Іван 10

Біблія	DOUAI-RHEIMS
1 «Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима в кошару овечу входить, а деінде влізає, — злодюга той, розбійник!	1 Amen, amen I say to you: He that entereth not by the door into the sheepfold, but climbeth up another way, the same is a thief and a robber.
2 Хто ж увіходить дверима, той вівцям — вівчар.	2 But he that entereth in by the door is the shepherd of the sheep.
3 Йому одвірний відчиняє, і вівці слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім’я, і виводить їх.	3 To him the porter openeth; and the sheep hear his voice: and he calleth his own sheep by name, and leadeth them out.
4 А коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо голос його знають.	4 And when he hath let out his own sheep, he goeth before them: and the sheep follow him, because they know his voice.
5 Не підуть за чужим вони — втечуть вони від нього, бо не знають голосу чужих.»	5 But a stranger they follow not, but fly from him, because they know not the voice of strangers.
6 Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали того, про що він казав їм.	6 This proverb Jesus spoke to them. But they understood not what he spoke to them.
7 Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно, істинно говорю вам: Я — двері для овець.	7 Jesus therefore said to them again: Amen, amen I say to you, I am the door of the sheep.
8 Усі, скільки їх передо мною прийшло, — злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх.	8 All others, as many as have come, are thieves and robbers: and the sheep heard them not.
9 Я — двері. Хто ввійде крізь мене — спасеться. Увійде він, вийде — і знайде пасовисько!	9 I am the door. By me, if any man enter in, he shall be saved: and he shall go in, and go out, and shall find pastures.
10 Не приходить злодій, хіба щоб красти, вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали.	10 The thief cometh not, but for to steal, and to kill, and to destroy. I am come that they may have life, and may have it more abundantly.
11 Я — добрий пастир. Добрий пастир життя своє за овець покладе.	11 I am the good shepherd. The good shepherd giveth his life for his sheep.
12 Наймит, що не є пастир, якому вівці не належать, — бачить вовка, що надходить, та й полишає вівці і біжить геть. А вовк хапає їх і розполохує.	12 But the hireling, and he that is not the shepherd, whose own the sheep are not, seeth the wolf coming, and leaveth the sheep, and flieth: and the wolf catcheth, and scattereth the sheep:
13 Бо він — наймит і не турбується вівцями.	13 And the hireling flieth, because he is a hireling: and he hath no care for the sheep.
14 Я ж — добрий пастир і знаю своїх, а мої мене знають.	14 I am the good shepherd; and I know mine, and mine know me.
15 Як Отець мій мене знає, і я знаю Отця, і життя своє кладу я за моїх овець.	15 As the Father knoweth me, and I know the Father: and I lay down my life for my sheep.
16 Ще й інші вівці я маю, що не з цієї кошари. Я і їх мушу привести, і вчують вони мій голос, — і буде одне стадо й один пастир!	16 And other sheep I have, that are not of this fold: them also I must bring, and they shall hear my voice, and there shall be one fold and one shepherd.
17 За те Отець мій мене й любить, бо я кладу моє життя, щоб знову його взяти.	17 Therefore doth the Father love me: because I lay down my life, that I may take it again.
18 Ніхто його в мене не забирає, бо я сам кладу його від себе. Владу бо маю його покласти і владу маю назад його забрати; від Отця мого прийняв я цю заповідь.»	18 No man taketh it away from me: but I lay it down of myself, and I have power to lay it down: and I have power to take it up again. This commandment have I received of my Father.
19 Тож знову точилися суперечки між юдеями з-за тих слів.	19 A dissension rose again among the Jews for these words.
20 Численні з них мовили: «Навіжений він і з глузду з’їхав. Навіщо його слухаєте?»	20 And many of them said: He hath a devil, and is mad: why hear you him?
21 Інші ж: «То не навіженого слова. Чи навіжений спроможен очі сліпим зрячими робити?»	21 Others said: These are not the words of one that hath a devil: Can a devil open the eyes of the blind?
22 Відбували тоді Обновлення в Єрусалимі. Зима була.	22 And it was the feast of the dedication at Jerusalem: and it was winter.
23 Ісус проходжувався у храмі Соломоновим присінком.	23 And Jesus walked in the temple, in Solomon's porch.
24 Обступили його юдеї і йому кажуть: «Докіль же нас отак триматимеш у ваганні? Коли Христос ти, то відверто скажи нам!»	24 The Jews therefore came round about him, and said to him: How long dost thou hold our souls in suspense? If thou be the Christ, tell us plainly.
25 Ісус же їм: «Казав я вам, та ви не віруєте. Дії, що чиню їх в ім’я Отця мого, — вони свідчать за мене.	25 Jesus answered them: I speak to you, and you believe not: the works that I do in the name of my Father, they give testimony of me.
26 Та ви не віруєте, бо не з моїх ви овець.	26 But you do not believe, because you are not of my sheep.
27 Вівці мої голосу мого слухаються і я їх знаю: вони за мною слідують,	27 My sheep hear my voice: and I know them, and they follow me.
28 Отець мій, який мені їх дав, більший від усіх, і ніхто не вирве їх з рук Отця мого!	28 And I give them life everlasting; and they shall not perish for ever, and no man shall pluck them out of my hand.
29 і даю я їм життя вічне, і не пропадуть вони повіки, і ніхто не вирве їх із рук моїх.	29 That which my Father hath given me, is greater than all: and no one can snatch them out of the hand of my Father.
30 Я і Отець — одно.»	30 I and the Father are one.
31 Юдеї знов ухопили за каміння, щоб каменувати його.	31 The Jews then took up stones to stone him.
32 Тоді мовив до них Ісус: «Багато добрих діл появив я вам від Отця мого. За котре з тих діл каменуєте ви мене?»	32 Jesus answered them: Many good works I have shewed you from my Father; for which of these works do you stone me?
33 А юдеї відповіли йому: «За добре діло ми тебе не каменуємо, але — за богохульство! За те, що, людиною бувши, Бога з себе робиш!»	33 The Jews answered him: For a good work we stone thee not, but for blasphemy; and because that thou, being a man, maketh thyself God.
34 Озвався до них Ісус: «Хіба не написано в законі вашім: Я сказав: ви — боги?	34 Jesus answered them: Is it not written in your law: I said you are gods?
35 Коли закон, отже, богами тих зве, до кого слово Боже було, — а Писання годі усунути! —	35 If he called them gods, to whom to word of God was spoken, and the scripture cannot be broken;
36 то до того, кого Отець освятив і у світ послав, говорите ви: Ти богохульство вирікаєш, — бо я сказав, що я — Син Божий?	36 Do you say of him whom the Father hath sanctified and sent into the world: Thou blasphemest, because I said, I am the Son of God?
37 Не вірте мені, якщо я не роблю діл Отця мого!	37 If I do not the works of my Father, believe me not.
38 Коли ж роблю, то, мені не віривши, ділам бодай вірте, щоб спізнали ви й увірували, що Отець у мені, і я в Отці.»	38 But if I do, though you will not believe me, believe the works: that you may know and believe that the Father is in me, and I in the Father.
39 І знову бажали вони його схопити, та уник він їхніх рук.	39 They sought therefore to take him; and he escaped out of their hands.
40 І пішов знову на той бік Йордану, на місце, де Йоан спершу христив, — і перебував там.	40 And he went again beyond the Jordan, into that place where John was baptizing first; and there he abode.
41 Багато людей посходилось до нього і казали: «Не вчинив Йоан ані одного чуда, та все, що Йоан говорив про нього, — була істина.»	41 And many resorted to him, and they said: John indeed did no sign.
42 І увірували у нього численні.	42 But all things whatsoever John said of this man, were true. And many believed in him.