Job 7

EL LIBRO DEL PUEBLO DE DIOS	Біблія
1 ¿No es una servidumbre la vida del hombre sobre la tierra? ¿No son sus jornadas las de un asalariado?	1 «Чи ж то життя людини на землі не служба? | Чи ж не як дні поденника, дні його?
2 ¿Como un esclavo que suspira por la sombra, como un asalariado que espera su jornal,	2 Неначе раб, що прагне холодку, | немов поденник, що жде заплати,
3 así me han tocado en herencia meses vacíos, me han sido asignadas noches de dolor.	3 так місяці омани випали мені на долю, | і припали мені ночі болю.
4 Al acostarme, pienso: «¿Cuándo me levantaré?». Pero la noche se hace muy larga y soy presa de la inquietud hasta la aurora.	4 Коли лягаю, то кажу: Коли той день настане? | Коли встаю: Коли вже вечір? | І насичуюсь турботами до смерку.
5 Gusanos y costras polvorientas cubren mi carne, mi piel se agrieta y supura.	5 Тіло моє вкрилось червою і струпом, | шкіра моя потріскалась, узялася гноєм.
6 Mis días corrieron más veloces que una lanzadera: al terminarse el hilo, llegaron a su fin.	6 Дні мої линуть швидше, ніж човник, | і безнадійно пропадають.
7 Recuerda que mi vida es un soplo y que mis ojos no verán más la felicidad.	7 Згадай же, що життя моє — лиш подув. | Очі мої вже не зазнають більше щастя.
8 El ojo que ahora me mira, ya no me verá; me buscará tu mirada, pero ya no existiré.	8 Око, що бачило мене, вже більше не побачить, | очі твої шукатимуть мене, та мене більш не буде.
9 Una nube se disipa y desaparece: así el que baja al Abismo no sube más.	9 Розвіюється хмара і минає, | отак хто сходить до Шеолу, вже звідтіль не вийде.
10 No regresa otra vez a su casa ni el lugar donde estaba lo vuelve a ver.	10 Не повернеться вже більше до себе в хату, | і місце, де він був, його вже не впізнає.
11 Por eso, no voy a refrenar mi lengua: hablaré con toda la angustia de mi espíritu, me quejaré con amargura en el alma.	11 Тим то не буду стримувати уст моїх | і говоритиму в печалі мого духу, | я скаржитимусь у горі душі моєї.
12 ¿Acaso yo soy el Mar o el Dragón marino para que dispongas una guardia contra mí?	12 Чи ж то я море чи морська потвора, | що ти проти мене ставиш сторожу?
13 Cuando pienso: «Mi lecho me consolará, mi cama compartirá mis quejidos»,	13 Коли гадаю: втішить мене моя постіль, | ложе моє допоможе перенести мою скаргу,
14 entonces tú me horrorizas con sueños y me sobresaltas con visiones.	14 тоді жахаєш мене снами, | і примарами мене лякаєш.
15 ¡Más me valdría ser estrangulado, prefiero la muerte a estos huesos despreciables!	15 І я волів би задушитись, | смерть мені ліпша від страждання.
16 Yo no viviré eternamente: déjame solo, porque mis días son un soplo.	16 Я сохну, я не буду жити завжди! | Облиш мене, бо дні мої — лише подув!
17 ¿Qué es el hombre para que lo tengas tan en cuenta y fijes en él tu atención,	17 І що той чоловік, щоб його цінувати, | звертати на нього твою увагу,
18 visitándolo cada mañana y examinándolo a cada instante?	18 навідуватись до нього щоранку, | і випробовувати його щохвилі?
19 ¿Cuándo dejarás de mirarme? ¿No me darás tregua ni para tragar saliva?	19 Коли ти перестанеш за мною назирати, | даси мені спокійно слину проковтнути?
20 Si pequé, ¿qué daño te hice, a ti, guardián de los hombres? ¿Por qué me has tomado como blanco y me he convertido en una carga para ti?	20 Та коли я і згрішив, що тобі заподіяв, | тобі, що наглядаєш за людиною? | Чому ж мене ціллю собі поставив, | так що зробивсь я тягарем для себе?
21 ¿Por qué no perdonas mis ofensas y pasas por alto mis culpas? ¡Mira que muy pronto me acostaré en el polvo, me buscarás, y ya no existiré!	21 Чому гріха мені не відпускаєш? | Чому мені переступу не даруєш? | Бо ось я скоро ляжу в землю, шукатимеш мене, та більш мене не буде.»