Проповідник 3

Біблія	BIBLIA
1 Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом:	1 Todo tiene su momento, y cada cosa su tiempo bajo el cielo:
2 час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати.	2 Su tiempo el nacer, y su tiempo el morir; su tiempo el plantar, y su tiempo el arrancar lo plantado.
3 Час убивати й час лікувати, час руйнувати і час будувати.	3 Su tiempo el matar, y su tiempo el sanar; su tiempo el destruir, y su tiempo el edificar.
4 Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати.	4 Su tiempo el llorar, y su tiempo el reír; su tiempo el lamentarse, y su tiempo el danzar.
5 Час розкидати каміння і час його збирати, час обіймати і час обіймів уникати.	5 Su tiempo el lanzar piedras, y su tiempo el recogerlas; su tiempo el abrazarse, y su tiempo el separarse.
6 Час шукати і час губити, час зберігати і час розкидати.	6 Su tiempo el buscar, y su tiempo el perder; su tiempo el guardar, y su tiempo el tirar.
7 Час роздирати і час ізшивати, час мовчати і час говорити.	7 Su tiempo el rasgar, y su tiempo el coser; su tiempo el callar, y su tiempo el hablar.
8 Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир.	8 Su tiempo el amar, y su tiempo el odiar; su tiempo la guerra, y su tiempo la paz.
9 Що за користь тому, хто працює, з того, над чим він трудиться?	9 ¿Qué gana el que trabaja con fatiga?
10 Я бачив те заняття, що Бог дав людям, щоб вони ним клопотались.	10 He considerado la tarea que Dios ha puesto a los humanos para que en ella se ocupen.
11 Усе він створив гарним у свій час, та й вічність він вклав їм у серце, одначе, так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця.	11 El ha hecho todas las cosas apropiadas a su tiempo; también ha puesto el mundo en sus corazones, sin que el hombre llegue a descubrir la obra que Dios ha hecho de principio a fin.
12 Я зрозумів, що нема для чоловіка нічого ліпшого, як веселитись і заживати добра поки віку його.	12 Comprendo que no hay para el hombre más felicidad que alegrarse y buscar el bienestar en su vida.
13 А й те: чи їсть, чи п’є, чи заживає добра у кожній своїй праці, і це — дар Божий.	13 Y que todo hombre coma y beba y disfrute bien en medio de sus fatigas, eso es don de Dios.
14 Я знаю, що все, що робить Бог, воно буде повіки; нічого до нього не можна причинити, нічого від нього відняти; Бог робить так, щоб його боялись.	14 Comprendo que cuanto Dios hace es duradero. Nada hay que añadir ni nada que quitar. Y así hace Dios que se le tema.
15 Те, що є, — давно вже було, а те, що має бути, — вже є; Бог же викликає минуле.	15 Lo que es, ya antes fue; lo que será, ya es. Y Dios restaura lo pasado.
16 Бачив я ще й таке під сонцем: на місці правосуддя — кривда; на місці справедливости — беззаконня.	16 Todavía más he visto bajo el sol: en la sede del derecho, allí está la iniquidad; y en el sitial del justo, allí el impío.
17 Я мовив у моїм сеоці: Праведника і грішника Бог буде судити, бо час-пора на всяку річ і на всякий вчинок.	17 Dije en mi corazón: Dios juzgará al justo y al impío, pues allí hay un tiempo para cada cosa y para toda obra.
18 Я мовив про людей у моєму серці: Бог випробовує їх, щоб показати, що самі собі вони — скотина.	18 Dije también en mi corazón acerca de la conducta de los humanos: sucede así para que Dios los pruebe y les demuestre que son como bestias.
19 Бо доля людей і доля тварин — одна в них доля: як помирають ці, так помирають і ті, і один дух у всіх них; людина нічим не ліпша від скотини, бо усе — марнота.	19 Porque el hombre y la bestia tienen la misma suerte: muere el uno como la otra; y ambos tienen el mismo aliento de vida. En nada aventaja el hombre a la bestia, pues todo es vanidad.
20 Усе прямує до одного місця; все з пороху постало і все повертається у порох.	20 Todos caminan hacia una misma meta; todos han salido del polvo y todos vuelven al polvo.
21 Хто зна, чи людський дух знімається угору, а дух звірячий сходить наниз додолу?	21 ¿Quién sabe si el aliento de vida de los humanos asciende hacia arriba y si el aliento de vida de la bestia desciende hacia abajo, a la tierra?
22 Я побачив, що нема нічого кращого для чоловіка, як радіти своїми ділами; така бо його доля; бо хто дасть йому побачити, що буде після нього?	22 Veo que no hay para el hombre nada mejor que gozarse en sus obras, pues esa es su paga. Pero ¿quién le guiará a contemplar lo que ha de suceder después de él?