Йова 7

Біблія	JERUSALEM
1 «Чи ж то життя людини на землі не служба? | Чи ж не як дні поденника, дні його?	1 N'est-ce pas un temps de service qu'accomplit l'homme sur terre, n'y mène-t-il pas la vie d'unmercenaire?
2 Неначе раб, що прагне холодку, | немов поденник, що жде заплати,	2 Tel l'esclave soupirant après l'ombre ou l'ouvrier tendu vers son salaire,
3 так місяці омани випали мені на долю, | і припали мені ночі болю.	3 j'ai en partage des mois de déception, à mon compte des nuits de souffrance.
4 Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане? | Коли встаю: Коли вже вечір? | І насичуюсь турботами до смерку.	4 Etendu sur ma couche, je me dis: "A quand le jour?" Sitôt levé: "Quand serai-je au soir?" Et des penséesfolles m'obsèdent jusqu'au crépuscule.
5 Тіло моє вкрилось червою і струпом, | шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.	5 Vermine et croûtes terreuses couvrent ma chair, ma peau gerce et suppure.
6 Дні мої линуть швидше, ніж човник, | і безнадійно пропадають.	6 Mes jours ont couru plus vite que la navette et disparu sans espoir.
7 Згадай же, що життя моє — лиш подув. | Очі мої вже не зазнають більше щастя.	7 Souviens-toi que ma vie n'est qu'un souffle, que mes yeux ne reverront plus le bonheur!
8 Око, що бачило мене, вже більше не побачить, | очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.	8 Désormais je serai invisible à tout regard, tes yeux seront sur moi et j'aurai disparu.
9 Розвіюється хмара і минає, | отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.	9 Comme la nuée se dissipe et passe, qui descend au shéol n'en remonte pas.
10 Не повернеться вже більше до себе в хату, | і місце, де він був, його вже не впізнає.	10 Il ne revient pas habiter sa maison et sa demeure ne le connaît plus.
11 Тим то не буду стримувати уст моїх | і говоритиму в печалі мого духу, | я скаржитимусь у горі душі моєї.	11 Et c'est pourquoi je ne puis me taire, je parlerai dans l'angoisse de mon esprit, je me plaindrai dansl'amertume de mon âme.
12 Чи ж то я море чи морська потвора, | що ти проти мене ставиш сторожу?	12 Suis-je la Mer, moi, ou le monstre marin, pour poster une garde contre moi?
13 Коли гадаю: втішить мене моя постіль, | ложе моє допоможе перенести мою скаргу,	13 Si je dis: "Mon lit me soulagera, ma couche atténuera ma plainte",
14 тоді жахаєш мене снами, | і примарами мене лякаєш.	14 alors tu m'effraies par des songes, tu m'épouvantes par des visions.
15 І я волів би задушитись, | смерть мені ліпша від страждання.	15 Ah! je voudrais être étranglé: la mort plutôt que mes douleurs.
16 Я сохну, я не буду жити завжди! | Облиш мене, бо дні мої — лише подув!	16 Je me consume, je ne vivrai pas toujours; aussi, laisse-moi, mes jours ne sont qu'un souffle!
17 І що той чоловік, щоб його цінувати, | звертати на нього твою увагу,	17 Qu'est-ce donc que l'homme pour en faire si grand cas, pour fixer sur lui ton attention,
18 навідуватись до нього щоранку, | і випробовувати його щохвилі?	18 pour l'inspecter chaque matin, pour le scruter à tout instant?
19 Коли ти перестанеш за мною назирати, | даси мені спокійно слину проковтнути?	19 Cesseras-tu enfin de me regarder, pour me laisser le temps d'avaler ma salive?
20 Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв, | тобі, що наглядаєш за людиною? | Чому ж мене ціллю собі поставив, | так що зробивсь я тягарем для себе?	20 Si j'ai péché, que t'ai-je fait, à toi, l'observateur attentif de l'homme? Pourquoi m'as-tu pris pour cible,pourquoi te suis-je à charge?
21 Чому гріха мені не відпускаєш? | Чому мені переступу не даруєш? | Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»	21 Ne peux-tu tolérer mon offense, passer sur ma faute? Car bientôt je serai couché dans la poussière, tume chercheras, et je ne serai plus.