Діяння Апостолів 11

¹ Апостоли і брати, які були в Юдеї, довідалися, що й погани прийняли слово Боже.

² А як Петро прийшов в Єрусалим, обрізані накинулись на нього:

³ «Чого, — мовляв, — увійшов єси до необрізаних і їв з ними?»

⁴ Отут Петро й почав їм викладати за порядком усю справу:

⁵ «Я, — каже, — був у місті Яффі й молився, і бачив у захваті видіння: якась річ спускалася, неначе скатерка велика, прив’язана за чотири кінці, — сходила з неба й наблизилась аж до мене.

⁶ Приглянувсь я пильно до неї і спостеріг та й побачив чотироногих землі, звірів і плазунів, і птиць небесних.

⁷ Почув я і голос, що говорив до мене: Встань, Петре, заколи і їж!

⁹ І вдруге голос мені відповів з неба: Що Бог очистив, ти не погань. —

¹⁰ Це сталося тричі і знову все було взяте на небо.

¹¹ І ось у ту саму мить три чоловіки, що були послані до мене з Кесарії, стали перед домом, де ми були.

¹² І Дух сказав мені йти з ними без усякого вагання. Пішли зо мною і цих шість братів, і ввійшли ми в дім до того чоловіка.

¹³ А він розповів нам, як бачив ангела в себе вдома, що з’явився йому, і мовив: Пошли в Яффу за Симоном, що зветься Петро.

¹⁴ Він тобі оповість слова, якими ти спасешся, ти й увесь дім твій. —

¹⁵ Ледве почав я говорити, як Дух Святий зійшов на них, як і на нас напочатку.

¹⁶ І я згадав слово Господнє, як він говорив: Йоан христив водою, ви ж будете охрищені Святим Духом.

¹⁷ Коли, отже, Бог дав такий самий дар їм, як і нам, що увірили в Господа Ісуса Христа, то хто я такий, щоб міг був стати Богові на перешкоді?»

¹⁸ Почувши це, замовкли і хвалили Бога, кажучи: «Отже й поганам дав Бог покаяння, щоб мали життя.»

¹⁹ Ті ж, що були розсипалися через гоніння з приводу Стефана, досягли аж до Фінікії, Кіпру та й Антіохії, нікому не проповідуючи слова, крім юдеїв.

²⁰ Були ж між ними деякі мужі з Кіпру та з Кирени, які прийшли в Антіохію та промовляли й до греків, благовіствуючи їм Господа Ісуса.

²¹ Рука Господня була з ними, і велике число було тих, що увірували й навернулись до Господа.

²² Чутка про це дійшла до вух Церкви, що в Єрусалимі, і вони вислали Варнаву в Антіохію.

²³ Коли він прийшов і побачив ласку Божу, зрадів і підбадьорив усіх триматися Господа рішучим серцем,

²⁴ бо він був чоловік добрий, повний Святого Духа та віри. І пристало багато людей до Господа.

²⁵ Тоді (Варнава) вирушив у Тарс розшукати Савла

²⁶ і, знайшовши, привів його в Антіохію. Вони збирались цілий рік у церкві й силу людей навчали. В Антіохії вперше учнів називано християнами.

²⁷ Прибули ж тими днями в Антіохію пророки з Єрусалиму.

²⁸ Один з них, Агав на ім’я, встав і прорік Духом, що на всім світі має бути велика голоднеча, яка й настала за Клавдія.

²⁹ Тож учні, кожний з них по спромозі, ухвалили послати братам, що жили в і Юдеї, допомогу;

³⁰ що й зробили, пославши її старшим через руки Варнави і Савла.