Проповідник 4

Біблія	Sacra Bibbia Garofalo
1 І знов побачив я всі утиски, що кояться під сонцем: пригноблені в сльозах, а утішителя немає; від рук гнобителів — насильство, а втішника немає.	1 Ritornai a considerare tutte le angherie che si fanno sotto il sole. Ecco: piangono gli oppressi né alcuno li consola: da parte degli oppressori sta la violenza, ma per quelli nessun conforto.
2 І проголосив я мертвих, що вже вмерли, щасливішими від живих, які ще живуть,	2 Allora proclamai beati i trapassati che già sono morti, più dei vivi che sono ancora in vita;
3 а ще ліпшим від одних і других того, який ще не жив, тож не бачив лихих діл, що діються під сонцем.	3 ma ancora più felice degli uni e degli altri è colui che ancora non è, che non vede le bricconerie che si fanno sotto il sole.
4 Помітив я також, що всякий труд, що всяка в ділах спритність — то тільки обопільна заздрість: це теж лиш марнота й гонитва за вітром.	4 Così ho osservato che tutto lo studio per diventare abili nel lavoro non è che invidia, l’uno per l’altro: anche questo è vanità e fiato sprecato.
5 Дурний складає руки і їсть власне тіло.	5 Lo stolto incrocia le braccia e si mangia la carne:
6 Ліпша повна жменя спокою, аніж дві пригорщі повні труду та гонитви за вітром.	6 «È meglio una manciata sola senza far niente che due con sudore e fiato grosso».
7 Бачив я ще й іншу марноту під сонцем.	7 E ho visto un’altra vanità sotto il sole:
8 Людина собі самотня, нікого другого не має; ні сина в неї, ані брата, а праці її нема краю, очі її не насичуються багатством. Для кого я працюю та позбавляю себе щастя? Це теж лиш марнота й лихий клопіт.	8 un tale è solo e non ha credi il sole; senza figli o fratelli: tuttavia al suo lavoro non c’è mai fine, né i suoi occhi si saziano di ricchezze: «Ma per chi mi affatico, mi privo di ogni godimento?», Anche questo è vanità e gramo affannarsi.
9 Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї праці.	9 Due stanno meglio di uno, perché ricavano buon frutto dal loro lavoro.
10 Бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його підвести.	10 Perché se cadono, l’uno risolleva l’altro: ma guai a chi è solo, quando cade e non c’è il secondo che lo sostenga,
11 Так само, як лежать удвох — їм тепло; одному ж як загрітись?	11 Inoltre, se due dormono insieme, si scaldano: ma chi è solo, come si scalda?
12 Наскочить на одного хтось, удвох проти нього стануть; троїста нитка не так хутко рветься.	12 Che se uno assale, due gli possono resistere e la fune a tre capi non si rompe facilmente.
13 Ліпший юнак убогий та розумний, ніж цар старий та дурний, що вже не годен слухати поради;	13 Meglio un giovane povero ma saggio che un re vecchio ma stolto, che non sa più approfittare dei consigli.
14 він бо із тюрми виходить царювати, дарма що в його царстві народивсь убогим.	14 Infatti quegli potrebbe uscire dal carcere per regnare, benché nato povero, sotto il regno di quest’ultimo.
15 Бачив я всіх живих, що під сонцем ходять, як вони коло юнака, коло другого, товпляться, що мав на його місце стати.	15 E già mi par di vedere tutti i vivi che camminano sotto il sole andar dietro al giovane che gli successe:
16 Безліч було народу, усіх тих, котрим він перед вів; та ті, що прийдуть потім, не будуть ним раді. Це теж марнота й гонитва за вітром.	16 moltitudine senza fine quella di cui è capo; ma coloro che verranno dopo non se ne rallegreranno.Anche questo è vanità e fiato sprecato.
17 Вважай на свої ноги, як ідеш у дім Божий. Приступай слухняно: це ліпше, ніж коли дурні приносять жертви; вони бо не знають, що вони зло чинять.	17 Controlla il tuo piede quando vai al tempio di Dio, poiché accostarsi con animo docile vale più del sacrificio offerto dagli stolti che non sanno e quindi fanno male.