Числа 30

Біблія	Библия Синодальный перевод
¹ Мойсей повчав синів Ізраїля згідно з усім тим, що заповідав йому Господь.	¹ (30-2) И сказал Моисей начальникам колен сынов Израилевых, говоря: вот что повелел Господь:
² Промовив Мойсей до голів у колінах синів Ізраїля: «Ось що заповідав Господь:	² (30-3) если кто даст обет Господу, или поклянется клятвою, положив зарок на душу свою, то он не должен нарушать слова своего, но должен исполнить все, что вышло из уст его.
³ Коли чоловік склав обітницю Господеві, чи заприсягся клятвою накласти на себе якесь зобов’язання, то не можна йому ламати своє слово; мусить він виконати все, що висловив устами.	³ (30-4) Если женщина даст обет Господу и положит [на себя] зарок в доме отца своего, в юности своей,
⁴ А коли жінка складе обітницю Господеві, а чи візьме на себе якесь зобов’язання в домі батька свого, за її дівування,	⁴ (30-5) и услышит отец обет ее и зарок, который она положила на душу свою, и промолчит о том отец ее, то все обеты ее состоятся, и всякий зарок ее, который она положила на душу свою, состоится;
⁵ і батько, довідавшися про її обітницю чи зобов’язання, що вона взяла на себе, нічого їй не скаже, то всі її обітниці чинні й усі її зобов’язання, що їх узяла на себе, чинні.	⁵ (30-6) если же отец ее, услышав, запретит ей, то все обеты ее и зароки, которые она возложила на душу свою, не состоятся, и Господь простит ей, потому что запретил ей отец ее.
⁶ Коли ж батько заборонить їй того дня, як довідається про її обітниці й зобов’язання, що їх узяла вона на себе, то вони не будуть чинні, й Господь простить їй, бо її батько заборонив їй.	⁶ (30-7) Если она выйдет в замужество, а на ней обет ее, или слово уст ее, которым она связала себя,
⁷ Якже ж вона вийде заміж, мавши на собі обітниці або зв’язавши себе якимсь необережним словом,	⁷ (30-8) и услышит муж ее и, услышав, промолчит: то обеты ее состоятся, и зароки ее, которые она возложила на душу свою, состоятся;
⁸ і чоловік її, того дня, коли довідається про те, не скаже їй нічого, то її обітниці будуть чинні й зобов’язання, що взяла їх на себе, будуть чинні.	⁸ (30-9) если же муж ее, услышав, запретит ей и отвергнет обет ее, который на ней, и слово уст ее, которым она связала себя, [то они не состоятся, и] Господь простит ей.
⁹ Коли ж її чоловік того дня, як довідається, заперечить їй, то тим він зробив обітницю, що на ній, нечинною, так само й необачне слово уст її, що ним була зобов’язалась, отож Господь простить їй.	⁹ (30-10) Обет же вдовы и разведенной, какой бы она ни возложила зарок на душу свою, состоится.
¹⁰ Обітниця вдови або розлученої і все те, чим вона себе зобов’язала, буде чинною для неї.	¹⁰ (30-11) Если [жена] в доме мужа своего дала обет, или возложила зарок на душу свою с клятвою,
¹¹ Якже ж якась жінка склала обітницю або клятьбою взяла на себе якенебудь зобов’язання в господі у свого чоловіка,	¹¹ (30-12) и муж ее слышал, и промолчал о том, и не запретил ей, то все обеты ее состоятся, и всякий зарок, который она возложила на душу свою, состоится;
¹² і чоловік її, довідавшись про те, не каже їй нічого, не перечить, то всі її обітниці чинні й усі зобов’язання матимуть силу.	¹² (30-13) если же муж ее, услышав, отвергнул их, то все вышедшие из уст ее обеты ее и зароки души ее не состоятся: муж ее уничтожил их, и Господь простит ей.
¹³ А коли чоловік зробить їх нечинними того дня, як довідається про них, то що б не вийшло з її уст, чи то обітниці, чи зобов’язання, які вона взяла на себе, — все те буде нечинне, бо нечинними зробив їх чоловік її, тож Господь простить їй.	¹³ (30-14) Всякий обет и всякий клятвенный зарок, чтобы смирить душу, муж ее может утвердить, и муж ее может отвергнуть;
¹⁴ Усяку обітницю й усяке заприсяжене зобов’язання вмертвляти себе чоловік може потвердити й може зробити нечинним.	¹⁴ (30-15) если же муж ее молчал о том день за день, то он [тем] утвердил все обеты ее и все зароки ее, которые на ней, утвердил, потому что он, услышав, молчал о том;
¹⁵ Коли ж її чоловік з одного дня на другий не сказав їй нічого, то тим він згодився з усіма її обітницями або з усіма зобов’язаннями, що на ній; він затвердив їх, бо мовчав того дня, коли був про них довідався.	¹⁵ (30-16) а если отвергнул их, после того как услышал, то он взял на себя грех ее.
¹⁶ Якже ж, довідавшись про них, зробить їх нечинними пізніше, то понесе гріх за свою жінку.»	¹⁶ (30-17) Вот уставы, которые Господь заповедал Моисею об отношении между мужем и женою его, между отцом и дочерью его в юности ее, в доме отца ее.
¹⁷ Це установи, що повелів Господь Мойсеєві, стосовні чоловіка та жінки, батька та дочки за її дівування в батьковій господі.