Йова 23

Біблія	VULGATA
1 Заговорив Іов і мовив:	1 Respondens autem Job, ait :
2 «Сьогодні знову гірка моя скарга, | його тяжка рука у мене стогін вириває.	2 Nunc quoque in amaritudine est sermo meus, et manus plagæ meæ aggravata est super gemitum meum.
3 Коли б я знав, де його знайти | щоб доступитись до його престолу!	3 Quis mihi tribuat ut cognoscam et inveniam illum, et veniam usque ad solium ejus ?
4 Я впорядив би перед ним розправу, | наповнив би доводами мої уста.	4 Ponam coram eo judicium, et os meum replebo increpationibus :
5 Я збагнув би слова відповіді до мене, | я зрозумів би, що він мені сказав би!	5 ut sciam verba quæ mihi respondeat, et intelligam quid loquatur mihi.
6 Чи сперечався б він на повну силу зо мною? | О ні! Він би тільки до мене прислухався.	6 Nolo multa fortitudine contendat mecum, nec magnitudinis suæ mole me premat.
7 Тоді з ним праведник став би на прю, | і я звільнився б від судді мого назавжди!	7 Proponat æquitatem contra me, et perveniat ad victoriam judicium meum.
8 Та як піду на схід — його немає, | на захід — його не помічаю.	8 Si ad orientem iero, non apparet ; si ad occidentem, non intelligam eum.
9 На півночі його шукаю — не бачу, | повернуся на південь — не виджу.	9 Si ad sinistram, quid agam ? non apprehendam eum ; si me vertam ad dexteram, non videbo illum.
10 Він знає мою путь і мою зупинку; | нехай же мене випробує: як золото, я вийду.	10 Ipse vero scit viam meam, et probavit me quasi aurum quod per ignem transit.
11 Моя нога його сліду трималась; | путі його я пильнував, не відхилявся.	11 Vestigia ejus secutus est pes meus : viam ejus custodivi, et non declinavi ex ea.
12 Від заповіді уст його не відступав я, | накази уст його ховав у себе в грудях.	12 A mandatis labiorum ejus non recessi, et in sinu meo abscondi verba oris ejus.
13 Призначить він щось, — хто назад поверне? | Чого він забажає, те й зробить.	13 Ipse enim solus est, et nemo avertere potest cogitationem ejus : et anima ejus quodcumque voluit, hoc fecit.
14 Виконує бо свою постанову, | а й ще багато іншого, що в ньому існує.	14 Cum expleverit in me voluntatem suam, et alia multa similia præsto sunt ei.
15 Тому я перед ним жахаюсь, | подумаю — і його лякаюсь.	15 Et idcirco a facie ejus turbatus sum, et considerans eum, timore sollicitor.
16 Бог зламав мій дух, | і налякав мене Всесильний.	16 Deus mollivit cor meum, et Omnipotens conturbavit me.
17 Бож не від темряви я гину, | і не від пітьми, що вкрила вид мій.»	17 Non enim perii propter imminentes tenebras, nec faciem meam operuit caligo.