SCRUTATIO

Montag, 13 Oktober 2025 - Beata Alessandrina Maria da Costa ( Letture di oggi)

Йова 24


font

1«Чому Всемогутній не затаїв часи, | а ті, що його знають, днів його не бачать?2Безбожники пересувають межі, | отару й чабана займають.3Відводять осла в сиротини, | беруть у заклад вола вдовиці.4Убогі поступаються з дороги, | усі пригноблені в краю мусять від них ховатись.5Мов дикі осли в пустині, | вони виходять на роботу, | шукаючи запопадливо їжі, а ввечорі — немає дітям хліба.6Жнуть на чужому полі, | виноград грішника збирають.7Голі вони ночують, без одежі, | не мають чим накритись, коли холодно.8В горах на дощі мокнуть, | за браком сховку туляться до скелі!9Сиріт від грудей відривають, | беруть у заклад дитину в бідних.10Голі блукають, без одежі, | і голодні зносять снопи.11Вичавлюють між мурами олію, | спраглі, топчуть виноград у точилі.12З міста чути людей стогін, | душа смертельно поранених кличе на допомогу, | та Бог не чує їхньої молитви!13Є поміж ними й вороги світла, | які шляхів його не знають, | стежками його не простують.14Удосвіта стає убивник, | убиває бідного й сіромаху, | вночі бродить злодюга.15Око перелюбця пильнує, коли смеркне. | Він думає: Ніхто мене не бачить, | і кладе собі на вид запинало.16В пітьмі підкопують домівки, | а вдень замикаються, | не знають світла.17Тінь смерти то для всіх них ранок; | коли ж він зійде, жах їх огортає.18Вони від дня втікають; | маєтність їх на землі проклята, | в їх виноградниках не завертає виноградар.19Посуха й спека пожирає сніжну воду — | так грішника Шеол хапає.20Утроба, що його родила, його забуває, | черва собі солодко ним пасеться, | не згадується більше його ім’я; | так кривда, неначе деревина, ломиться.21Він чинив зло безплідній, що не родить; | він не чинив добра вдовиці!22Та той силою своєю хапає дужих, | встає, і він життя непевний.23Забезпечує його й дає опору, | та Господні очі за його путями стежать.24Вони ледь-ледь піднесуться, — і вже в’януть, | немов зірвана мальвія, | немов головки колосків зів’ялих.25А як воно не так, то хто мене спростує, | на ніщо оберне мою мову?»