Проповідник 4

Біблія	Biblia Matos Soares
1 І знов побачив я всі утиски, що кояться під сонцем: пригноблені в сльозах, а утішителя немає; від рук гнобителів — насильство, а втішника немає.	1 Pus-me então a considerar todas as opressões que se cometem debaixo do sol, as lágrimas dos inocentes, que ninguém consola. Os seus opressores exercem sobre eles violência, e não há quem os conforte.
2 І проголосив я мертвих, що вже вмерли, щасливішими від живих, які ще живуть,	2 (À vista disto), felicitei mais os mortos do que os vivos,
3 а ще ліпшим від одних і других того, який ще не жив, тож не бачив лихих діл, що діються під сонцем.	3 e considerei mais feliz do que uns e outros aquele que ainda não nasceu, ,e que não viu os males que se fazem debaixo do sol.
4 Помітив я також, що всякий труд, що всяка в ділах спритність — то тільки обопільна заздрість: це теж лиш марнота й гонитва за вітром.	4 Vi também que todo o trabalho e perícia numa obra, outra coisa não são que emulação de um homem em relação ao seu próximo; nisto há também vaidade e aflição de espírito.
5 Дурний складає руки і їсть власне тіло.	5 O insensato cruza as mãos é come a sua própria carne, dizendo:
6 Ліпша повна жменя спокою, аніж дві пригорщі повні труду та гонитви за вітром.	6 Mais vale um punhadinho com descanso, do que ambas as mãos cheias com trabalho e aflição do espírito.
7 Бачив я ще й іншу марноту під сонцем.	7 Tornando a considerar, encontrei outra vaidade debaixo do sol:
8 Людина собі самотня, нікого другого не має; ні сина в неї, ані брата, а праці її нема краю, очі її не насичуються багатством. Для кого я працюю та позбавляю себе щастя? Це теж лиш марнота й лихий клопіт.	8 Há um homem que é só, não tem ninguém consigo, nem filho nem irmão; todavia não cessa de trabalhar, nem os seus olhos se fartam de riquezas, (e não faz esta reflexão): Para quem trabalho eu, e me privo destes bens? Nisto há vaidade e trabalho ingrato.
9 Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї праці.	9 Melhor é estarem dois juntos, do que um só, porque têm a vantagem da sua sociedade.
10 Бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його підвести.	10 Se um vai a cair, o outro o sustentará. Ai do que está só, porque, quando cair, não tem quem o levante!
11 Так само, як лежать удвох — їм тепло; одному ж як загрітись?	11 Da mesma forma, se dormirem dois juntos, aquecer-se-ão mutuamente, mas um só como se há-de aquecer?
12 Наскочить на одного хтось, удвох проти нього стануть; троїста нитка не так хутко рветься.	12 Se um dominar outro que está sozinho, dois resistem-lhe; o cordel triplicado dificultosamente se quebra.
13 Ліпший юнак убогий та розумний, ніж цар старий та дурний, що вже не годен слухати поради;	13 Vale mais um jovem pobre, mas sábio, do que um rei velho e insensato, que já não sabe escutar conselhos,
14 він бо із тюрми виходить царювати, дарма що в його царстві народивсь убогим.	14 Aquele poderá sair, mesmo do cárcere e dos ferros, para ser rei. e outro que nasceu rei acaba na miséria.
15 Бачив я всіх живих, що під сонцем ходять, як вони коло юнака, коло другого, товпляться, що мав на його місце стати.	15 Eu vi todos os viventes, que andam debaixo do sol, com o jovem (príncipe) que se elevava a ocupar o lugar (do velho rei).
16 Безліч було народу, усіх тих, котрим він перед вів; та ті, що прийдуть потім, не будуть ним раді. Це теж марнота й гонитва за вітром.	16 Todos aqueles, à frente dos quais ele estava, (e o encheram de aplausos) eram um povo infinito em número. Contudo os descendentes (desse povo) não se hão-de regozijar nele; até isto é vaidade e aflição de espírito.
17 Вважай на свої ноги, як ідеш у дім Божий. Приступай слухняно: це ліпше, ніж коли дурні приносять жертви; вони бо не знають, що вони зло чинять.	17 Vê onde pões o pé, quando entras na casa de Deus. Aproximar-se, dòcilmente, para escutar, é muito melhor do que oferecer vítimas à maneira dos insensatos, que só sabem fazer mal.