Числа 30

Біблія	Библия Синодальный перевод
1 Мойсей повчав синів Ізраїля згідно з усім тим, що заповідав йому Господь.	1 (30-2) И сказал Моисей начальникам колен сынов Израилевых, говоря: вот что повелел Господь:
2 Промовив Мойсей до голів у колінах синів Ізраїля: «Ось що заповідав Господь:	2 (30-3) если кто даст обет Господу, или поклянется клятвою, положив зарок на душу свою, то он не должен нарушать слова своего, но должен исполнить все, что вышло из уст его.
3 Коли чоловік склав обітницю Господеві, чи заприсягся клятвою накласти на себе якесь зобов’язання, то не можна йому ламати своє слово; мусить він виконати все, що висловив устами.	3 (30-4) Если женщина даст обет Господу и положит [на себя] зарок в доме отца своего, в юности своей,
4 А коли жінка складе обітницю Господеві, а чи візьме на себе якесь зобов’язання в домі батька свого, за її дівування,	4 (30-5) и услышит отец обет ее и зарок, который она положила на душу свою, и промолчит о том отец ее, то все обеты ее состоятся, и всякий зарок ее, который она положила на душу свою, состоится;
5 і батько, довідавшися про її обітницю чи зобов’язання, що вона взяла на себе, нічого їй не скаже, то всі її обітниці чинні й усі її зобов’язання, що їх узяла на себе, чинні.	5 (30-6) если же отец ее, услышав, запретит ей, то все обеты ее и зароки, которые она возложила на душу свою, не состоятся, и Господь простит ей, потому что запретил ей отец ее.
6 Коли ж батько заборонить їй того дня, як довідається про її обітниці й зобов’язання, що їх узяла вона на себе, то вони не будуть чинні, й Господь простить їй, бо її батько заборонив їй.	6 (30-7) Если она выйдет в замужество, а на ней обет ее, или слово уст ее, которым она связала себя,
7 Якже ж вона вийде заміж, мавши на собі обітниці або зв’язавши себе якимсь необережним словом,	7 (30-8) и услышит муж ее и, услышав, промолчит: то обеты ее состоятся, и зароки ее, которые она возложила на душу свою, состоятся;
8 і чоловік її, того дня, коли довідається про те, не скаже їй нічого, то її обітниці будуть чинні й зобов’язання, що взяла їх на себе, будуть чинні.	8 (30-9) если же муж ее, услышав, запретит ей и отвергнет обет ее, который на ней, и слово уст ее, которым она связала себя, [то они не состоятся, и] Господь простит ей.
9 Коли ж її чоловік того дня, як довідається, заперечить їй, то тим він зробив обітницю, що на ній, нечинною, так само й необачне слово уст її, що ним була зобов’язалась, отож Господь простить їй.	9 (30-10) Обет же вдовы и разведенной, какой бы она ни возложила зарок на душу свою, состоится.
10 Обітниця вдови або розлученої і все те, чим вона себе зобов’язала, буде чинною для неї.	10 (30-11) Если [жена] в доме мужа своего дала обет, или возложила зарок на душу свою с клятвою,
11 Якже ж якась жінка склала обітницю або клятьбою взяла на себе якенебудь зобов’язання в господі у свого чоловіка,	11 (30-12) и муж ее слышал, и промолчал о том, и не запретил ей, то все обеты ее состоятся, и всякий зарок, который она возложила на душу свою, состоится;
12 і чоловік її, довідавшись про те, не каже їй нічого, не перечить, то всі її обітниці чинні й усі зобов’язання матимуть силу.	12 (30-13) если же муж ее, услышав, отвергнул их, то все вышедшие из уст ее обеты ее и зароки души ее не состоятся: муж ее уничтожил их, и Господь простит ей.
13 А коли чоловік зробить їх нечинними того дня, як довідається про них, то що б не вийшло з її уст, чи то обітниці, чи зобов’язання, які вона взяла на себе, — все те буде нечинне, бо нечинними зробив їх чоловік її, тож Господь простить їй.	13 (30-14) Всякий обет и всякий клятвенный зарок, чтобы смирить душу, муж ее может утвердить, и муж ее может отвергнуть;
14 Усяку обітницю й усяке заприсяжене зобов’язання вмертвляти себе чоловік може потвердити й може зробити нечинним.	14 (30-15) если же муж ее молчал о том день за день, то он [тем] утвердил все обеты ее и все зароки ее, которые на ней, утвердил, потому что он, услышав, молчал о том;
15 Коли ж її чоловік з одного дня на другий не сказав їй нічого, то тим він згодився з усіма її обітницями або з усіма зобов’язаннями, що на ній; він затвердив їх, бо мовчав того дня, коли був про них довідався.	15 (30-16) а если отвергнул их, после того как услышал, то он взял на себя грех ее.
16 Якже ж, довідавшись про них, зробить їх нечинними пізніше, то понесе гріх за свою жінку.»	16 (30-17) Вот уставы, которые Господь заповедал Моисею об отношении между мужем и женою его, между отцом и дочерью его в юности ее, в доме отца ее.
17 Це установи, що повелів Господь Мойсеєві, стосовні чоловіка та жінки, батька та дочки за її дівування в батьковій господі.