Єремія 17

Біблія	Biblia Matos Soares
1 Гріх Юди — різцем залізним записаний, зубцем алмазним вирізьблений на таблиці їхнього серця і на рогах їхніх жертовників,	1 O pecado de Judá está escrito com um estilete de ferro, com uma ponta de diamante, está gravado sobre a tábua do seu coração e sobre os ângulos (sacrílegos) dos seus altares,
2 на пам’ятку їхнім дітям: — жертовники, їхні й ашери під кожним деревом зеленим, на пагорбах високих	2 sobre toda a árvore verde, sobre as colinas elevadas,
3 і на горах у полі. Багатства твої й усі твої скарби віддам на луп; тим заплатиш за всі твої гріхи у всіх твоїх границях.	3 sobre as alturas dos campos. Entregarei ao saque os teus bens, todos os teus tesouros, os teus lugares altos (em que adoras os ídolos), por causa dos pecados cometidos por ti em todas as tuas terras.
4 Ти випустиш з руки спадщину, що я тобі дав був. Зроблю тебе рабом твоїх ворогів у землі, якої ти не знаєш, бо зайнявсь вогонь мого гніву, який палатиме повіки.	4 Deixarás ao abandono a herança que eu te havia dado, e far-te-ei servir aos teus inimigos, numa terra que não conheces, porquanto ateaste o fogo da minha cólera, que arderá sempre.
5 Так говорить Господь: «Проклят той, хто уповає на людину і покладає на тіло свою силу, чиє серце відступає від Господа.	5 Isto diz o Senhor: Maldito o homem que confia no homem (e não em Deus), que faz da carne o seu braço, e cujo coração se retira do Senhor.
6 Він, мов та билина у степу без листя, не спроможна бачити добра, коли воно надходить, і живе на сухих місцях у пустині, на землі солоній та безлюдній.	6 Será (infrutuoso) como um cardo no deserto, que, mesmo que lhe venha algum bem, não o sente, que habita na secura do deserto, numa terra salobra e inabitável.
7 Щасливий чоловік, який на Господа вповає і чия надія в Господі.	7 Bem-aventurado o homem que confia no Senhor, e de quem o Senhor é a esperança.
8 Він, немов дерево, посаджене над водою, що до потоку простягає своє коріння; як прийде спека, воно не боїться, і листя його зеленіє; під час посухи йому байдуже, воно не перестає родити.	8 É como a árvore plantada sobre as águas, a qual estende as suas raízes para a corrente: não teme (a secura), quando vem o calor, fica (sempre) verde a sua folha; um ano de seca não a inquieta, não deixando ela, por isso, de dar fruto.
9 Лукаве над усе у світі серце людське — і ледаче! Хто його збагнути може?	9 O coração é o que há de mais complicado e perverso: quem o poderá conhecer?
10 Я, Господь, вивідую серце, випробовую нутро, щоб відплатити кожному за його діяннями, за плодами його вчинків.	10 Eu, o Senhor, esquadrinho o coração e sondo os rins, para dar a cada um segundo o seu proceder, segundo o fruto das suas obras.
11 Неначе куропатва, що висиджує чужі яйця, так і той, хто придбав багатство неправно. Посередині свого життя він його втратить, а при смерті дурним виявиться.»	11 Como a perdiz que choca os ovos que não pôs, assim o que junta riquezas por meios injustos: no meio de seus dias tem de as deixar, e, ao fim, é um insensato.
12 Престоле слави, вознесений споконвіку, о місце нашої святині!	12 Trono de glória, elevado desde o princípio, é o nosso lugar santo.
13 Надіє Ізраїля, о Господи! Всі, що тебе покинули, осоромляться. Всі, що від тебе відступають, будуть викорінені з цього краю, бо вони покинули джерело води живої — Господа.	13 Senhor, esperança de Israel, todos os que te abandonam serão confundidos, os que se apartam de ti serão cobertos de vergonha, porque deixaram o Senhor, que é a fonte das águas vivas.
14 Вилікуй мене, о Господи, щоб я одужав, спаси мене, щоб я врятувався, бо ти — моя надія!	14 Cura-me, Senhor, e serei curado; salva-me, e serei salvo; porque tu és a minha glória.
15 Ось вони мені говорять: «Де ж воно, те слово Господнє? Нехай вже збудеться нарешті!»	15 Ei-los que me dizem: Onde está a palavra do Senhor? Que se cumpra.
16 Однак же я не клопотався перед тобою про лихо і не бажав я дня нещастя, ти бо те знаєш! Що з уст моїх вийшло, те лежить перед твоїм обличчям.	16 Mas eu não te incitei a que (lhes) enviasses a desgraça, não desejei o dia da calamidade; tu bem o sabes. O que saiu dos meus lábios estava na tua presença.
17 Не будь страховищем для мене, бо ти прибіжище моє в лихій годині!	17 Não me sejas motivo de medo, tu, (ó Senhor) esperança minha, no dia da aflição.
18 Нехай гонителі мої соромляться, мені ж не дай осоромитись; нехай вони бояться, мені ж не дай полохатися. Наведи на них лихоліття і побий, ще раз побий!	18 Sejam confundidos os que me perseguem, e não seja eu confundido: temam eles, e não eu; faze vir sobre eles o dia da aflição e despedaça-os duas vezes.
19 Так сказав мені Господь: «Іди й стань у воротях синів народу, що ними входять і виходять царі юдейські, та й на всіх брамах єрусалимських,	19 Isto me disse o Senhor: Vai e põe-te à porta dos filhos do povo, pela qual entram e saem os reis de Judá, e a todas as portas de Jerusalém.
20 і промов до них: Слухайте слово Господнє, царі юдейські, і ви, всі юдеї, та всі мешканці єрусалимські, що входите цими брамами!	20 Dir-lhes-ás: Ouvi a palavra do Senhor, reis de Judá, povo de Judá e todos os moradores de Jerusalém, que entrais por estas portas.
21 Так говорить Господь: Бережіться, йдеться про ваші душі! Не носіте суботнього дня жадних тягарів і не вносьте їх єрусалимськими брамами.	21 Isto diz o Senhor: Evitai, por vossa vida, transportar cargas, no dia de sábado, e de as introduzir pelas portas de Jerusalém;
22 Та й не виносьте суботнього дня жадних тягарів з домів ваших і не робіть ніякого діла, а святкуйте день суботній так, як це я заповідав батькам вашим,	22 não façais tirar cargas de vossas casas no dia de sábado, nem façais obra servil alguma; santificai o dia de sábado, como eu ordenei a vossos pais.
23 хоч вони й не слухали й не прихиляли вуха свого, а виявили себе тугошиїми, щоб не слухати й не приймати науки.	23 Porém não ouviram, não inclinaram o seu ouvido, mas endureceram a sua cerviz, para me não ouvirem nem receberem a instrução.
24 Коли ж ви справді послухаєте мене, — слово Господнє, — і не вноситимете дня суботнього ніякого тягару брамами цього міста та святкуватимете суботній день і не робитимете за нього ніякого діла,	24 (Apesar disso) se me ouvirdes, diz o Senhor, de sorte que não metais cargas pelas portas desta cidade no dia de sábado, santificando o dia do sábado, sem fazer nele obra alguma servil,
25 то брамами цього міста входитимуть царі й князі, що сидять на Давидовому престолі, що їздять колісницями й кіньми, вони й князі їхні, мужі юдейські та мешканці єрусалимські. Місто це буде заселене повіки.	25 entrarão pelas portas desta cidade reis e príncipes, que se sentarão sobre o trono de Davide, irão sobre carros e cavalos, eles e os seus príncipes, os varões de Judá e os moradores de Jerusalém. E será para sempre povoada esta cidade.
26 І приходитимуть з міст юдейських і з околиць єрусалимських, і з землі Веніяминової, і з рівнини, і з гір, і з півдня, та й приноситимуть усепалення й жертви, й офіри, й кадило, і приноситимуть подячні жертви у дім Господній.	26 Virão das cidades de Judá e das cercanias de Jerusalém, da terra de Benjamim, das planícies, dos montes e do meio-dia, oferecer holocaustos, sacrifícios, oblações, incenso e sacrifícios de ação de graças à casa do Senhor.
27 Коли ж не послухаєте мене, щоб святкувати день Господній та не носити тягарів і не вносити їх через брами Єрусалиму дня суботнього, то я запалю вогонь у його брамах, і він пожере палаци єрусалимські й не погасне.»	27 Mas, se recusardes ouvir-me e santificar o dia de sábado, não transportando cargas, não as metendo pelas portas de Jerusalém no dia de sábado, pegarei fogo às portas, e ele devorará os palácios de Jerusalém e não se apagará.