? | Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»	21 ولماذا لا تغفر ذنبي ولا تزيل اثمي لاني الآن اضطجع في التراب. تطلبني فلا اكون