Йоіл 1

¹ Слово Господнє, що було до Йоіла, сина Петуїла.

² Слухайте це, ви, старші, вважайте, всі мешканці краю! Чи бувало таке за ваших днів або за днів батьків ваших?

³ Перекажіть це дітям вашим, а діти ваші — своїм дітям, а їхні діти — дальшому родові.

⁴ Те, що лишила гусінь, сарана пожерла; а що лишила сарана, черва пожерла; що ж лишила черва, хробаки пожерли.

⁵ Прокиньтесь, п’яниці, і плачте! Голосіть, ви всі, винопивці, за вином солодким, бо його віднято від уст ваших.

⁶ Бо наступив народ на край мій, такий сильний, що його безліч! Зуби у нього — зуби левині, ікла у нього — як у левиці.

⁷ Спустошив він мій виноградник, мою смоківницю обломив; він облупив її геть і кинув, — лиш галузки її біліють.

⁸ Ридай, як дівчина, одягнена в вереття, по нареченому свого юнацтва.

⁹ Зникли з дому Господнього офіри й ливні жертви; тужать священики, служителі Господні.

¹⁰ Поля спустошені, земля сумує, бо витоптано збіжжя, муст висох, і свіжа олія знемагає.

¹¹ Сумуйте, хлібороби, виноградарі, ридайте по пшениці та по ячмені: пропали жнива в полі!

¹² І виноградна лоза висхла, смоківниця зів’яла; дерево гранатове та й пальма, і яблуня — всі дерева у полі повсихали. Ба й радість, соромом побита, зникла з-посеред синів людських.

¹³ Надягніте, о священики, вереття і плачте! Слуги жертовника, ридайте! Ідіть, ночуйте у вереттях, слуги Бога мого, бо в домі Бога вашого не стало ні офіри, ні дивних жертв.

¹⁴ Призначте піст, скличте святкові збори; зберіте старших, усіх мешканців краю у дім Господа, Бога вашого, і взивайте до Господа:

¹⁵ «О, що за день!» Бо близько день Господній; він, немов руїна, від Всемогутнього надійде.

¹⁶ Хіба не зникла пожива у нас перед очима, ба, з дому Бога нашого веселощі й радість?

¹⁷ Зерно зотліло під скибами своїми; засіки зруйновані, розвалені стодоли, бо зів’яло збіжжя.

¹⁸ Ой, як реве скотина! Стада волів, стривожені, блукають, бо не мають паші. Навіть отари з ніг валяться!

¹⁹ До тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер у степу пасовиська, спалило полум’я всі дерева у полі.

²⁰ Навіть звірі у полі тебе прагнуть, бо потоки вод повисихали, й вогонь пожер у степу пасовиська.