Діяння Апостолів 24

¹ Через п’ять днів прибув первосвященик Ананія з кількома старшими та захисником, якимсь Тертулом, й обвинувачували Павла перед правителем.

² Коли його покликали, Тертул почав його винуватити, кажучи: «Великий мир, що ми завдяки тобі зазнаємо, та поліпшення, зроблені передбачливістю твоєю для народу цього,

³ — ми їх у всьому наскрізь приймаємо, вельможний Феліксе, з усякою подякою.

⁴ Та щоб тобі занадто не надокучати, благаю тебе вислухати нас коротко у твоїй ласкавості.

⁵ Ми переконалися, що чоловік цей — зараза, що між усіма юдеями всього світу збиває колотнечі, і що він провідник секти назореїв.

⁶ Він навіть пробував і храм опоганити, та ми його схопили й хотіли судити за нашим законом,

⁷ але тисяцький Лісій надійшов і вирвав його силоміць з наших рук,

⁸ звелівши його винуватцям з’явитися у тебе. Від нього можеш сам, як схочеш, дізнатися про все, в чому ми його винуємо.»

⁹ Юдеї ж те ствердили, кажучи, що воно так справді є.

¹⁰ Як же намісник дав знак Павлові говорити, цей озвався: «Знаю що ти багато літ суддя над цим народом, тому й з довір’ям буду себе самого боронити.

¹¹ Можеш розвідатися, що нема більш, ніж дванадцять днів, як я прийшов у Єрусалим на прощу,

¹² і що мене не знайдено ні в храмі, ані у синагогах, ані в місті, щоб я сперечався з кимось чи робив заколот у народі.

¹³ Та й того, в чому вони перед тобою мене тепер винуватять, вони не можуть доказати.

¹⁴ Однак, я тобі признаюся в тому, що я, згідно з путтю, яку вони звуть сектою, служу Богові батьків наших і вірую усьому, що написано в законі та в пророків,

¹⁵ маючи на Бога надію, яку й вони самі теж мають, що буде воскресіння праведних і неправедних.

¹⁶ Тому і я сам стараюсь завжди мати чисту совість перед Богом і перед людьми.

¹⁷ Отож, по багатьох роках прибув я, щоб зробити милость моєму народові і принести офіри.

¹⁸ Тому вони мене і знайшли очищеного у храмі, без натовпу й без колотнечі.

¹⁹ Це були деякі юдеї з Азії, — їм то належало б з’явитися перед тобою й обвинуватити мене, коли щось мають проти мене.

²⁰ Або нехай оці принаймні скажуть, який злочин вони знайшли в мені, коли я стояв перед синедріоном,

²¹ — якщо не йдеться тут про те єдине слово, що я був крикнув, стоячи між ними: За воскресіння мертвих стою на суді сьогодні перед вами!»

²² Фелікс, дуже точно ознайомлений з тим, що стосувалося до путі цієї, відклав їм (справу), кажучи: «Як тільки прийде тисяцький Лісій, я розберу вашу справу.»

²³ І звелів сотникові стерегти Павла, але дати йому полегшу й не боронити нікому з його близьких, щоб йому служили.

²⁴ А через кілька днів прибув Фелікс із Друзіллою, своєю жінкою, що була юдейка, покликав Павла й слухав його про віру в Христа Ісуса.

²⁵ Коли ж Павло почав говорити про справедливість, про здержливість та про майбутній суд, Фелікс, злякавшись, мовив: «Тепер іди собі! Як буду мати час, тебе покличу.»

²⁶ Він, зрештою, ще сподівався, що від Павла дістане грошей, тому й частенько прикликав його до себе і розмовляв з ним.

²⁷ А як скінчилися два роки, Фелікс дістав на наступника Порція Феста. Бажаючи ж юдеям догодити, Фелікс лишив Павла у в’язниці.