Авакум 3

Біблія	Biblia Maria
1 Молитва Авакума пророка. На жалобний тон.	1 Oração do profeta Habacuc. Em tom de lamentação.
2 О Господи! Почув я вість про тебе. О Господи! Злякавсь я твого діла. За наших часів оживи його, за наших часів дай його знати! У гніві згадай про милосердя!	2 Senhor, eu ouvi a vossa mensagem e enchi-me de temor diante de vossa obra. Fazei-a reviver no decorrer das idades, no decorrer das idades tornai-a manifesta. Em vossa ira, lembrai-vos da misericórdia!
3 Бог від Теману прибуває, Святий — від Паран-гори. Його велич небо окриває, і земля повна його слави.	3 Deus vem de Temã, o Santo vem do monte de Farã. Sua majestade cobre os céus, e a terra se enche de sua glória.
4 Сяйво його, немов світло денне, з рук у нього блискає проміння; там — сховок його сили!	4 Seu esplendor é deslumbrante como a luz, de suas mãos brotam raios; ali está o véu de seu poder.
5 Перед ним іде зараза, а поза ним виходить трясця.	5 A calamidade avança diante dele, a febre ardente lhe segue as pegadas.
6 6 Встає він — і трясе землею; глядить він — і дрижать народи. Гори вічні розвалюються, і хиляться горби відвічні — його дороги споконвічні.	6 Levantando-se, sacode ele a terra, olha e faz tremer as nações. Deslocam-se as montanhas eternas, desfazem-se as colinas antigas, e lhe abrem amplos caminhos!
7 Я бачив, як кушанські шатра посумніли, намети Мідіян-краю затремтіли.	7 Vejo em aflição as tendas da Etiópia, tremem os pavilhões de Madiã.
8 Хіба на ріки, Господи, палає гнів твій? Хіба на ріки, на море — твоє обурення, що ти сідаєш на коней твоїх верхи, на твої переможні колісниці?	8 Porventura é contra os rios que se inflama o Senhor, é contra os rios que se desencadeia a vossa ira? Ou é contra o mar que se acende o vosso furor, quando montais em vossos cavalos e em vossos carros triunfais?
9 Ти добуваєш лук твій, ти насичуєш стрілами його тятиву. Ти розриваєш землю ручаями.	9 Mostra-se desnudado o vosso arco, vossas flechas são as palavras que jurastes, fendeis a terra e dela saem torrentes.
10 Гори, побачивши тебе, трясуться; навала вод проходить, безодня стогне вголос, здіймає руки свої вгору.	10 À vossa vista tremem os montes, cai uma tromba-d’água, o abismo faz ouvir a sua voz, e levanta as mãos para o alto.
11 Сонце і місяць спинились у своїм житлі; при світлі стріл твоїх вони тікають, при сяйві блискавиці твого списа.	11 O sol e a lua ficam em sua morada, ao verem a luz de vossas flechas que voam, e o brilho fulgurante de vossa lança.
12 Ти в гніві по землі ступаєш, в обуренні народи топчеш.	12 Vós calcais a terra em vosso furor, com a vossa cólera esmagais as nações.
13 Ти вирушив народ твій рятувати, помазаника твого спасати. Ти розбив дім нечестивця, ти оголив його підвалини до скелі.	13 Partistes para a guerra, para a salvação do vosso povo, para a salvação do vosso Ungido. Derrubastes o teto da casa do ímpio, pusestes a nu os seus fundamentos até a base.
14 Ти прошив списами голову його вояків, що кинулися бурею, щоб нас розігнати, щоб з радістю пожерти бідолаху в тайнім місці.	14 Transpassastes com vossas setas a cabeça dos príncipes que se precipitavam para nos dispersar, soltando gritos de alegria, como para devorar o infeliz em seu retiro.
15 Твоїми кіньми топчеш море, — шумовиння вод великих.	15 Lançastes vossos cavalos através do mar no turbilhão das muitas águas.
16 Почув я це, і затремтіло моє нутро; на вість про це уста в мене задрижали. Біль проймає мої кості, і ступні мої підо мною захитались. Я жду спокійно на день нещастя, щоб упало на народ, який на нас нападає.	16 Ao ouvir esse tumulto, minhas entranhas comoveram-se; ao seu ruído meus lábios tremeram; a cárie penetra nos meus ossos, e meus passos vacilam debaixo de mim. Esperarei em silêncio o dia da aflição, que se há de levantar sobre o povo que nos oprime,
17 Та хоч би й не цвіла смоківниця вже більше, у виноградниках не було врожаю; хоч би й завів плід дерева оливкового, і ниви не родили більше хліба, зникли з кошари вівці, і не було в хлівах товару, —	17 porque então a figueira não brotará, nulo será o produto das vinhas, faltará o fruto da oliveira, e os campos não darão de comer. Não haverá mais ovelhas no aprisco, nem gado nos estábulos.
18 я все ж таки в Господі буду радіти, і веселитись у Бозі, моїм Спасителі.	18 Eu, porém, me regozijarei no Senhor. Encontrarei minha alegria no Deus de minha salvação.
19 Господь — мій Владика, він моя сила. Він робить мої ноги, немов у сарни, і на верховини він виведе мене. Провідникові хору. На струнних приладах.	19 Javé, meu Senhor, é minha força; ele torna meus pés ágeis como os da corça, e me faz andar sobre os cimos. Ao mestre do canto. Para instrumentos de corda.